Ухвала суду № 58685145, 22.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В.

секретаря судового засідання Пиляй І.С.,

з участю:

позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що зявились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 березня 2016 року в задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщеннямвідмовлено за безпідставністю.

Зустрічний позовОСОБА_3 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення задоволено.

Зобовязано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням №1 по пров. Лісний в с. Студянка Дубенського району Рівненської області ОСОБА_3.

Вселено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в житловий будинок №1 по пров. Лісний в с. Студянка Дубенського району Рівненської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним в звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Доводить, що судом проігноровано покази свідка ОСОБА_4 з приводу того, що ОСОБА_3 за власним бажанням залишила помешкання і перейшла жити до іншого чоловіка, будинком не цікавилась, комунальні послуги не сплачувала, особистих речей в будинку не залишала.

Стверджує, що рішення базується лише на поясненнях ОСОБА_3 та їхньої доньки ОСОБА_5, жодного документального доказу його неправомірної поведінки, наявності особистих речей в будинку, в якому зареєстрована відповідачка суду не надано, що спростовується й комісійними актами про відсутність ОСОБА_3 за місцем її реєстрації та відсутності її особистих речей, які відповідачкою не оскаржувались, члени комісії в судове засідання не викликались.

За викладених обставин просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, яким первісний позов задовольнити повністю, в зустрічному позові відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2 травня 1988 року до 10 серпня 2007 року.

ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок №1 по провулку Лісний в с. Студянка Дубенського району Рівненської області (а.с.6-7), який придбаний в 1985 році, тобто до укладення в 1988 році шлюбу з ОСОБА_3

У судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_1 визнав той факт, що фактично бажає втрату права користування житловим приміщенням відповідачкою із обох будинків, які є на території господарства, в тому числі і того, який будували під час шлюбу. Із вимогами узаконити самочинне будівництво нікуди не звертався, питання про поділ майна між сторонами не ставилось.

Згідно актів комісії від 27 травня 2015 року №286, 11 серпня 2015 року №486, 15 жовтня 2015 року №640, 12 листопада 2015 року №700 у господарстві дійсно прописані сторони у справі,та зазначено, що зі слів сусідів та власника будинкуречей та документів у господарстві ОСОБА_3 немає (а.с.8-11).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав ОСОБА_3 на праві власності з 2010 року належить житловий будинок в с. Студянка по вул. Сидоріна, 3а Дубенського району Рівненської області (а.с.34-36).

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 10 лютого 2016 року №12 встановлено, що вищевказаний будинок 1939 року побудови, потребує капітального ремонту і по своїй суті є аварійним (а.с.37).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічні позовні вимоги послався на приписи ст.ст.319,391,405 ЦК України, ст.ст.9,64,156 ЖК України та виходив з необґрунтованості позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням та доведеністю достатніми доказами вимог щодо усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та у відповідності до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ч.4ст.9 ЖК Україниніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до положень ч.1, 4 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно зіст.405 ЦК Україничлени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не проживала у будинку ОСОБА_1 з поважних причин, а саме у звязку з діями останнього, який зловживав спиртними напоями, влаштовував сварки без причини, ображав в присутності дитини, створив умови неможливого спільного проживання, що не спростовано ОСОБА_1 доводами апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_3 змушена була залишити місце проживання за місцем прописки. Зазначені обставини встановлені рішенням Дубенського міськрайонного суду від 10 серпня 2007 року при розірванні шлюбу.

У звязку з цим та у відповідності до приписів ч.2ст.405 ЦК Українине можна вважати відсутність ОСОБА_3 за місцем прописки без поважних причин понад один рік.

Доводами апеляційної скарги не спростовано висновки місцевого суду, протилежного не доведено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом зясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді С.В. Боймиструк

ОСОБА_6