Ухвала суду № 58684275, 30.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5773/15-ц Головуючий у І інстанції Дутчак І. М.Провадження № 22-ц/780/3924/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 30.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Даценко Л.М.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що 02 вересня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 80000 доларів США терміном до 01 вересня 2023 року із розрахунку 13 % річних, а позичальник зобовязався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. 14 серпня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за вказаним кредитним договором відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Омега Банк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест», і ПАТ «Дельта Банк».

Вказував, що за умовами кредитного договору і графіку платежів позичальник ОСОБА_2 мав повертати кредит і проценти щомісячними платежами, однак не виконував цих обовязків, у звязку з чим ПАТ «Дельта Банк» як новий кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 січня 2014 року, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь банку борг в розмірі 1008724,12 грн. На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який предявлено до виконання, однак рішення суду відповідачем не виконане до цього часу, кошти не сплачені.

Посилаючись на те, що відповідно до вимог закону банк має право на отримання від відповідача процентів та пені до моменту повернення коштів, просив стягнути з відповідача на користь банку борг за кредитним договором в розмірі 1572898 грн.11коп., що складається із суми заборгованості за процентами в розмірі 538616,15 грн. та пені в розмірі 1034281,96 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» борг за кредитним договором в розмірі 565546,96 грн. та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу мотивує неврахуванням судом того факту, що після винесення рішення Броварським міськрайонним судом Київської області 09 січня 2014 року між сторонами існують лише невиконані зобовязальні правовідносини, а тому нарахування процентів є неправомірним. Окрім того, позивачем належно не доведено факт відступлення ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за укладеним з ним кредитним договором, а відтак правові підстави для стягнення заборгованості відсутні. Також судом не надана належна оцінка всім запереченням відповідача проти позову.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року.

ПАТ «Дельта Банк» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, представника до суду не направив, причин неявки не повідомив, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора і дострокове стягнення боргу за кредитним договором, яке не виконано боржником- відповідачем ОСОБА_2, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, а відтак банк згідно закону має право на отримання процентів за користування грошовимим коштами до моменту їх повернення та пені.

При цьому виходив із наявності передбачених законом (ч.3 ст.551 ЦК України) підстав для зменшення пені із 1034281,96 грн. до 26930,81 грн.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Уразіпорушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону про позику.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 02 вересня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно кого відповідач отримав в банку для придбання двокімнатної квартири кредит в розмірі 80000 доларів США терміном до 01 вересня 2023 року із розрахунку 13 % річних (а.с.5-10).

ПАТ «Омега Банк», як правонаступник ЗАТ «Сведбанк Інвест», 14 серпня 2013 року уклав із ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги № 5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 2035, за яким ОСОБА_5 відступив ОСОБА_6 права вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за вказаним кредитним договором № 1284-Ф, укладеним 02 вересня 2008 року з ОСОБА_2 (а.с.14-19).

14 серпня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, що підтверджується витягом з акту приймання-передачі прав вимоги, що є додатком до договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с.20).

Також, судом встановлено, щоПАТ «Дельта Банк» у жовтні 2013 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з відповідача всієї суми заборгованості за кредитним договором, у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ «Дельта Банк» стягнуто наявну станом на 05 серпня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 1284-Ф від 02 вересня 2008 року у загальному розмірі 1008724 грн. грн. 12 коп., з яких:616524 грн. 07 коп. (грошовий еквівалент 77133,00 доларів США) заборгованість за кредитом, 340786 грн. 59 коп. (грошовий еквівалент 42635,63 доларів США) заборгованість за процентами та 51413 грн. 46 коп. заборгованість по комісії, а також судовий збір у розмірі 3441 грн.

На даний час це рішення суду не виконано, зазначена заборгованість не погашена.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов в частині стягнення із відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами за період з 14 серпня 2013 року по 11 грудня 2015 року в розмірі 538616 грн. 15 коп., який не охоплений попереднім судовим рішенням.

Також, суд дійшов правильного висновку щодо зменшення розміру нарахованої пені до 26930 грн.81 коп., що складає 5% від суми заборгованості за процентами, оскільки сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту, процентів та комісії в розмірі 1034281 грн. 96 коп., яка значно перевищує суму заборгованості за рішенням суду від 09 січня 2014 року в розмірі 1012165 грн.12 коп., яка на даний час не погашена.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що після винесення рішення Броварським міськрайонним судом Київської області 09 січня 2014 року між сторонами існують лише невиконані зобовязальні правовідносини, а тому нарахування банком процентів за кредитним договором є неправомірним, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не грунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення закону про позику.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, яка регулює правовідносини позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже за змістом вказаних норм проценти мають сплачуватися до моменту фактичного повернення позичальником грошових коштів, а за наявності судового рішення про стягнення боргу - до його фактичного виконання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що виходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 ЦК України, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Скасовуючи судові рішення апеляційної і касаційної інстанцій та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у вказаній справі, Верховний Суд України вказав, щосуди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання не передбачено.

Зазначена правова позиція згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що рішення суду не виконане, суд обгрунтовано стягнув із відповідача проценти за період, який не охоплений попереднім судовим рішенням. Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2014 року із відповідача на користь банку стягнуто заборгованість станом на 05 серпня 2013 року, а в даній справі банк просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь проценти за користування кредитом за період з 14 серпня 2013 року по 11 грудня 2015 року і пеню за період з 12 грудня 2014 року по 11 грудня 2015 року, що є правомірним.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено факт відступлення права вимоги за спірним кредитним договором, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості, безпідставні, поскільки банк надав суду нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги від 14 серпня 2013 року, з якого вбачається, що згідно цього договору ПАТ «Омега Банк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за укладеним із ОСОБА_2 кредитним договором № 1284Ф від 02 вересня 2008 року. Також позивач надав суду акт приймання-передачі прав вимоги, що є додатком до договору купівлі-продажу прав вимоги, який є доказом фактичної передачі прав вимоги. Отже позивачем надані належні і допустимі докази, які свідчать про наявність у нього права вимоги. Посилання апелянта на неналежне оформлення цих документів надумані, бо в матеріалах справи маються нотаріально посвідчені: витяг із договору купівлі-продажу прав вимоги та акт приймання-передачі прав вимоги (а.с.116-117), які досліджені судом.

Крім того, такі доводи спростовуються попереднім рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2014 року, яке набрало законної сили і яким із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ «Дельта Банк» стягнуто наявну станом на 05 серпня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 1284-Ф у розмірі 1008724,12 грн. При розгляді цієї справи суд прийшов до висновку про наявність у банку права вимоги, у звязку з чим стягнув заборгованість.

Згідно приписів ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не надана належна оцінка всім запереченням відповідача проти позову. Рішення суду першої інстанції ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин справи, всі заперечення, на які посилалися представники відповідача в судовому засіданні, та надані ним докази, були досліджені в судовому засіданні, і їм дана вірна оцінка.

Зокрема, відхиляючи доводи відповідача щодо припинення правовідносин за кредитним договором після ухвалення судом рішення про стягнення боргу, суд першої інстанції вірно послався на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, яка спростовує такі доводи. Також, відхиляючи доводи про недоведеність факту відступлення права вимоги, суд вказав у рішенні, що ПАТ «Дельта Банк» став новим кредитором і набув прав вимоги до ОСОБА_2, пославшись на досліджені судом докази, які це доводять.

Заперечення та доводи відповідача щодо зменшення розміру пені судом враховані при ухваленні рішення і зменшенні її розміру на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

Інших доводів незаконності судового рішення апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: