Рішення № 58683879, 16.06.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2870/16-ц

Провадження № 2/369/1786/16

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Дідур М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 30 квітня 2015 року, керуючи технічно справним транспортним засобом (легковим автомобілем) марки: «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1, 29.04.15 близько 23-50 год. на 24 км. + 400 м. автодороги «Київ-Чоп», в с. Капітанівка Києво-Святошинського району Київської області, рухаючись по проїзній частині назустріч загальному потоку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок ДТП останній від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, а його пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

05.11.15 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області відповідач визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджений до 5 років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки. Потерпілим у кримінальному провадженні визнаний позивач.

Під час досудового розслідування сторони узгодили суму шкоди, що підлягає відшкодуванню, яка склала еквівалент 15 000 доларів США.

Однак під час досудового слідства та судового розгляду відповідач у повному обсязі зазначену шкоду не відшкодував, станом на 05.11.15 заборгованість відповідача перед позивачем склала 223 000,00 грн.

Зазначену заборгованість відповідач визнав у повному обсязі, що підтверджується виданою ним розпискою від 05.11.15, посвідченою приватним нотаріусом Коновал ЗФ.

Згідно зазначеної розписки відповідач зобов'язався сплатити позивачу 223 000,00 грн. у повному обсязі до 15.01.16 р.

Взяті на себе зобов'язання відповідач у встановлені строки не виконав і станом на дату подання позову не здійсни жодної дії, спрямованої на виконання даного зобов'язання.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 223 000,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Позивач направив до суду письмову заяву в якій просив розгляд справи провести у його відсутності, вимоги позову підтримав та просив його задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомлені.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 квітня 2015 року близько 23 години 45 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем НОМЕР_3, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (надалі ПДР України), відповідно до якого «водієві збороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння», під час руху на 24 км + 400 м автодороги «Київ-Чоп» в с. Капітанівка Києво-Святошинського району Київської області, в напрямку м. Чоп, грубо порушуючи вимоги п. 11.4 ПДР України, згідно з яким «на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги» виїхав на проїзну частину в напрямку м. Київ, тобто на призначений для зустрічного руху бік дороги, де допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у правій смузі в напрямку м. Києва.

Внаслідок дорожньої-транспортної пригоди водій автомобіля «Nissan Almera», р/н д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

05.11.2015 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області відповідач визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджений до 5 років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

05.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. було посвідчено заяву ОСОБА_2, згідно якої він повідомив що у зв'язка уз ДТП, що трапилося 29.04.2015 року по трасі Київ-Чоп, населений пункт Капітанівка, зобов'язується протягом до 05 січня 2016 року сплатити матеріальне і моральне відшкодування в сумі 223 000 гривень гр. ОСОБА_1, у повному обсязі.

Стаття 1166 ЦК України визначає що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Стаття 1187 ЦК України визначає що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, оскільки позивачем не розмежовано вимоги щодо майнової та моральної шкоди, не визначено конкретного розміру та не обґрунтовано розмір відшкодування заподіяного в результаті злочину.

Тобто, позивач не довів тих обставин на які пвін посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування позовних вимог, що є його обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

При цьому суд створив всі умови для змагального процесу. Суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10, ст. ст. 57, 59 ЦПК України, з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи роз'яснив позивачу, його права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмви в позові.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1187 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Т.В. Дубас