Рішення № 58683116, 16.06.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5128/16-ц

Провадження № 2/161/2325/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретарі Царюк Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 03 червня 2013 року ОСОБА_2 позичила під розписку у ОСОБА_4, грошові кошти у розмірі 320000,00 (триста двадцять тисяч) гривень, які зобовязалась повернути до 01 червня 2015 року, даний факт підтверджується розпискою від 01 жовтня 2015 року, копія якої додається, 01 жовтня 2015 року ОСОБА_4, позичила ОСОБА_2, грошові кошти у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) доларів США, остання зобовязалась повернути вище зазначену суму до 02 жовтня 2015 року, а саме після проголошення рішення суду, даний факт підтверджується розпискою від 01 жовтня 2015 року, копія якої додається. Зазначені вище розписки посвідчують факт отримання відповідачем у справі, ОСОБА_2, грошових коштів у розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень та 5 000 (пять тисяч) доларів США. Кількість днів прострочення виконання зобовязання за розпискою від 01 жовтня 2015року на суму 320ооо (триста двадцять тисяч) гривень становить 318 днів. Індекс інфляції за період з 01 червня 2015року по 31березня 2016року становить 103, 79, а тому розмір інфляційного нарахування на суму боргу 320ооо (триста двадцять тисяч) гривень становить суму в розмірі 12 128(дванадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень. Загальний розмір трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01 червня 2015року по 14квітня 2016року становить суму у розмірі 8363,83гривень. Даний факт підтверджується розрахунками, що додаються. Загальний борг по розписці від 01 жовтня 2015року на суму 320ооо (триста двадцять тисяч) гривень становить суму у розмірі 340491,83гривень. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 340491, 83 гривень по розписці від 01 жовтня 2015 року на суму 320000,00 гривень, з яких: 320000,00 гривень сума основного боргу по розписці, 12128,00 гривень інфляційні нарахування на суму боргу та 8363,83 гривень три проценти річних від простроченої суми. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 129441,89 гривень по розписці від 01 жовтня 2015 року на суму 5 000 доларів США з яких: 127400, 00 гривень сума основного боргу та 2 041,89 гривень три проценти річних від простроченої суми та стягнути судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав. викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

При цьому, явка позивача ОСОБА_4 в судові засідання, призначені на 02 червня 2016 року та 16 червня 2016 року була визнана судом обовязковою. Суд приходить до висновку, що виключно небажання позивача надавати суду особисті пояснення з приводу обставин по справі обумовили її неявку до суду. Так як представником позивача взагалі не було надано доказів, що підтверджують неможливість явки позивача до суду.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлений не визнали позов з підстав, викладених в письмових запереченнях. Просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів

інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем стверджується, що нібито 03 червня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики № б/н. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позики позивач надав відповідачу позику у сумі 320000 гривень. Відповідач зобовязався повернути позивачу суму позики до 01 червня 2015 року. При цьому, на підтвердження факту отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_4, 01 жовтня 2015 року відповідач склав письмову розписку (а.с.5).

Також судом встановлено, що позивачем стверджуєть, що нібито 01 жовтня року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики № б/н. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позики позивач надав відповідачу позику у сумі 5000,00 доларів США. Відповідач зобовязався повернути позивачу суму позики до 02 жовтня 2015 року, після проголошення рішення суду. При цьому, на підтвердження факту нібито отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_4, 01 жовтня 2015 року відповідач склав письмову розписку (а.с. 6).

Також судом встановлено, що 01 червня 2015 року ОСОБА_4 було складено письмову розписку про нібито повернення відповідачем ОСОБА_2 суми позики 320000,00 (триста двадцять тисяч) гривень. При цьому, вказана розписка була складена 01 червня 2015 року, в останній день виконання зобовязання відповідача ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів в сумі 320000,00 гривень.

Також суд звертає увагу на той факт, що вказана письмова розписка була складена ОСОБА_4 01 червня 2015 року, тобто до складання ОСОБА_2 письмової розписки на підтвердження факту нібито отримання грошових коштів від ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_4 у складеній нею власноруч письмовій розписці від 01 червня 2015 року визнала факти позики відповідачу грошових коштів в сумі 320000,00 гривень та повернення відповідачем вказаних грошових коштів.

При цьому, представник позивача, заперечуючи вказані обставини, в порушення вимог статті 60 ЦПК України, жодних доказів у відповідності до вимог статті 57 ЦПК України суду не надав. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляв, що дає суду можливість обмежитись доказами, що містяться в матеріалах справи та надані стороною відповідача.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом при розгляді справи достовірно встановлено, і це підтверджується речовими доказами аудіо записом, наданим представником відповідача, що всупереч твердженням позивача, 01 жовтня 2015 року ОСОБА_4 взагалі не передавала відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_2 склала письмову розписку від 01 жовтня 2015 року під час телефонної розмови з ОСОБА_4, в рахунок відшкодування витрат, нібито понесених ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2, а не на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за договором позики. Таким чином, стороною відповідача на засадах змагальності сторін суду доведено, що всупереч наявній в матеріалах справи копії розписки від 01 жовтня 2015 року, був відсутній сам факт передачі грошових коштів в сумі 5000 доларів США.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що стороною позивача на засадах змагальності сторін суду не доведено підставність заявленого позову та не надано доказів на підтвердження кожної обставини, щодо дійсності вчинених сторонами дій. Оскільки явка позивача ОСОБА_4 в судові засідання була визнана судом обовязковою. Однак, під різними надуманими причинами вона ухилялася від явки до суду. А тому виключно небажання позивача надавати суду доводи з приводу дійсних обставин по справі, давало суду право обмежитись наявними в матеріалах справи доказами та доводами сторін. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 212 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І ШИ В :

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Ковтуненко

Рішення в повному обємі складено

24 червня 2016 року