Постанова № 58682799, 29.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа № 924/1858/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гулова А.Г.

судді Петухов М.Г. ,

судді Розізнана І.В.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Степанова А.М. - представника за довіреністю від 19.02.2016р.

відповідача: Бабіча О.О. - представника за довіреністю від 08.04.2016р. №1

третіх осіб:

- Фонду державного майна України: Боліщука І.Ю. - представника за довіреністю від 31.12.2015р. №498

- Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: не з'явився

- ОСОБА_4: ОСОБА_3. - представника за довіреністю від 30.05.2016р.

- ОСОБА_5: не з'явився .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.04.16 р.

у справі № 924/1858/14 (головуючий суддя Кочергіна В.О., судді Виноградова В.В., Муха М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Катіон", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд", м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Фонду державного майна України, м. Київ

- Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_4, м. Хмельницький

- ОСОБА_5, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року у справі №924/1858/14 у позові Публічного акціонерного товариства "Катіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р. відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Катіон" звернулось із апеляційною скаргою, вважає, що воно прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Вважає, що ст.225 та ст.145 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, на які послався суд першої інстанції у рішенні, не мають відношення до даних спірних правовідносин з наступних підстав.

Норми ст.225 ЦК УРСР вказують на те, що продаж майна передбачає розпорядження продавцем своїм майном, тобто визначення його юридичної долі. Право розпорядження - одне з правомочностей власника. Тому, в якості продавців в договорі виступають, як правило, власники майна. Однак, в деяких випадках право розпорядження майном може належати і не власнику.

Так, державні організації, які мали право повного господарського відання на ввірене їм державне майно, не будучи власниками, також мали право розпорядження майном.

У деяких випадках суб'єктом договору може бути особа, яка не є власником майна і не володіє правом повного господарського відання або оперативного управління ним. Таке право продажу чужого майна могло бути надано особі в силу закону або договору.

Виняток, передбачений цією статтею (хоча і не єдиний), стосувався випадків примусового продажу майна, зокрема, продажу описаного у боржника майна з метою задоволення вимог кредиторів, закладеного майна в порядку, встановленому Законом України «Про заставу», майна відповідно до Закону України «Про банкрутство».

Щодо ст. 145 ЦК УРСР зазначає, що згідно останньої добросовісним набувачем визнається особа, яка не знала і не повинна була знати про те, що майно придбано в особи, яка не мала права його відчужувати. У сумлінного оплатного набувача власник може витребувати майно тільки в трьох випадках: коли майно було загублене власником або особою, якій це майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їхньою волею.

Встановлюючи це правило, закон виходив з того, що в даних випадках немає грубої необережності власника, хоча при втраті речі є певна частка провини власника.

У разі ж, якщо річ вибула з володіння власника з його волі, а потім" була продана особою, якій він передав цю річ за договором в тимчасове володіння або користування (наприклад, за договором зберігання, майнового найму, безоплатного користування майном), власник не може витребувати цю річ у сумлінного оплатного набувача. В даному випадку власник несе негативні наслідки своєї необачності. Власник може тільки пред'явити позов до особи, якій він передав за договором річ у тимчасове володіння або користування, про відшкодування збитків. Однак, позов буде не речово-правовим, а зобов'язально-правовим.

Частина 2 ст.145 ЦК УРСР встановлює виключення із захисту прав власника за віндикаційним позовом, передбаченому частиною 1 ст.145 ЦК УРСР, вказуючи, що якщо річ була придбана добросовісним оплатним власником в порядку виконання судових рішень, то у нього не можна витребувати річ навіть у випадках, коли річ була загублена власником або у нього викрадена, або вибула з володіння власника поза його волею.

Як випливає зі змісту частини 3 ст.145 ЦК УРСР, зазначає скаржник, у безоплатного незаконного набувача власник має право витребувати майно в усіх випадках.

Крім того, з частини 1 ст.145 ЦК УРСР, яка захищає в певних випадках права тільки сумлінного оплатного набувача, випливає, що у недобросовісного набувача власник має право витребувати майно незалежно від того, чи є він оплатним або безоплатним набувачем.

Скаржник вказує, що ст.225 Цивільного кодексу УРСР встановлює лише загальне правило щодо продажу майна його власником, а ст.145 Цивільного кодексу УРСР регламентує тільки відносини власника майна з добросовісним чи недобросовісним набувачем.

Таким чином, застосування господарським судом Хмельницької області до даних спірних правовідносин ст.225 та ст.145 Цивільного кодексу УРСР 1963 року є неправомірним.

Зауважує, що корпус очистки промислових стоків загальною площею 3024 м2 з прибудованим триповерховим приміщенням площею 648 м2, розташований по АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому, споруджений у 1988р. згідно даних, якими володіє ПАТ "Катіон". Даний об'єкт будувався господарським способом за кошти власного розвитку підприємства. У ПАТ "Катіон" відсутня будь-яка проектна та дозвільна документація на спорудження об'єкту. До 01.01.1994р. даний об'єкт не перебував на балансі підприємства, що підтверджується Відомістю розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва на 01.02.1994р., в якій в графі "6. Корпус очистки промстоків" відсутні відомості щодо вартості даного об'єкта за попередні періоди.

Скаржник вказує, що у ПАТ "Катіон" відсутні відомості, з яких підстав корпус очищення промислових стоків, як вказано в протоколі засідання ради АТ "Катіон" від 11.06.2001р., рахується в комплексі очисних споруд, оскільки такий комплекс ніколи не функціонував на підприємстві.

З посиланням на діючу на час будівництва Інструкцію про склад, порядок розроблення, узгодження та затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво підприємств, будівель та споруд, яка була затверджена Постановою Держбуду СРСР 23.12.1985 року №253 та введена в дію з 01.01.1986 року зазначає, що на будівництво корпусу очистки промислових стоків підприємство повинно було мати затверджений у встановленому порядку відповідним міністерством робочий проект.

А тому, зазначає скаржник, за відсутності погодженого проекту корпус очистки промислових стоків є самовільною забудовою.

На думку скаржника, суд першої інстанції застосував при прийнятті рішення не чинну на час укладення договору редакцію ЦК УРСР; не надав правового обґрунтування відхиленню доводів ПАТ «Катіон»; не повністю з'ясував обставини справи.

Вважає, що корпус очищення промислових стоків є самовільним будівництвом та недобудованим об'єктом нерухомості.

Крім того, на думку позивача, господарський суд Хмельницької області також порушив і норми процесуального права, зокрема норми ч.1 ст111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в оскарженому рішенні суд з питання поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності послався на зміст ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України (2003 року), згідно якого позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, та на більш пізнішу постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 (п.2.2).

ПАТ «Катіон» не погоджується із висновком суду про необґрунтованість позовних вимог і відсутність порушеного права та щодо застосування строків позовної давності зазначає наступне.

Пункт 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачає, що до позовів, право на подання яких виникло до 01 січня 2004 року, застосовується попереднє законодавство про позовну давність. В нашому випадку - відповідні норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Отже, при прийнятті рішення суд застосував норми не чинного на час укладення договору Цивільного кодексу.

Стаття 71 ЦК УРСР встановлює, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

В суді першої інстанції доведено, що в архіві ПАТ «Катіон» проектна та дозвільна документація на будівництво приміщення корпусу очищення промислових стоків відсутня.

Вважаючи, що вказані документи, можливо, не були передані заводом «Катіон» відкритому акціонерному товариству «Катіон» при його створенні шляхом корпоратизації, ПАТ «Катіон» звернулося із запитами до спеціально уповноважених органів, в яких повинні бути примірники таких документів.

Із змісту отриманих відповідей, а також в процесі судового розгляду з'ясовано, що у відповідних органах м. Хмельницького та області, в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник Мінмашпрому України, засновника ВАТ «Катіон»), у Фонді державного майна України проектна, дозвільна документація, відомості щодо фінансування будівництва корпусу очищення промислових стоків відсутні.

Отже, ПАТ «Катіон» дізналось про підстави недійсності договору та порушення свого права з моменту отримання відповідей на запити від відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної державної адміністрації (лист №01-21/357 від 12.11.2014р.), управління архітектури та містобудування Хмельницької ради (лист №4343/03-01-15 від 14.11.2014р.), Хмельницького БТІ (лист №7104/01-15 від 21.11.2014р.).

Тому, вважає скаржник, ПАТ «Катіон» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001 року в межах загального строку позовної давності.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 04.04.2016р. у справі №924/1858/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Євро-Трейд» та ОСОБА_4 зазначають наступне.

З посиланням на ст. 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 2001р.) та ст. 4 Закону України «Про власність» (в редакції 11.04.1995р.) вказують, що 05.07.2001р. ВАТ «Катіон» та ТОВ «Євро-Трейд укладено договір купівлі-продажу недобудованого приміщення корпусу очищення промислових стоків площею 3024 м2 та прибудованого трьохповерхового приміщення площею 648 м по АДРЕСА_1.

Звертають увагу, що ТОВ «Євро-Трейд» виконало умови договору та сплатило кошти в сумі 96 138 грн. Отримавши кошти, позивач використав їх та додатково визнав правомірність укладення такого договору. Позивач по справі листом від 26.06.2002р., за підписом голови правління Дяченка В.Г., також визнав законність продажу даного приміщення, про що направив Хмельницькому міському голові лист, в якому просив вилучити земельну ділянку на користь ТОВ «Євро-Трейд» площею 1.6637 га, на якій знаходиться приміщення корпусу, в зв'язку з його продажем.

Також вказують, що документи долучені судом до матеріалів справи Фондом Державного майна України підтверджують, що ВАТ «Катіон» був власником незавершеного будівництва, яке споруджувалось державним підприємством заводом «Катіон» на підставі проектної документації за кошти держави.

Вважають, що пред'явлений ПАТ «Катіон» позов є безпідставним, у зв'язку із законністю продажу даного приміщення, а тому відсутні правові підстави визнавати договір купівлі-продажу від 05.07.2001р. недійсним.

Просять залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У письмових поясненнях від 24.06.2016р. Фонд державного майна України повідомляє таке.

Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993р. №210/93 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України було здійснено корпоратизацію Державного підприємства-заводу «Катіон» та передано Фонду документи зазначені в акті прийому-передачі акцій Відкритого акціонерного товариства «Катіон» від 12.10.1994р. для здійснення приватизації.

Наказом Фонду від 13.06.1994р. № 13-ДІЖ «Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів» надано дозвіл на приватизацію майна Державного підприємства-заводу «Катіон», який перетворено у відкрите акціонерне товариство у процесі корпоратизації (ВАТ «Катіон»), шляхом продажу акцій.

Копії документів, створених в процесі «корпоратизації та приватизації Державного підприємства-заводу «Катіон» було долучено до матеріалів справи разом з листами Фонду від 25.12.2015 № 10-25-23541 та від 11.03.2016 № 10-25-4132.

Відзивів на апеляційну скаргу від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_5 не надійшло, що, відповідно до ч. 2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого суду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 04.04.2016р. у справі №924/1858/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Фонду державного майна України надав пояснення на обґрунтування своєї позиції, зіславшись на письмові пояснення Фонду державного майна України від 24.06.2016р..

Треті особи - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_5 повноважних представників у судове засідання не направили, про причини їхньої неявки суд не повідомили.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб: Фонду державного майна України та ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Катіон" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19, код ЄДРПОУ 05470288) є юридичною особою та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п.1.1 статуту ПАТ "Катіон", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Катіон" від 06.09.2011р. (протокол №19), Публічне акціонерне товариство "Катіон" створене згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 04.03.1994р. №338 шляхом перетворення державного підприємства - заводу "Катіон" у ВАТ "Катіон" відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. "Про корпоратизацію державних підприємств".

Відповідно до п. 1.2. статуту на виконання вимог Закону України від 17.08.2008р. №514-VI "Про акціонерні товариства" визначено тип та змінено найменування відкритого акціонерного товариства "Катіон" на публічне акціонерне товариство "Катіон".

У п.1.5 статуту зазначено, що ПАТ "Катіон" є правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків заводу "Катіон".

Відповідно до п.1.6 статуту засновником товариства є держава в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. В 1994р. розпочато продаж акцій товариства. В 1999р. державного пакету акцій у статутному капіталі товариства не залишилось. (т.2 а.с. 104-125)

Наказом "Мінмашпром України" Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України №338 від 04.03.1994 року "Про створення відкритого акціонерного товариства "Катіон" створено на базі Заводу "Катіон" (м. Хмельницький) відкрите акціонерне товариство "Катіон" та затверджено його статут. (т.2 а.с.75-81, 102)

Згідно з п. 3.3 статуту ВАТ "Катіон", затвердженого Міністром машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України та зареєстрованого розпорядженням Хмельницької міської адміністрації №750 від 31.03.1994р., товариство є правонаступником державного підприємства заводу "Катіон".

Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі товариства (п. 3.4 Статуту).

Пунктом 3.5 Статуту встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновником та учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, незаборонених законодавством.

Згідно з п. 5.1 Статуту статутний фонд товариства становить 32139100тис. крб.

Наказом №827 від 28.02.1994р. "Мінмашпром України" Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства. (т.3 а.с.96)

Комісією, створеною згідно з наказом Міністра Мінмашпрому України №12 від 10.01.1994р. складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу "Катіон", яким встановлена оціночна вартість майна згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації, який затверджено Міністром машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України 10.04.1994р. (т.3 а.с. 8)

Згідно з п. 9 акта відновна вартість незавершеного будівництва (з урахуванням усереднених індексів цін, у тому числі витрати, здійснені на будівлі, споруди, передавальні пристрої) складає 3338678 тис. карбованців; розмір статутного фонду акціонерного товариства - 32139100 тис. карбованців.(т.3 а.с. 8, зворот)

Відповідно до відомістей розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва станом на 01.02.1994р., підписаних комісією, відновна вартість будівель та споруд за період з 01.01.1993р. до 01.02.1994р. складала 483584,64 тис. карбованців (376443,54 тис. карбованців + 107141,1 тис. карбованців), у тому числі відновна вартість корпусу очистки промстоків складає 15349,8 тис. карбованців. (т.3 а.с.10,11)

У балансі Заводу "Катіон" станом на 01.02.1994р. незавершені капітальні вкладення (код рядка 030) на початок року значаться з вартістю 885 тис. карбованців, на кінець звітного періоду - 1290962 карбованці.

Згідно з передаточним балансом Заводу "Катіон" станом на 01.02.1994р. незавершені капітальні вкладення (код рядка 030) на початок року складали 885 тис. карбованців, на кінець звітного періоду - 3338672 карбованці.

Матеріали справи містять відомість інвентаризації фонду, який не підлягає приватизації, до якої включено котельну з димовою по АДРЕСА_1, загальною площею 1059 м2, залишкова вартість 10445384 тис. карбованців та відомість інвентаризації житлового фонду станом на 01.02.1994р. вартістю 758558 тис. крб..

30.03.1994р. аудиторською фірмою "Аудит-сервіс Іnс" проведена аудиторська перевірка достовірності матеріалів інвентаризації та оцінки вартості майна заводу, в зв'язку з його корпоратизацією, станом на 01.02.1994р., за результатами якої складено аудиторський висновок. Перевіркою встановлено, що інвентаризація майна заводу проведена у відповідності з Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, затвердженим Постановою КМУ від 3 березня 1993 року № 158. Інвентаризаційні акти та відомості оформлені належним чином. Перевіркою встановлено достовірність даних інвентаризацій майна заводу, відповідність статутного фонду його викупній вартості, розрахованій на основі бухгалтерського балансу і становить 32139100 тис. карбованців. (т.3 а.с.92)

31.03.1994р. Хмельницькою міською радою народних депутатів видано свідоцтво про державну реєстрацію ВАТ "Катіон".

Згідно з балансом АТ "Катіон" станом на 01.04.1994р. незавершені капітальні вкладення (код рядка 030) на початок року складали 885 тис. карбованців, на кінець звітного періоду - 4401 тис. карбованців.

Розмір статутного фонду акціонерного товариства (32139100000 карбованців) підтверджується сертифікатом №1 ВАТ "Катіон" від 04.05.1994р. (т.3 а.с.35)

13.06.1994р. Фондом державного майна України видано наказ №13-ДПК "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів", яким надано дозвіл на приватизацію майна ВАТ "Катіон", який перетворено у відкрите акціонерне товариство у процесі корпоратизації шляхом продажу акцій. (т.3 а.с. 3)

Наказом №1361 від 11.10.1994р. "Мінмашпром України" Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України вирішено для передачі акцій ВАТ "Катіон" оформити акт прийому-передачі документів ВАТ "Катіон" Фонду державного майна України. (т.3 а.с.6)

Наказом Фонду державного майна України №23-ПРА від 21.12.1994р. затверджено план розміщення акцій ВАТ "Катіон" (т.3 а.с. 37).

Згідно з розділом 3 плану розміщення акцій ВАТ "Катіон", затвердженого головою Фонду державного майна України 13.01.1995р., та погодженого заступником міністра, статутний фонд товариства складає 32139100тис.карб, до якого не включено: гуртожитки: 1. малосімейний гуртожиток - 712тис.крб.; 2. гуртожиток №1 - 551тис.крб.; 3 гуртожиток №2 - 566тис.крб.; 2. житлові будинки: 1. будинок №1 - 444тис.крб.; будинок №2 - 521тис.крб.; будинок №3 - 493тис.крб.; будинок ;4 - 1272тис.крб.; будинок №5 - 1916тис.крб.; будинок №6 - 940тис.крб.; будинок №7 - 1385тис.крб.; будинок №8 - 5359тис.крб.; 3. незавершене житлове будівництво - 744399тис.крб.; 4. котельна з димовою трубою - 10,4тис.крб. Всього - 758568,4тис.крб.

04.08.1998р. листом №15 директор ТОВ "Євро-Трейд" звернувся до голови правління ВАТ "Катіон" з проханням розглянути можливість продажу недобудованої споруди корпуса очищення промислових стоків.

Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 13.01.1999р., на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24.12.1998р. №763 відкритому акціонерному товариству "Катіон" надано у постійне користування 22,3539 гектарів згідно з планом землекористування за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1, під промислове підприємство.

Згідно з довідкою від 28.05.2001р. №610, виданою ВАТ "Катіон", вартість наявного майна - незавершеного будівництва складала 171600грн.

Відповідно до листа №675 від 06.06.2001р. ВАТ "Катіон" звернувся до начальника Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому з проханням надати згоду на продаж незакінченого монтажем корпуса очищення промислових стоків, який рахується у незавершеному будівництві і знаходиться у податковій заставі. У листі вказано, що кошти від реалізації будуть спрямовані на погашення бюджетної заборгованості по ВАТ "Катіон".

Згідно з протоколом засідання Ради товариства "Катіон" від 11.06.2001р. недобудована споруда корпусу очищення промислових стоків незакінчена монтажем з 1988р., технічний стан незадовільний, корпус рахується в комплексі очисних споруд і знаходиться у податковій заставі. Радою прийнято рішення про отримання письмового дозволу від податкової інспекції м.Хмельницького на реалізацію недобудованої споруди очищення промислових стоків, проведення експертної оцінки вартості корпусу за рахунок ТОВ "Євро-Трейд", реалізацію ТОВ "Євро-Трейд" корпусу очищення промислових стоків в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом, а також надати згоду на відчуження земельної ділянки, прилеглої до корпусу.

Відповідно до звіту про експертну оцінку вартості корпусу очищення промислових стоків площею 3024 м2. та прибудови площею 648 м2 за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1, яка проведена Дунаєвецькою універсальною товарною біржею "Поділля-Центр", вартість оцінюваних будівель (за методом капіталізації) складала 80115грн.

Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Хмельницької області у відповідь на лист від 06.06.2001р. №675 надіслала ВАТ "Катіон" згоду №5477 від 19.06.2001р., у якій не заперечує щодо відчуження незакінченого монтажем корпусу очищення промислових стоків, при умові спрямування коштів, отриманих від реалізації, на погашення податкової заборгованості по ціні згідно з експертною оцінкою, але не нижче, передбаченої в п.1 ПКМ України №941 від 22.06.1998р., враховуючи ПДВ.

Дунаєвецькою універсальною товарною біржею "Поділля-Центр" проведеною експертну оцінку корпусу очищення промислових стоків площею 3024 м.кв. та прибудови площею 648 м.к.в. за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1, з метою визначення вартості корпусу очищення промислових стоків. Відповідно до Звіту про експертну оцінку вартості корпусу очищення промислових стоків площею 3024 м.кв. та прибудови площею 648 м.кв. за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1, вартість оцінюваних будівель складала 80115 грн.

Згідно з довідкою Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 05.07.2001р. №43/7, готовність недобудованого корпусу очищення промислових стоків пл. 3024 м2 та прибудови площею 648 м2 у місті Хмельницькому по АДРЕСА_1 складала 74%, а вартість - 80115грн.

05.07.2001р. ВАТ "Катіон" (продавець) та ТОВ "Євро - Трейд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу.(т.1 а.с.33)

Відповідно до п. 1 договору продавець продає, а покупець приймає і оплачує недобудоване приміщення корпусу очищення промислових стоків площею 3024 м2 та прибудоване три - поверхове приміщення площею 648 м2, що розміщені на території ВАТ "Катіон", м.Хмельницький, АДРЕСА_1.

Вартість об'єкта згідно з експертною оцінкою складає 96138грн., в т.ч. ПДВ 16023грн. (п.2 договору).

Пунктом 4 договору сторони погодили проведення передачі об'єкта на протязі 30 днів з дати підписання цього договору, про що складається відповідний двосторонній акт.

Згідно з п.7 договору договір вступає в силу з дня його підписання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

26.06.2002р. ВАТ "Катіон" надіслав до Хмельницької міської ради лист за №556, у якому повідомив, що не заперечує проти відчуження від ВАТ "Катіон" на користь ТОВ "Євро-Трейд" земельної ділянки площею 1,6637 га згідно з проектом, оскільки недобудоване приміщення, яке знаходиться на вказаній ділянці, належить по договору купівлі-продажу ТОВ "Євро -Трейд".

Відповідно до довідки Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 29.09.2002р. №7029 готовність недобудованого корпусу очищення промислових стоків у місті Хмельницькому по АДРЕСА_1 складає 74% і вартість його - 96138грн.

Згідно з договором купівлі - продажу від 01.10.2002р. ПП "Євро- Трейд" (відповідач у справі) продало, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (треті особи у справі), кожен в рівних частках, купили недобудоване нежитлове приміщення корпусу очищення промислових стоків, яке розташоване по АДРЕСА_1 у м.Хмельницькому за 100 000,00 грн., які продавець отримав від покупця до підписання цього договору. (т.1 а.с. 193 - 194)

Публічне акціонерне товариство "Катіон" звернулося до відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної державної адміністрації та Управління архітектури та містобудування Хмельницької ради із запитами на інформацію від 07.11.2014р. №661 та №662, у яких просило надати інформацію про наявність документації стосовно проектування та отримання дозволів на будівництво. (т.1 а.с.34,36)

Відділ містобудування та архітектури Хмельницької обласної державної адміністрації листом №01-21/357 від 12.11.2014р. надав відповідь, у якій повідомив, що у зв'язку із неодноразовою реорганізацією відділу зазначеною у запиті інформацією останній не володіє. (т.1 35)

Управління архітектури та містобування Департаменту архітектури, містобування та земельних ресурсів у відповіді від 14.11.2014р. №4343/03-01-15 вказало, що дозвільні документи на будівництво об'єктів на території заводу "Катіон" по АДРЕСА_1 (корпус очищення промислових стоків, складське приміщення, металевий бокс, цегляний бокс, навіс для хімічних матеріалів, навіс для будівельних матеріалів) відсутні. (т1 а.с.37)

19.11.2014р. ПАТ "Катіон" направило Хмельницькому БТІ запит на інформацію №639, у якому просило надати завірені копії документів стосовно затвердження проекту будівництва приміщення корпусу очищення промислових стоків з прибудовою, надання дозволу на будівництво, технічного паспорту об'єкту та інших наявних у БТІ документів. (т.1 а.с.38)

Хмельницьке БТІ листом №7104/01-15 від 21.11.2014р. повідомило ПАТ "Катіон", що вказані документи можуть бути надані лише власнику майна та за його безпосередньої явки. (т.1 а.с. 39)

За наведених обставин, позивач, вважаючи, що на момент укладення спірного договору він не був власником приміщення корпусу очищення промислових стоків за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1 через самочинність його будівництва, керуючись п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст.ст. 4, 48, 105, 224, 225 ЦК УРСР, звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р.

Обґрунтовуючи позов, посилається на те, що предметом договору купівлі-продажу майна від 05.07.2001р. є недобудоване приміщення корпусу очищення промислових стоків загальною площею 3024 м2 з прибудованим трьохповерховим приміщенням площею 648 м2, яке розміщене у м.Хмельницькому по АДРЕСА_1. Споруда незакінчена монтажем з 1988р. Вартість приміщення за експертною оцінкою експертного бюро Дунаєвецької універсальної товарної біржі "Поділля-Центр" становить 96138грн. Повідомив, що під час перевірки статутного фонду позивача було виявлено відсутність передбачених законодавством документів стосовно планування, проектування та отримання дозвільних документів для здійснення будівництва приміщення корпусу очищення промислових стоків загальною площею 3024 м2 з прибудованим трьохповерховим приміщенням площею 648 м2, яке розміщене на території товариства у м.Хмельницькому по АДРЕСА_1.

Також позивач зазначає, що Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради 14 листопада 2014р. надав відповідь на запит позивача, де вказано про відсутність дозвільних документів на будівництво об'єктів, вказаних у запиті.

Таким чином, вказує позивач, обґрунтовуючи позов, приміщення, що було продане за договором купівлі-продажу, не відповідало на момент укладення договору ряду чинних на той момент будівельних норм і правил. На підставі наведеного наголошує, що у зв'язку з відсутністю документальної інформації на об'єкт будівництва, будівельні роботи проводилось без дозвільних документів, а тому об'єкт незавершеного будівництва є самовільно збудованим. Товариство не набуло прав власності на нерухоме майно, оскільки під час спорудження приміщення порушило законодавство, яке регулює порядок планування, проектування та здійснення будівництва об'єкта нерухомого майна. Станом на момент укладення договору законодавство не передбачало окремою нормою закону регулювання наслідків самовільного будівництва, здійсненого юридичними особами, відтак, за аналогією закону право власності у товариства не виникло в силу ст. 105 ЦК УРСР, а тому договір від 05.07.2001р. є правочином, що суперечить ст. 225 ЦК УРСР.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015р. по справі №924/1858/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. у позові Публічного акціонерного товариства "Катіон", м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд", м. Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 м. Хмельницький, ОСОБА_5 м. Хмельницький, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р. відмовлено внаслідок спливу строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015р. у справі №924/1858/14 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Хмельницької області від 19.02.2015р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

У постанові Вищого господарського суду України від 04.11.2015р. у справі №924/1858/14 зазначено:

- в матеріалах справи відсутні, а суди попередніх інстанцій не витребували: Наказ Фонду державного майна України про корпоратизацію Державного підприємства - заводу "Катіон", акт інвентаризації майна, акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, статут Відкритого акціонерного товариства "Катіон", та документи, що підтверджують проведення державної реєстрації змін до статуту Відкритого акціонерного товариства "Катіон", в процесі якого воно було перейменовано у публічне акціонерне товариство, не з'ясували чи входив спірний недобудований об'єкт корпусу очищення промислових стоків до вказаних актів;

- судами не було досліджено правонаступником якого нерухомого майна, а також яких прав і обов'язків корпоратизованого підприємства стало Відкрите акціонерне товариство "Катіон". Звертаючись до суду, Публічне акціонерне товариство "Катіон" в своїх позовних вимогах, посилаючись на ст. 105 Цивільного кодексу УРСР, - просило визнати угоду у відповідності до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною, у зв'язку з тим, що на час укладення договору купівлі-продажу товариство не було власником самовільного спорудженого приміщення, не мало встановленого дозволу на його будівництво;

- суди не надали правової оцінки тому, чи є це спірне приміщення згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу УРСР самовільним будівництвом, не звернули увагу, на те, що в матеріалах справи міститься протокол засідання Ради акціонерного товариства "Катіон", в якому вказано, що недобудована споруда корпусу очищення промислових стоків незакінчена монтажем з 1988 року, а відповідно до довідки Хмельницького БТІ готовність недобудованого корпусу очищення промислових стоків складає 74%, не встановили кому саме належить з 1988 року дана будівля (якщо не позивачу), а також не з'ясували питання щодо того, яким є будівництво корпусу очищення промислових стоків: самочинним чи недобудованим;

- судами попередніх інстанцій не було враховано при вирішенні даної справи: Указ Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. №210/93, Закон України "Про приватизацію державного майна", Постанову Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508, Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійними", в редакції від 10.12.2004 р., Закон УРСР "Про власність", в редакції 01.01.2004 р., Лист Вищого Арбітражного суду України від 25.04.2001 р. №01-8/500;

- суди попередніх інстанцій повинні з'ясувати питання щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначалося вище, під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року у справі №924/1858/14 у позові Публічного акціонерного товариства "Катіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р. відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Катіон" засноване згідно з наказом Мінмашпрому України № 338 від 04.03.1994 р. шляхом перетворення державного підприємства - заводу "Катіон" у відкрите акціонерне товариство.

Відповідно до п.1 Указу Президента "Про корпоратизацію підприємств" корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Статтею 34 Закон УРСР "Про власність" (в редакції від 04.06.1993р.) визначено, що майно державних підприємств входить до загальнодержавної (республіканської) власності.

У статті 37 Закон УРСР "Про власність" (в редакції від 04.06.1993р.) визначено, що майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Враховуючи, що корпус очистки промстоків не закінчений монтажем з 1988р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з початку будівництва і з 1988р. власником даного майна була держава, з закріпленням даного майна за державним підприємством завод "Катіон" на праві повного господарського відання.

Згідно із п. 3.3 Статуту ВАТ "Катіон", затвердженого Міністром машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України та зареєстрованого розпорядженням Хмельницької міської адміністрації №750 від 31.03.1994р., товариство є правонаступником державного підприємства заводу "Катіон".

Пунктом 3.5 Статуту встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновником та учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

Пунктом 4.1 Статуту визначено, що засновником товариства є держава в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України. Акціонерами товариства є держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, якщо 100% акцій належать державі; орган приватизації після передачі йому акцій засновником згідно з прийнятим рішенням про приватизацію майна товариства; юридичні особи різних форм власності та фізичні особи України та інших країн, що набули прав власності на акції товариства в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.

Згідно із п. 5.1 Статуту статутний фонд товариства становить 32139100тис. крб.

Наказом №827 від 28.02.1994р. "Мінмашпром України" Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства.

Згідно із п. 9 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства відновна вартість незавершеного будівництва (з урахуванням усереднених індексів цін, у тому числі витрати, здійснені на будівлі, споруди, передавальні пристрої) складає 3338678 тис. карбованців; розмір статутного фонду акціонерного товариства - 32139100 тис. карбованців.

Відповідно до відомістей розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва станом на 01.02.1994р., підписаної комісією, відновна вартість будівель та споруд за період з 01.01.1993р. до 01.02.1994р. складала 483584,64 тис. карбованців (376443,54 тис. карбованців + 107141,1 тис. карбованців), до якої входить і відновна вартість корпусу очистки промстоків у сумі 15349,8 тис. карбованців.

Згідно з передаточним балансом Заводу "Катіон" станом на 01.02.1994р. незавершені капітальні вкладення (код рядка 030) на початок року складали 885 тис. карбованців, на кінець звітного періоду - 3338672 карбованця.

Таким чином, корпус очистки промстоків відновною вартістю 15349,8тис крб. під час приватизації державного підприємства заводу "Катіон" увійшов до статутного фонду ВАТ "Катіон" у складі незавершеного будівництва.

Відповідно до п.15 Положення про порядок корпоратизації підприємства, затвердженого Постановою КМУ №508 від 05.07.1993р. з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на державну реєстрацію ВАТ "Катіон" (свідоцтво про державну реєстрацію 31.03.1994р.) та п.3.3, п.3.5, п.5.1 Статуту ВАТ "Катіон", суд приходить до висновку, що до ВАТ "Катіон" перейшли права на незавершене будівництво - корпус очистки промстоків.

Судом встановлено, 13.06.1994р. Фондом Державного майна України видано наказ №13-ДПК про приватизацію шляхом продажу акцій ВАТ "Катіон", створеного в процесі корпоратизації.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції 05.04.1994р.) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції 05.04.1994р.) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Як вбачається із п.1.6 статуту ПАТ "Катіон", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Катіон" (протокол №19 від 06.09.2011р.), засновником товариства є держава в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. У 1994р. розпочато продаж акцій товариства, а у 1999р. - державного пакету акцій у статутному капіталі товариства не залишилось.

Таким чином, в процесі приватизації ВАТ "Катіон" набуло право власності на незавершене будівництво - корпус очистки промстоків, відповідно до ст.128 ЦК УРСР, у встановленому законом порядку.

Разом з тим, позивач як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, посилаючись на ст. 105, 225 Цивільного кодексу УРСР, вказуючи на те, що на час укладення договору купівлі-продажу товариство не було власником самовільно спорудженого приміщення, не мало встановленого дозволу на його будівництво, просить визнати недійсним договір купівлі - продажу від 05.07.2001р. на підставі ч.1 ст. 48 ЦК УРСР.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" визначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Предметом позовних вимог у справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р.

Виходячи з вищевикладеного, суд перевіряє відповідність спірного договору нормам Цивільного кодексу УРСР, чинним на момент укладення.

Згідно зі ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, на яку послався позивач, обґрунтовуючи позов, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Зі змісту ст. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 Цивільного кодексу УРСР, зокрема, передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Судом встановлено, продавець за спірним договором був власником незавершеного будівництвом об'єкта.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, вони не містять умов щодо визнання угод недійсними лише з підстав відсутності доказів наявності дозвільних документів.

Слід зазначити, позивачем, в силу ст. 33 ГПК України не доведено, що об'єкт продажу за договором від 05.07.2001р. є самовільним будівництвом, оскільки листи відділу містобудування та архітектури Хмельницької обласної державної адміністрації №01-21/357 від 12.11.2014р., управління архітектури та містобування Департаменту архітектури, містобування та земельних ресурсів від 14.11.2014р. №4343/03-01-15, на які посилається позивач, про відсутність проектної та дозвільної документації на споруду, не закінчену будівництвом з 1988 року, не є беззаперечними доказами самочинного будівництва.

Таким чином, судом встановлено, недобудована споруда корпусу очищення промислових стоків не закінчена монтажем з 1988року, тобто є незавершеним будівництвом, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "Катіон".

Посилання позивача на ст.105 Цивільного кодексу УРСР 1963р. (в редакції із змінами, внесеними Указом ПВР №278-11 від 20.05.85), яка стосується наслідків самовільного будівництва громадянином жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд, є безпідставними.

Разом з тим, згідно зі ст.4 Закону України "Про власність (в редакції 11.04.1995р.) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про те, що ВАТ "Катіон" набув права власності на незавершене будівництва - корпус очистки промислових стоків в процесі корпоратизації та приватизації, з огляду на що, товариство мало право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, в т.ч. і відчужувати його на користь інших осіб, відповідно, доводи позивача про порушення ст. 225 ЦК УРСР при укладенні спірного договору є безпідставними.

Таким чином, позивачем не доведено, що спірний договір не відповідає вимогам закону (ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР) на момент його укладення із зазначених у позовній заяві підстав, а тому позов про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 05.07.2001р. задоволенню не підлягає.

Щодо доводів позивача відносно заяви про застосування позовної давності, судом враховується, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, позовна давність судом не застосовується.

А тому, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про неправомірність застосування ч.1 ст. 261 ЦК України, п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, як зазначалося, у позові відмовлено з підстав необґрунтованості позову, тобто позовна давність у даному випадку не застосована.

Щодо вказівок Вищого господарського суду України, у зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вказує наступне.

1. В процесі приватизації ВАТ "Катіон" став власником державного майна - незавершеного будівництва корпусу очистки промстоків.

2. Предметом позовних вимог у справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2001р., а тому правовідносини між сторонами у даному спорі щодо порядку і наслідків визнання угод, які були укладені до 1 січня 2004 року, недійсними, - регулюються за правилами Цивільного кодексу УРСР.

3. Об'єкт незавершеного будівництва - корпус очистки промислових стоків є не самочинним, а недобудованим.

4. Крім того, що стосується строку позовної давності, то у зв'язку із відмовою у позові за безпідставністю, позовна давність не застосовується.

Разом з тим, судом першої інстанції було витребувано у Фонду державного майна України та ПАТ "Катіон":

- наказ Фонду державного майна України про корпоратизацію Державного підприємства - заводу "Катіон";

- акт інвентаризації майна, акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації.

Також, додатково витребувано у ПАТ "Катіон":

- статут Відкритого акціонерного товариства "Катіон" в першій редакції;

- докази правонаступництва/перейменування ВАТ "Катіон" на ПАТ "Катіон".

Колегія суддів зауважує, що при вирішенні даної справи судом було враховано: Указ Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. №210/93, Закон України "Про приватизацію державного майна", Постанову Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508, Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійними", в редакції від 10.12.2004 р., Закон УРСР "Про власність", в редакції 01.01.2004 р., Лист Вищого Арбітражного суду України від 25.04.2001 р. №01-8/500.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.

За наведених обставин, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах законодавства.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.04.2016р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 04.04.2016р. у справі №924/1858/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.04.2016р. у справі №924/1858/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Катіон", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу №924/1858/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.