Постанова № 58682744, 21.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа№ 910/31697/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.06.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року

по справі №910/31697/15 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК"

про стягнення 661 637, 79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/31697/15 провадження в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" заборгованості в сумі 488 628,11 грн. припинено. Позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" про стягнення 173 009,68 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у сумі 155 110 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто десять) грн. 38 коп., 3% річних в сумі 17 899 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп., які зарахувати на рахунок № 36000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ. "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305. Крім того, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 924 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 57 коп., який зарахувати на рахунок № 36000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ. "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305. Повернуто публічному акціонерному товариству "Київенерго" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65 (шістдесят п'ять) грн. 20 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК" звернулось з апеляційного скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд змінити рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року та відмовити у стягненні з ТОВ "ТРК" на користь ПАТ "Київенерго" інфляційних втрат в розмірі 92 734,76 грн., решту рішення суду залишити без змін. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року апеляційну скаргу до прийнято провадження та призначено до розгляду.

У зв'язку з перебуванням суддів у відпустці склад колегії неодноразово змінювався.

Так, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2016 року визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року справу №910/31697/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

У судових засіданнях 18.05.2016 року, 07.06.2016 року та 21.06.2016 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року та відмовити у стягненні з ТОВ "ТРК" на користь ПАТ "Київенерго" інфляційних втрат в розмірі 92 734,76 грн., решту рішення суду залишити без змін.

Представник публічного акціонерного товариства «Київенерго» у судових засіданнях 18.05.2016 року, 07.06.2016 року та 21.06.2016 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

10.02.2009 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Київенерго", (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК" (споживач) був укладений договір № 72153 на постачання електричної енергії.

У подальшому цей договір був викладений сторонами у новій редакції, про що 04.05.2011 року була підписана додаткова угода.

Згідно з розділом 1 договору (із внесеними до нього змінами) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.3 договору (у новій редакції) споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно з п. 2.1 додатку № 2 до договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Оплата рахунків за активну електроенергію здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2011 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як зазначає позивач він виконав звої зобов'язання у повному обсязі та у період з 01.06.2013 р. по 01.12.2015 р. надав послуги відповідачу з поставки електричної енергії, що підтвержується актами (звітами) про використану активну електричну енергію, актом прийняття-передавання товарної продукції, рахунками - розшифровками відповідача.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 488 628,11 грн. за період з 01.06.2013 р. по 01.12.2015 р.

Так, у грудні 2015 року ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ТРК" заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 661 637, 79 грн. з яких 488 628,11 грн. заборгованість за активну електричну енергію, 155 110,38 грн. інфляційні втрати та 17 899,30 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач сплатив основну заборгованість за договором у сумі 488 628,11 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 530 від 14.12.2015 р., № 531 від 24.12.2015 р., № 533 від 29.12.2015 р. та банківськими виписками з рахунку відповідача.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/31697/15 провадження в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" заборгованості в сумі 488 628,11 грн. припинено. Позов ПАТ "Київенерго" до ТОВ "ТРК" про стягнення 173 009,68 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у сумі 155 110,38 грн., 3% річних в сумі 17 899,30 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 924,57 грн. Крім того, повернуто ПАТ "Київенерго" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 65,20 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, та припинення провадження в частині стягнення основного боргу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору сторони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Тарифи на електричну енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції після звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 488 628,11 грн. заборгованості по зазначеному договору, відповідачем була сплачена вказана заборгованість у повному обсязі. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 530 від 14.12.2015 р., № 531 від 24.12.2015 р., № 533 від 29.12.2015 р., банківськими виписками з рахунку відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи та поясненнями сторін.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 488 628,11 грн. на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 155 110,38 грн. інфляційних втрат, та 17 899,30 грн. 3% річних за період червень 2013 року по грудень 2015 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 72153 від 10.02.2009 року на постачання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за загальний період червень 2013 року по грудень 2015 року, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що за заявлений позивачем період за розрахунком суду інфляційні втрати складають у сумі 371 302,96 грн., а 3% річних у сумі 27 525,02 грн., тобто у більшому розмірі ніж заявлено ПАТ «Київенерго» у позові.

Оскільки, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача саме 155 110,38 грн. інфляційних втрат, та 17 899,30 грн. 3% річних за період червень 2013 року по грудень 2015 року та суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог і про це не було заявлено клопотання заінтересованої сторони у відповідності до ст. 83 ГПК України, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що з відповідача підлягає стягненню саме 155 110,38 грн. інфляційних втрат, та 17 899,30 грн. 3% річних, тобто у сумах які були заявлені позивачем.

Наданий скаржником висновок експерта № 25/16 від 10.05.2016 року щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних який було зроблено на замовлення ТОВ «ТРК», судова колегія апеляційного господарського суду не може прийняти його як належний доказ по справі, оскільки, експерт що проводив дослідження не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Крім того, з вказаного розрахунку вбачається що він проводився по кожному платежу що сплачувався у відповідному місяці, тоді як індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ "ТРК" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ТРК" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК" на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі № 910/31697/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 року у справі № 910/31697/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/31697/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Гаврилюк