Постанова № 58682638, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/28579/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Швед Я.О. - дов. № 37 від 26.01.2016р.

відповідач: не з'явився

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2016р.

у справі № 910/28579/15 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про демонтаж тимчасових огороджуючи конструкцій та

стягнення 85 391, 08 грн.

В судовому засіданні 29.06.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015р. Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди від 04.12.2007р. № 161-Упр(ДВ)- 07; стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди від 04.12.2007р. № 161-Упр(ДВ)- 07 в сумі 85391,08 грн., з яких: 76178,82 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 8326,65 грн. пеня, 885,61 грн. 3% річних; виселення з нерухомого майна (частини переходу, визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська"; зобов'язання у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №161-Упр (ДВ) - 09 від 04.12.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2016р. у справі №910/28579/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 76 178, 82 грн. заборгованості з орендної плати, 633, 36 грн. 3% річних, 3 588,18 грн. судового збору.

Виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нерухомого майна (частини переходу визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими спорудами огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у строк не пізніше 10 у календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, які знаходяться за адресою: станція метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, оскільки на думку апелянта, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» не наділене правами орендодавця спірного майна, а тому є неналежним позивачем у даній справі.

Апелянт наголошує на тому, що судом не було прийнято до уваги, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати у зв'язку з діями позивача по відключенню тимчасових споруд (кіосків) відповідача від електроживлення.

Позивач унеможливив використання орендованого майна за цільовим призначенням, враховуючи технічні характеристики майна та вид діяльності орендаря, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості самостійно відновити електропостачання, оскільки відповідач не є ні споживачем, ні субспоживачем за договором постачання електричної енергії, а також не є власником електромереж.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 11.05.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 29.06.2016р.

24.06.2016р. від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі звернення відповідача до Київської міської ради із заявою щодо самовільного позбавлення відповідача права на оренду місць для торговельних кіосків у підземних переходах та інших приміщеннях біля станції метро.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач та його представник в судове засідання апеляційної інстанції 29.06.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Оскільки явка в судове засідання відповідача та його представника обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника на іншого представника, та неможливість з'явитись в судове засідання особисто або направити іншого представника, зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.12.2007р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (позивач, орендодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди №161-Упр (ДВ)-07 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 № 526/583-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська", для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1. договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 8,0 кв. м., згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ (малої архітектурної форми), що складає невід'ємну частину цього договору.

Вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим 07.06.2007р. звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 28.02.2007 р. становить 80 214, 00 грн. без ПДВ (п. 2.2. договору).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 15.03.2007 №272-1/933 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору становить 458,04 грн. за 1м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на листопад 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по жовтень 2007) складає 3 664,31 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах, порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг.

Сума відшкодування згідно з розрахунком (додаток № 2) на момент укладення договору складає 108,76 грн. (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця.

Згідно п. 3.5. договору всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20 % з розрахунку на листопад 2007 р. складає 4 527,68 грн., оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно п. 3.9. договору зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 3.10. договору, орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до Методики розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем (балансоутримувачем) та порядку використання орендної плати і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.

Пунктом 4.2. договору встановлено обов'язок відповідача вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно п. 4.9. договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожити комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, технічне обслуговування обладнання і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

Відповідно до п. 4.14. договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до п. 6.7. договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Згідно п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідно до п. 9.7. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Даний договір, згідно п. 9.1., вступає в силу з моменту підписання його сторонами відповідно до рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №526/583-1 і діє з 04.12.2007 р. до 02.12.2008 р. (364 дні).

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі КП «Київський метрополітен», загальною площею 8,0 кв.м. та розташована за адресою: м. Київ, станція метро «Либідська», що підтверджується актом приймання-передачі майна від 27.12.2007р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 23).

Додатковою угодою від 11.02.2008р. № (221) до договору оренди від 04.12.2007р. № 161-Упр(ДВ)-07 було внесено зміни до п.п.3.4, 3.5 договору та змінено суму за договором на 4 884,54 грн.

Додатковою угодою від 01.06.2009р. № (517) до договору оренди від 04.12.2007р. № 161-Упр(ДВ)-07 було внесено зміни до п.п.3.4, 3.5 договору та змінено суму за договором на 6 213,50 грн.

Додатковою угодою від 31.12.2009р. № (362) до договору оренди від 04.12.2007р. № 161-Упр(ДВ)-07 в зв'язку з довгостроковим розглядом Київською міською радою питання щодо надання дозволу КП "Київський метрополітен" на переукладання договорів оренди нерухомого майна на станціях метрополітену, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди до отримання відповідного рішення Київської міської ради, але не довше ніж до 31.03.2009 року.

Додатковою угодою №242 від 01.04.2010р. сторони виклали п.3.4. в новій редакції: «додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та в порядку, визначеному законодавством та відшкодовує витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з орендодавцем».

Додатковою угодою №199 від 28.09.2011р. сторони, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 року №2269-ХІІ, рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 "Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва" підтвердили виконання умов, визначених в п.п.1.1, 1.2 та 1.3. рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №402/5789, яке дозволяє продовжити дію договору оренди територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились та продовжили дію договору до 31.03.2012 року включно.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011р. №402/5789 "Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва" вирішено вважати продовженими до 31 березня 2012 року договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились, за умов: відсутності заяви однієї із сторін про припинення оренди майна протягом одного місяця після закінчення строку дії договору; фактичного користування майном на дату набрання чинності цим рішенням; відсутності у користувача (орендаря) заборгованості за фактичне користування майном та належного виконання інших умов договору оренди.

Додаткова угода №199 від 28.09.2011р. погоджена з Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На підтвердження дотримання умов сторони склали Акт від 28.09.2011р. №48, в якому підтвердили, що протягом одного місяця з дати фактичного закінчення строку Договору ні одна зі сторін не зверталися одна до одної з офіційними письмовими заявами щодо припинення договору, станом на 14.07.2011 орендар фактично користується майном, своєчасно та в повному обсязі сплачував всі належні до сплати та передбачені договором платежі, не мав і не має заборгованості за орендну плату та інші платежі та належно виконує умови договору.

Тобто, строк дії договору оренди №161-Упр (ДВ)-07 від 04.12.2007р. продовжений до 31 березня 2012 року включно, саме на підставі рішення Київради, як це передбачено п. 9.3 цього договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідачем в порушення умов договору не сплачувалась орендна плата, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 10.04.2015р. по 10.10.2015р. в розмірі 76 178,82 грн. У зв'язку з тим, що відповідач систематично не виконує умови договору оренди, позивач просить розірвати цей договір.

Позивач також звертається до суду з вимогами про виселення відповідача з орендованого приміщення та демонтаж тимчасових конструкцій (кіосків).

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати орендних платежів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було передано відповідачу в оренду частину вестибюлю на станції метро "Либідська", загальною площею 8,0 кв.м, що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 27.12.2007р.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору. За згодою сторін у договорі можуть бути передбачені і інші умови.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк дії договору оренди сторони визначили у пункті 9.1. договору. Додатковою угодою, відповідно до Рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 "Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва", яким вирішено вважати продовженими до 31 березня 2012 року договори оренди, сторони продовжили дію договору до 31.03.2012р. включно.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно пунктом 9.5 договору даний договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до умов п. 9.3. укладеного між сторонами договору оренди, строк дії цього договору може бути продовжено на підставі рішення Київради. Станом на день вирішення спору рішення щодо продовження дії спірного договору Київською міською радою не приймалося.

Отже, положення п. 9.3 договору оренди містять умови, що ставлять процедуру продовження дії цього договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою рішення, тобто виключать його автоматичну пролонгацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2015р. у справі № 910/193/15-г.

Таким чином, відсутні правові підстави використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 об'єкту оренди, адже відсутнє рішення Київської міської ради з питання користування відповідачем об'єкта оренди та відсутні будь-які інші документи, які б надавали відповідачу право на оренду об'єкта площею 8,0 кв.м. (частини переходу) станції метро "Либідська", після закінчення строку оренди - 01.04.2012р.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що договір оренди №161-Упр (ДВ)-07 від 04.12.2007р. припинив свою дію 01.04.2012р., колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування відповідачем приміщенням та правомірне нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати за користуванням частиною переходу (вестибюлю) у період з квітня по жовтень 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно п. 3.5. договору оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем оплати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 4.14. договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що листом вих. №01-16-285 від 09.07.2015 (вх.№1207 від 13.07.2015) відповідач звертався до позивача з метою вирішення питання про зменшення розміру орендної плати за договорами оренди між ФОП ОСОБА_3 та КП "Київський метрополітен", в тому числі щодо оренди частини вестибюлю станції метро Либідська, площею 8,0 кв.м.

Даний лист свідчить про підтвердження користування частиною вестибюлю станції метро Либідська, площею 8,0 кв.м. після 31.03.2012р.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 785 ЦК України, судом встановлено, що повернення об'єкта оренди позивачу не відбулось, тому у відповідача є обов'язок сплачувати оренду плату по дату підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві з урахуванням п. 3.5 договору.

Оскільки в період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року відповідач користувався нерухомим майном, відповідно нарахування орендної плати за цей період є правомірним, а оскільки відповідач її не сплачував, у нього виникла заборгованість у розмірі 76 178,82 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 76 178,82 грн. заборгованості, які позивачем доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

При цьому, місцевий господарський суд вірно визнав необґрунтованими та безпідставними твердження відповідача про те, що нарахування орендної плати за договором оренди повинно здійснюватись за новою Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011, яке втратило чинність згідно рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сторони не погоджували зміну розміру орендної плати.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8 326,65 грн. пені та 885,61 грн.3 % річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При визначенні початкової дати періоду нарахування 3 % річних та пені позивач не взяв до уваги положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем сплати орендної плати за травень 2015 року є 11 число місяця, оскільки 10 припадає на неділю (вихідний день).

Останнім днем сплати орендної плати за жовтень 2015 року - 12.10.2015 (оскільки 10 та 11 жовтня 2015 року є вихідними днями).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок 3% річних, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 633,36 грн., відповідно в іншій частині вимог щодо стягнення 252, 25 грн. 3% річних (885,61 грн. - 633, 36 грн.) слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 8 326, 65 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що термін дії спірного договору закінчився 01.04.2012р., у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 01.04.2012р., а тому, в задоволенні позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 8 326,65 грн., нарахованих позивачем за період з 11.04.2015р. по 22.10.2015р. слід відмовити.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму обов'язок наймач негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Згідно ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.14, 7.5 договору оренди.

Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди № 161-Упр (ДВ)-07 від 04.12.2007 р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку.

З огляду на вищенаведене та враховуючи факт невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про виселення орендаря із займаного приміщення.

Як наслідок, задоволенню підлягають вимоги позивача про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська" загальною площею 8,0 кв.м. Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача (звільнити орендоване майно, в тому числі і демонтувати відповідні конструкції), однак від виконання свого обов'язку відповідач ухилився. Тому вимога позивача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції фактично є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі, відтак, демонтувати відповідні конструкції зобов'язаний саме відповідач, який є боржником у відповідному зобов'язанні.

Доводи відповідача про відсутність у КП «Київський метрополітен» права на розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, зокрема, повноваження на укладення договорів оренди такого майна, тощо, не грунтуються на матеріалах справи з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Так, на підставі Наказу №98 від 23.04.2003р. Головного управління комунальної власності м. Києва за Комунальним підприємством «Київський метрополітен» на праві повного господарського відання було закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро «Либідська» (додаток № 2 до зазначеного наказу).

Пунктом 5.2 Статуту КП «Київський метрополітен» передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Оскільки предметом діяльності КП «Київський метрополітен» у відповідності до п. 3.2 Статуту є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, КП «Київський метрополітен» є належним позивачем у даній справі.

Доводи відповідача щодо скасування рішення суду у зв'язку із незалученням до участі у справі в якості третьої особи - Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не спростовують вірних висновків суду за результавтами розгляду справи, оскільки КП "Київський метрополітен" на час укладення договору було уповноваженою особою на передання комунального майна територіальної громади міста Києва, яке закріплене за ним на праві господарського відання, в орендне користування іншим особам, а відтак, виступило у вказаному правочині як орендодавець, прийняття рішення у даній справі не сплине на права та обов'язки Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Доводи відповідача про відключення тимчасових споруд (кіосків) від електропостачання не впливають на закінчення терміну дії його договору оренди та необхідність звільнення орендованого майна і погашення заборгованості з орендної плати.

Решта доводів апеляційної скарги щодо порушення судом принципів господарського процесу, ст. ст. 4-2 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 20.01.2016р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2016р. у справі № 910/28579/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2016р. у справі №910/28579/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/28579/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв