Ухвала суду № 58682631, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"29" червня 2016 р. Справа №927/714/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 р.

у справі № 927/714/15 (Суддя: Курдельчук І. Д.)

за позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності

до держави в особі Кабінету Міністрів України та виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області в особі Реєстраційної служби Ніжинського міського управління юстиції Чернігівської області

про визнання права власності, визнання нечинним рішення від 13.12.2012 № 618 та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про: визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Богушевича, 6а, приміщення 3, за Дирекцією; визнання нечинним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 13.12.2012 року № 618 про оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України в оперативному управлінні Дирекції та визнання недійсним та скасування свідоцтва України про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 року, серія САЕ № 721840.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року (суддя Марченко О.В.), яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року зі справи № 927/714/15, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 року постанову апеляційної інстанції та рішення першої інстанції скасовано, а матеріали справи № 927/714/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 року позов задоволено повністю.

Визнано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Богушевича, 6а, приміщення 3, за Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Визнано нечинним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 13.12.2012 року № 618 про оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України в оперативному управлінні Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Визнано недійсним та скасувано свідоцтво України про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 року, серія САЕ № 72184, видане виконавчим комітетом Ніжинської міської ради.

Стягнуто з Кабінету Міністрів України з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 2 557,80 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнуто з виконавчого комітету Ніжинської міської ради з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 2 557,80 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням Кабінет Міністрів України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не може бути прийнята до розгляду, а відтак підлягає поверненню апелянту з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Підпуктом 2 частини 2 статті 4 цього Закону встановлено, що із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідно заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Проте, до апеляційної скарги не додано жодних доказів сплати судового збору, натомість скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 року, оскільки ставка судового збору, яка справляється Кабінетом Міністрів України за подання даної апеляційної скарги фінансується з державного бюджету, що передбачає певну процедуру погоджень, яка потребує певного проміжку часу.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, право суду зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати закон пов'язує з встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища сторони, яка звертається з відповідним клопотанням.

Слід зазначити, що законом не визначено обставин, які беззаперечно свідчать про наявність у суду обов'язку зменшити розмір судового збору, звільнити сторону від його сплати або відстрочити.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з процедурою погодження справляння судового збору Кабінетом Міністрів України не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Скаржником не було подано до апеляційної скарги, доказів, які б свідчили про неможливість вчасно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги, або докази того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Наведені, апелянтом підстави для відстрочення сплати судового збору, зокрема, процедура погоджень сплати судового збору Кабінетом Міністрів України не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні клопотання про відстрочку або розстрочку сплати судового збору, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 97, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 року у справі № 927/714/15 повернути скаржнику.

2. Матеріали справи № 927/714/15 повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко