Постанова № 58682535, 29.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року Справа № 904/2578/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від ТОВ "Житлобудінвест": Пустовойт Ю.Є. представник, довіреність №1/03.16 від 04.03.2016 р.;

від ПАТ "Дельта Банк": Камерзан О.О. представник, довіреність №б/н від 31.05.2016 р.;

від ТБ "Катеринославська": Полякова І.В. представник, довіреність №0106-02 від 01.06.2016 р.;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Дельта-Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. у справі № 904/2578/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Б.Хмельницького, 10/323, код ЄДРПОУ 24229997

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. у даній справі (суддя Полєв Д.М.) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 04.08.15р. Товарною біржею "Катеринославська" (м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, офіс № 1, код за ЄДРПОУ 23364874) з реалізації майна ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ".

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ", яке було реалізовано на аукціоні 04.08.15р. Товарною біржею "Катеринославська" (м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, офіс № 1, код за ЄДРПОУ 23364874) відмовлено. В цій частині ухвала не оскаржується.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 06.07.15р. на веб-сайті Вищого господарського суду України та 07.07.15р. на веб-сайті Міністерства юстиції України надруковано оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута із зазначенням дати - 04.08.15р., місця його проведення та початкової вартості - 13196021,94 грн.

05.08.15р. на веб-сайті Вищого господарського суду України та на веб-сайті Міністерства юстиції України надруковано повідомлення про результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута 04.08.15р.

За результатами другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу банкрута 04.08.15р. Товарною біржею "Катеринославська" складено протокол № 1, у якому визначено переможцем аукціону громадянина ОСОБА_5, з ціною продажу 2639204,42 грн. Продаж здійснено за згодою ПАТ "Дельта Банк".

04.08.15р. між ліквідатором банкрута та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута, придбаного за результатами другого повторного аукціону. Ціна договору склала 2639204,42 грн.

З приписів ст. ст. 43, 44, 57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. Таким чином, факт реалізації майна банкрута як цілісного майнового комплексу на другому повторному аукціоні виключає можливість здійснення продажу цього майна окремими лотами.

Також, судом встановлено, що оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, призначеного на 04.08.15р., Товарною біржею "Катеринославська" розміщено завчасно. Враховуючи загальнодоступність вказаного оголошення, ПАТ "Дельта Банк" мав належні умови, достатній проміжок часу та можливість ознайомитися з ним та відповідно й забезпечити явку свого представника на призначений аукціон. Зміст наведеного оголошення вказує на наявність фотографічних зображень речей, які підлягали продажу та копій документів, необхідних для визначення змісту майнових прав, які було виставлено на торги.

При винесені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 4-1, 33, 34, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.38, 41, 44, 55, 65, 66, 69 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, до апеляційної інстанції звернулось ПАТ "Дельта-Банк" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення. Зокрема, в обґрунтування своєї правової позиції ПАТ "Дельта-Банк" посилається на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

04.08.15р. було проведено відкриті торги у формі аукціону (другий повторний), на якому все майно було реалізовано як Лот № 1 - цілісний майновий комплекс ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ" за ціною 2639204,42 грн., до складу якого входить нерухоме майно, що є предметом застави ПАТ «Дельта Банк», та інше майно боржника.

Неправомірні дії ліквідатора призвели до того, що 25 квартир та 4 нежитлових приміщення, не рахуючи рухоме майно, були продані за 2639204,42 грн., тобто приблизно за 90000 грн. за кожну квартиру.

Продаж майна на другому повторному аукціоні як цілісного майнового комплексу звузило коло покупців, тоді як продаж квартир окремо, самостійними лотами, беззаперечно збільшило б кількість бажаючих взяти участь в аукціоні, а також мало призвести до конкурентної боротьби та, відповідно, до реалізації лотів за найвищою ціною.

Ціна за кожну квартиру, виставлену окремим лотом, могла складати не нижче 850 000 грн., а загальна сума, таким чином, не нижче 25 000 000 грн., виходячи з діючої ринкової вартості на нерухомість у м. Дніпропетровськ.

Відповідно до Постанови Кабміну України "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації" (№ 1554 від 12.10.2000 року) цілісний майновий комплекс - це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Тобто, проданий об'єкт не є цілісним майновим комплексом, який може забезпечити підприємницьку діяльність.

Крім того, проведення повторного аукціону з реалізації майна боржника у якості цілісного майнового комплексу передбачено лише у спеціальному порядку провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 85 Закону другий аукціон з продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу проводиться лише у разі банкрутства містоутворюючих та особливо небезпечних суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Закону майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

В порушення вказаної імперативної норми Закону ліквідатором фактично було включено до складу ліквідаційної маси заставне майно Банку.

До складу цілісного майнового комплексу ліквідатором не було включено дебіторську заборгованість боржника.

Відповідно до ст. 43 Закону початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Загальний розмір вимог кредиторів становить 20 554 095,02 грн. Разом із тим, на першому аукціоні майно було виставлено за ціною 20 618 784,28 грн. Таким чином, у разі проведення повторного аукціону початкова вартість мала складати 16 443 276,02 грн., замість опублікованих в оголошенні 16 495 027,42 грн. На другому повторному - 13 154 620,81 грн., замість опублікованих 13 196 021,94 грн.

В забезпеченні кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» перебували майнові права на нерухомість та дві квартири (квартира НОМЕР_2, що складається з двох житлових кімнат загальною площею 88,3 кв.м, житловою площею 48,3 кв.м., та квартира НОМЕР_3, що складається з двох житлових кімнат загальною площею 88,2 кв.м, житловою площею 48.6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1).

Однак ліквідатором в оголошенні про проведення аукціону було зазначено про реалізацію лише майнових прав, в тому числі на квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 59 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.

Як випливає з оголошення, розміщеного на сайті ВГСУ, відомості про продаж на нерухомому майні розміщені не були.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Однак ні ліквідатором, ні організатором торгів повідомлення про проведення прилюдних торгів до Банку не направлялось, що є порушенням порядку реалізації предмету іпотеки.

Окрім того, в матеріалах справи наявна Виписка з облікової книги про реєстрацію багатоповерхового будинку, видана КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради. Відповідно до вказаної Виписки було посвідчено, що житловий будинок літ.А-16, розташований у АДРЕСА_1, зареєстрований за боржником на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1549 від 19.06.03р. та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.10.12р. №ДП 14312190273 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

Фактично, з 15.10.12р. існують немайнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене.

Ліквідатором взагалі на аукціон було виставлено "товарно-матеріальні цінності, до яких входить готова продукція у вигляді майнових прав на 25 (двадцять п'ять) квартир та на 4 (чотири) нежитлові приміщення".

Дані факти беззаперечно, на думку скаржника, вплинули на те, що під час продажу майна на аукціоні вартість майна було неправомірно занижена.

01.06.16р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від генерального директора Товарної біржі «Катеринославська», в якому останній просить відмовити у задоволені апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк».

01.06.16р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від ліквідатора ТОВ «ЖИТЛОБУДІНВЕСТ», в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

29.06.16р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника ПАТ «Дельта Банк» надійшло доповнення до апеляційної скарги, суть якого зводиться до того, що крім усього зазначеного, в ході торгів неправомірно не застосована ринкова оцінка активів боржника.

29.06.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні присутні представники учасників апеляційного процесу надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Інші учасники апеляційного провадження у справі в судове засідання не з'явилися. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вислухавши представників учасників апеляційного процесу, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. у справі № 904/2578/14 слід залишити без змін з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.14р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЖИТЛОБУДІНВЕСТ" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою суду від 15.05.14р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Морозова Ігоря Анатолійовича (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Таким чином, правовими підставами визнання результатів аукціону недійсними є встановлення судом першої та/або апеляційної інстанції обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом до його проведення, зокрема, щодо порядку визначення початкової вартості майна, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону, зміст оголошення про проведення аукціону, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником; допуску до участі в аукціоні та сплата гарантійних внесків; доступ до місця проведення аукціону; порядку проведення аукціону, повторного аукціону, другого повторного аукціону.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що 06.07.15р. на веб-сайті Вищого господарського суду України та 07.07.15р. на веб-сайті Міністерства юстиції України надруковано оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута із зазначенням дати - 04.08.15р., місця його проведення та початкової вартості - 13196021,94 грн.

05.08.15р. на веб-сайті Вищого господарського суду України та на веб-сайті Міністерства юстиції України надруковано повідомлення про результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута 04.08.15р.

За результати другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу банкрута 04.08.15р. Товарною біржею "Катеринославська" складено протокол № 1, у якому переможцем аукціону визначено громадянина ОСОБА_5 з ціною продажу 2639204,42 грн.

04.08.15р. між ліквідатором банкрута та громадянином ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута, який придбано за результатами другого повторного аукціону. Ціна договору склала 2639204,42 грн.

Як видно з матеріалів справи, предметом обгрунтування у поданій заяві про визнання недійсними результатів аукціону від 23.02.16р. ( т.6, а.с.24) було посилання на те, що:

- іпотечне майно неправомірно включене до складу ліквідаційної маси;

- відчуження майна проведено без згоди суду і іпотекодержателя;

- ціна відчуження є нижчою, ніж сукупність вимог кредиторів;

- в часі реалізації не було розміщено оголошення на нерухомому майні;

- відсутнє фото майна в оголошенні;

- банк не був повідомлений про реалізацію майна;

- нереалізація майна частинами призвела до заниження вартості реалізації майна, чим порушено норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме ст. 42, ч.5 ст.44, ч.3 ст. 58, п.9 ст. 59, ч.6 ст. 85, а також ч.3 ст. 12, ч.5 ст.43 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, доводи скаржника щодо включення заставного майна до ліквідаційної маси спростовуються актом про перелік майна, включеного до ліквідаційної маси від 12.06.14р., з якого вбачається, що іпотечне майно Банку відсутнє у ліквідаційній масі.

Дебіторська заборгованість не була включена до ліквідаційної маси через її відсутність.

Заперечення скаржника щодо продажу майна у складі цілісного майнового комплексу не є підставою для скасування постановленої ухвали від 21.04.16р., оскільки:

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.14р. у справі №904/2578/14 (т.3, а.с.37) погоджено продаж майна, що є предметом забезпечення кредиторських вимог саме у складі цілісного майнового комплексу (див. ухвалу з урахуванням виправлень від 29.12.14р.) (т.3, а.с.42).

- 17 вересня 2015 року Вищий господарський суд України, переглядаючи ухвалу господарського суду Дніпропетровської області у цій справі від 17 березня 2015 року про погодження другого повторного аукціону з реалізації майна боржника, (т.4, а.с. 103) зазначив, що:

- передбачений ст. 42 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дозвіл надається на реалізацію (майна боржника) в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника (зокрема, не на проведення конкретного аукціону, а на продаж майна банкрута).

Також вищеозначеною постановою касаційного суду встановлено, що не підлягають задоволенню вимоги ПАТ «Дельта Банк» до господарського суду першої інстанції про проведення конкурсу з визначенням торгуючої організації для проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу одним лотом, проведення аукціону з продажу заставного майна окремим лотом без пониження початкової вартості та погодження з Банком початкової вартості майна, що є предметом іпотеки, не нижче, ніж ринкова вартість, що визначена незалежним оцінювачем ТОВ «Вектор Оцінки», оскільки це не входить до компетенції як господарського суду в цілому, так і господарського суду Дніпропетровської області зокрема (т.4, а.с.108).

Отже, касаційним судом сформовані у справі преюдиційні висновки щодо незаконності вимог скаржника в частині проведення реалізації майна окремим лотом, погодження з Банком початкової вартості майна, що є предметом іпотеки, не нижче, ніж ринкова вартість згідно з незалежною оцінкою, які спростовують доводи апеляційної скарги. Законність проведення другого повторного аукціону і продажу майна у складі цілісного майнового комплексу відповідає змісту ст. ст. 43, 44, 57 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якими продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно у вигляді цілісного майнового комплексу.

Згідно з п. 2.1 договору іпотеки від 14 липня 2013 року іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, право власності на яке виникне у іпотекодавця в майбутньому - квартири НОМЕР_2 і НОМЕР_3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - предмет іпотеки, «Майно») (т.1, а.с.170). Оскільки в силу ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нього, і станом на момент реалізації державна реєстрація прав на нього здійснена не була, отже зазначені квартири не введені в цивільний оборот як нерухомість і правильно були позначені і продані не як нерухомість, а як майнові права, власник яких може отримати право власності тільки в майбутньому.

Стосовно доводів про неправомірність початкової ціни реалізації 20018784,24 грн., то вона повністю узгоджується з сукупним розміром вимог кредиторів з урахуванням додаткової ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.14р. у цій справі, якою додатково включено до реєстру вимог кредиторів банкрута заборгованість по заробітній платі перед працюючими та звільненими працівниками банкрута 64 689,26 грн.

З наданого до апеляційного суду оголошення про продаж цілісного майнового комплексу видно, що продаються майнові права у складі цілісного майнового комплексу, які обліковуються за актом інвентаризації як майнові права, вміщено фото як документів, що посвідчують ці майнові права (технічні паспорти), так і фото на окремих нежитлових приміщеннях, у вигляді надпису «продається» (оголошення про продаж).

До вказаних правовідносин з приводу реалізації майна банкрута не можна застосовувати положення ЗУ «Про іпотеку», на які посилається скаржник, оскільки продаж майна в процедурі банкрутства як спеціальній правовій процедурі регламентується виключно положеннями ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що організатор аукціону письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

Таким чином, перелік осіб, яких зобов'язаний повідомити організатор торгів, визначений Законом. Заставний кредитор не є особою, яка входить до цього переліку. Отже, неповідомлення ПАТ «Дельта Банк», вимоги якого забезпечені заставою, не може бути правовою підставою для визнання результатів аукціону недійсними.

Оскільки право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то посилання скаржника на той факт, що житловий будинок літ.А-16, розташований у АДРЕСА_1, введено в експлуатацію, не має правового значення.

Також скаржником не надано доказів того, що майно могло бути продане за ціною, більшою, ніж запропонована переможцем торгів, а також того, що вартість майна була неправомірно занижена.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними результатів аукціону через такі обставини: іпотечне майно включено до ліквідаційної маси, реалізовано без згоди іпотекодержателя за ціною, нижчої від сукупної вартості вимог кредиторів; відсутність фото в оголошені і на майні; банк не повідомлений про торги; продаж у складі цілісного майнового комплексу, а не окремими лотами, оскільки ці доводи і обставини не підтвердилися.

Рішення є законним тоді, коли воно прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п.1 абз.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення").

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Дельта-Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. у справі № 904/2578/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.16р. у справі № 904/2578/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 01.07.2016

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Н.В. Пархоменко