Рішення № 58682534, 29.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р.Справа № 922/1486/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж», м. Харків про стягнення 36782,14 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 38-2071/471 від 10.05.2012 р.);

відповідача - ОСОБА_2 - голова правління

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі за текстом позивач; енергопостачальна організація) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж», м. Харків (далі за текстом відповідач; споживач) заборгованість за укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії № 2683 від 01.04.2002 р. у розмірі 36782,14 грн., з яких:

30000,00 грн. - заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань;

1516,17 грн. - інфляційних втрат;

342,74 грн. - 3% річних;

4923,23 грн. - пені.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним вище договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.05.2016 р.

Ухвалами господарського суду від 31.05.2016 р. та від 14.06.2016 р. розгляд справи відкладався в звязку з неявкою представника відповідача та за відповідним клопотанням останнього.

В судовому засіданні 21.06.2016 р. судом оголошено перерву до 29.06.2016 р.

В процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 17961 від 31.05.2016 р.), в яких, зокрема, зазначив, що заборгованість у відповідній сумі у відповідача виникла за спожиту теплоенергію з січня по березень 2016 р. та станом на дату подання цих пояснень не сплачена.

Разом з тим, в інших письмових поясненнях (вх. № 19819 від 14.06.2016 р.) позивач зазначає, що в позовній заяві ним помилково зазначено період стягнення боргу, а саме січень-березень 2016 р., тоді як правильний період за який він просить стягнути борг січень-березень 2015 р.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 19522 від 13.06.2016 р.), в якому визнає суму основної заборгованості у розмірі 30000,00 грн. та просить суд зменшити розмір нарахованої до стягнення позивачем пені до 1000,00 грн., посилаючись на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача.

Позивач супровідним листом (вх. № 21004 від 29.06.2016 р.) надав для залучення до матеріалів справи документи та матеріали, необхідні для розгляду справи, зокрема платіжне доручення № 4209 від 24.06.2016 р., згідно з яким відповідач частково сплатив існуючий борг за договором постачання теплової енергії № 2683 від 01.04.2002 р. у сумі 6000 грн.

Позивач супровідним листом (вх. № 21005 від 29.06.2016 р.) надав для залучення до матеріалів справи документи та матеріали, необхідні для розгляду справи, зокрема звірки надходжень грошових коштів за особовим рахунком відповідача, та акт звірки взаєморозрахунків.

На судове засідання 29.06.2016 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представник відповідача просить суд при винесенні рішення врахувати факт часткової оплати ним заборгованості під час розгляду даної справи, та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1000 грн.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2002 р. між сторонами укладено договір постачання теплової енергії № 2683 від 01.04.2002 р. (далі за текстом договір; а.с. 21-23), відповідно до умов якого позивач, як енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати відповідачу, як споживачеві, теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії.

Згідно з п. п. 6.3-6.4 договору споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

За умовами п. 6.5 договору для споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. При несплаті споживачем за отриману теплову енергію попередньої оплати, в указаний термін відпуск теплової енергії споживачу здійснюється на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 6.6 договору відсоток за товарний кредит встановлюється в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 7.2.3 договору в разі несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожний день прострочення.

За змістом п. 10.1 та 10.4 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріали справи також свідчать про те, що опалювальний сезон 2014-2015 років розпочато з 20.10.2014 р. на підставі розпорядження міського голови № 75/1

Завершено опалювальний сезон 2014-2015 років на підставі розпорядження міського голови № 21/1 від 14.04.2015 р.

Актом № 177/1157 від 01.12.2014 р. (а.с. 13) відповідач був підключений позивачем до опалювальної системи.

Згідно з актом № 177/1223 від 02.03.2015 р. відповідача відключено від системи опалення.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, а також свідчать залучені до матеріалів справи рахунки-фактури, позивач за період січень-березень 2015 р. (а.с. 15-20) поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 31715,28 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, між сторонами до договору № 2683 від 01.04.2002 р. укладено додаткову угоду від 01.07.2015 р. (а.с. 29), згідно з якою відповідач визнав наявність в нього заборгованості перед позивачем в загальній сумі 55752,81 грн., в т.ч. за період січень-березень 2015 р., та зобовязався її сплатити рівними частинами щомісячно до 25 числа кожного місяця згідно наступного графіку:

-липень 2015 р. 13940 грн.

-серпень 2015 р. 13940 грн.

-вересень 2015 р. 13940 грн.

-жовтень 2015 р. 13933,00 грн.

Таким чином, остаточно суму заборгованості відповідач зобовязався сплатити до 25 жовтня 2015 р.

Листом № 15/45-637 від 16.12.2015 р. (а. с. 14) позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість в сумі 55752,81 грн., та додав до цього листа рахунки на оплату, в т.ч. за січень-березень 2015 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідні вимоги не були виконані відповідачем, станом на момент звернення до суду з позовом по даній справі останній має перед ним заборгованість за період січень-березень 2015 р. в сумі 30000 грн. Відповідач факт наявності в нього заборгованості перед позивачем не заперечує.

Обставини щодо несплати зазначеної заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в звязку з простроченням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 1516,17 грн. - інфляційних втрат, 342,74 грн. - 3% річних, 4923,23 грн. - пені.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач в процесі її розгляду платіжним дорученням № 4209 від 24.06.2016 р., частково сплатив існуючий борг за договором постачання теплової енергії № 2683 від 01.04.2002 р. у сумі 6000 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст. 20 цього ж закону, до обовязків споживача належить зокрема оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.;

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 24000 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

Відповідач за змістом додаткової угоди від 01.07.2015 р. був зобовязаний її остаточно сплатити до 25.10.2015 р., проте, зазначених дій не вчинив.

Матеріалами справи також підтверджено факт направлення позивачем на адресу відповідача відповідних рахунків в порядку, визначеному п. 6.5. договору.

За таких обставин, є підстави для задоволення позову в частині стягнення боргу в зазначеній вище сумі з відповідача на користь позивача.

В часині позову про стягнення 6000 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в звязку з добровільною сплатою відповідачем боргу в зазначеній сумі в процесі розгляду даної справи.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено вище, в звязку з простроченням відповідачем виконання своїх зобовязань з оплати теплової енергії, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та річні на підставі ст. 625 ЦК України.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних (а. с. 13-14), суд приходить до висновку, що при його виготовленні останнім допущено певні арифметичні помилки та неточності, в звязку з чим, позов в згаданій частині підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 1516,17 грн. інфляційних та 341,86 грн. річних.

В іншій частині позову про стягнення річних слід відмовити в звязку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Згідно з вимогами ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Аналогічні положення щодо оплати пені містяться і в п. 10 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» яким передбачено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 7.2.3) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобовязань з оплати спожитих послуг у вигляді сплати пені, вимоги позивача про її стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязань є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.12), суд констатує що позивачем при його виготовленні також допущено певні арифметичні помилки та неточності.

Враховуючи викладене, позов в цій частині підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4920,46 грн., тоді як в решті позову про стягнення пені слід відмовити в звязку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача не підлягає задоволенню, оскільки по-перше, відповідач вже на протязі тривалого часу не виконує своїх зобовязань зі сплати боргу за січень-березень 2015 р., та не надав суду жодного доказу неможливості її сплати в передбачений договором строк, по-друге, з метою узгодження питання щодо сплати існуючого боргу між сторонами укладалася додаткова угода в якій останні змінили строки її сплати з відстроченням платежу, проте її умови відповідачем в повному обсязі також виконані не були. Тобто зазначене свідчить про систематичне невиконання відповідачем своїх зобовязань зі сплати боргу, чим останній грубо порушує права позивача.

Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище суд також відхиляє, оскільки позивач також знаходиться в скрутному матеріальному становищі, викликаному систематичними несплатами споживачами спожитої тепло енергії, в т.ч. відповідачем.

Крім того, у випадку зменшення судом розміру штрафних санкцій, сторони будуть поставлені в різні умови з приводу виконання умов договору, оскільки відповідача буде фактично повністю або частково звільнено від відповідальності за порушення своїх зобовязань.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача, як зі сторони з вини якої виник спір у даній справі, на користь позивача також підлягає стягненню судовий в сумі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українське спеціальне будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж»» (адреса: 61052, м. Харків, вул. Словянська, буд. 8; код ЄДРПОУ: 14071268) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; код ЄДРПОУ: 31557119) 24000 грн. основного боргу, 1516,17 грн. інфляційних, 341,86 грн. річних, 4920,46 грн. пені, 1378 грн. судового збору.

В частині позову про стягнення 6000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3