Рішення № 58682381, 22.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р.Справа № 922/1684/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Міністерство внутрішніх справ України, м Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРА ГРУПП", місто Харків про стягнення 816610,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 33/2015 від 20.04.2015 року,

відповідача - не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство внутрішніх справ України звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРА ГРУПП" штрафні санкції в сумі 629194316 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 01.06.16р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Даною ухвалою було надано позивачу відстрочку щодо сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

22.06.16р. представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, а також, платіжне доручення про сплату судового збору та уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 591560,00 грн. та 7% штрафу в сумі 225050,00 грн.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Крім того, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Суд розцінює заяву про уточнення позовних вимог (а.с. № 69-70), як заяву про збільшення позовних вимог, тому має місце нова ціна позову - 816610,00 грн., тому приймає дану заяву до розгляду та задовольняє її.

Після подання та прийняття судом вищевказаної заяви про уточнення позовних вимог (а.с. № 69-70), виявилося, що сплаченої позивачем суми судового збору недостатньо для подання даної заяви, а також враховуючи те, що судовий збір позивач просить покласти на відповідача, суд, має право стягнути недоплачений позивачем судовий збір з відповідача, тому вважає за можливе вирішити питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, на адресу господарського суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі від 01.06.2016 року з довідкою органу зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. п.4.1.1 п.4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1149 від 12.12.2007р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 62-67), станом на 22.06.16 року, місцезнаходження відповідача 61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 26, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1,3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 01.06.16р. сторін було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

14 травня 2015 року між Міністерством внутрішніх справ (далі-Покупець, МВС) та ТОВ "Астера Групп" (далі-постачальник, відповідач) укладено договір №169-ю про закупівлю одягу верхнього, іншого, чоловічого і хлопчачого (костюм (куртка, брюки) спеціального призначення із змішаної тканини в колористиці "камуфляж") (код згідно з ДКПП:14.13.2) на суму 3 215 000,00 грн. (далі - договір).

Згідно з п.1.1, 1.2, 5.1 договору та специфікації (додаток 1 до договору) постачальник зобов'язувався поставити покупцю 5000 комплектів костюмів (куртка, брюки) спеціального призначення із змішаної тканини в колористиці "камуфляж" (далі -товар) у термін до 28 травня 2015 року.

Згідно з п. 5.2 договору датою поставки товару вважається дата отримання його Центральною базою ресурсного забезпечення МВС України та оформлення в установленому порядку Акта на прийом матеріальних цінностей.

Так, товар поставлявся зазначеними нижче партіями, що підтверджується підписами уповноважених осіб покупця у видаткових накладних, складених постачальником на відповідні партії товару, та актами на прийом матеріальних цінностей складених Центральною базою ресурсного забезпечення МВС України:

1- я партія (380 комплектів) - 19 жовтня 2015 року

2-я партія (1980 комплектів) - 05 листопада 2015 року

3-я партія (702 комплекти) - 20 листопада 2015 року

4-я партія (582 комплекти) - 18 грудня 2015 року

5-я партія (200 комплектів) - 21 грудня 2015 року

6-я партія (186 комплектів) - 25 грудня 2015 року

Загальна кількість товару, який поставлений покупцю становить 4030 комплектів, що відповідає кількості товару визначеного додатковою угодою № 2/421 від 11 грудня 2015 року до договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.2. договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно п.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Положеннями частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що відповідач згідно укладеного договору був зобов'язаний поставити весь товар у термін до 28 травня 2015 року, але не здійснив у вказаний термін взагалі навіть частини взятого на себе зобов'язання, та першу партію товару здійснив лише 19 жовтня 2015 року, тоді як необхідно було поставити товар у термін до 28 травня 2015 року, суд приходить до висновку про наявність порушення зобов'язання відповідачем, яке фінансується за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, позивачем було правомірно застосовано частину 2 ст. 231 ГК України.

Розрахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій було перевірено судом та він визнаний вірним, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 591560,00 грн. та штраф в сумі 225050,00 грн., тому позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, в позовній заяві, позивач просить суд, з метою забезпечення позову:

- накласти арешт на грошові суми ТОВ "Астера Групп" у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат;

- накласти арешт на майно ТОВ "Астера Групп" у межах вартості майна, що відповідає розміру суми позовних вимог та можливих судових витрат;

- накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках ТОВ "Астера Групп" в банківських або в інших кредитно - фінансових установах у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат;

- заборонити голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) ТОВ "Астера Групп" вчиняти дії щодо подання до суб'єкта державної реєстрації документів, необхідних для державної реєстрації припинення ТОВ "Астера Групп" в результаті її ліквідації;

- заборонити голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) ТОВ "Астера Групп" вчиняти дії щодо витрачання майна ТОВ "Астера Групп" на власні потреби, відчуження (передачу) його у будь-який спосіб, у тому числі здійснювати платежі або перерахування грошових коштів цього Товариства.

Суд, розглянувши дану заяву, вважає за можливе задовольнити її частково та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, також враховує Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, в частині 1 якої вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною третьою вище вказаної постанови визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Слід звернути увагу на те, що відповідач згідно наданого витягу з ЄДР (а.с. №64) знаходиться в стані припинення з 16.02.2016 року, що ставить під загрозу виконання рішення суду в разі ліквідації юридичної особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання щодо вжиття заходів забезпечення позову, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми, яке слугуватиме в даному випадку для запобігання можливості уникнення відповідача від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках ТОВ "Астера Групп" в банківських або в інших кредитно - фінансових установах у межах суми позовних вимог та судових витрат, оскільки невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення суду. А в іншій частині клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову - слід відмовити, як необгрунтованому.

Вищий господарський суд України в п. 23 Інформаційного листа від 29.09.09 р. № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" на запитання, який процесуальний документ має бути ухвалений за результатами розгляду клопо тання про забезпечення позову у разі, коли таке клопотання розглядалося в тому судовому засіданні, в якому справу розглянуто по суті з прийняттям рішення у ній, дав таку відповідь. У зазначеному випадку стислий зміст заяви (клопотан ня) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до положень п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18, якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

У зв`язку з тим, що судом, в процесі розгляду справи, було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а позивачем щодо зазначеної заяви не було сплачено судовий збір, то суд зазначає, що судовий збір згідно діючого законодавства стягується з відповідача на користь державного бюджету в рішенні суду.

Таким чином, зважаючи на те, що позов задоволений у повному обсязі, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610-612, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 175, ч.7 ст.179, 193, 197, 198, 199, 216-218, 222, 230, ч.2 ст. 231, ч.3 ст.232, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 43, 44, 49, 66-67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астера Групп" (ідентифікаційний код: 39418515, місцезнаходження: вул. Карла Маркса, буд. 26, м. Харків, 61052) на користь Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) штрафні санкції в сумі 816610,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астера Групп" (ідентифікаційний код 39418515, місцезнаходження: вул. Карла Маркса, буд. 26, м. Харків, 61052) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 12938,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках ТОВ "Астера Групп" (ідентифікаційний код 39418515, місцезнаходження: вул. Карла Маркса, буд. 26, м. Харків, 61052) в банківських або в інших кредитно - фінансових установах у межах розміру сум позовних вимог та судових витрат на загальну суму 829548,15 грн., з яких: штрафні санкції в сумі 816610,00 грн., які стягуються на користь Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код: 00032684, місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) та судовий збір в сумі 12938,15 грн., який стягується на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001).

В іншій частині заяви позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_2