Ухвала суду № 58682172, 23.06.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====УХВАЛА

23 червня 2016 року Справа № 5016/1284/2012(5/45)

м.Миколаїв

Кредитор: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Банкрут: Публічне акціонерне товариство "Миколаївський суднобудівний завод "ОКЕАН" (54050, м. Миколаїв, Заводська, площа, 1; ідентифікаційний код 14307653).

Ліквідатор: Сербін Ірина Іванівна (АДРЕСА_2).

Суддя Давченко Т.М.

за участю представників:

кредитор ОСОБА_1;

від боржника: ліквідатор Сербін І.І.

Суть справи: про визнання кредиторських вимог

встановив:

Розгляд заяви кредитора здійснюється судом відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 22.12.2011р., чинній з 18.01.2013р.

У судових засіданнях з розгляду кредиторських вимог ОСОБА_3 неодноразово оголошувалась перерва в порядку ст.. 77 ГПК України для надання додаткових доказів.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р., Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН» визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сербін Ірину Іванівну.

Згідно приписів ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Оголошення про визнання Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "ОКЕАН" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було опубліковано на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 26.11.2015 року за № 25500.

19.04.2016р. до суду надійшла заява гр. ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до банкрута в сумі 724726,4 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2016р. вказану заяву було прийнято до розгляду.

Ліквідатором 07.06.2016р. надано відзив на заяву кредитора, у якому грошові вимоги відхиляє в повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість, оскільки між підприємством-боржником та гр. ОСОБА_1 не виникло трудових правовідносин.

13.06.2016р. заявник надав суду заперечення на відзив ліквідатора, в яких зазначає, що рішення наглядової ради про призначення ОСОБА_4 було визнано недійсним 14.01.2015р., а тому наказ по підприємству від 12.08.2014р. про прийняття гр. ОСОБА_1 на роботу не можна вважати нікчемним. Окрім цього, кредитор заявляє, що його не повідомили належним чином про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тому, на думку заявника, його трудові правовідносини тривають і розмір кредиторських вимог збільшується.

16.06.2016р. гр. ОСОБА_1 надав суду заяву про визнання додаткових кредиторських вимог на суму 148842,67 грн.

Господарський суд, з метою уникнення затягування розгляду справи та порушення прав учасників справи про банкрутство, вважає за доцільне розглянути вказану заяву при розгляді заяви, яка надійшла до суду 19.04.2016р.

Ліквідатор в судовому засіданні проти додаткових грошових вимог також заперечує, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість.

Ліквідатор наголошував, що у нього, як керівника підприємства відповідно до ч.2 ст. 38 та ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відсутні будь - які відомості кадрової чи бухгалтерської документації щодо працевлаштування гр. ОСОБА_1 та нарахування йому заробітної плати.

Від кредитора до суду скарг на дії ліквідатора щодо відхилення вимог не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні кредитора та ліквідатора, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статті 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону. Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.

Так, із заяви гр. ОСОБА_1 вбачається, що його грошові вимоги до банкрута є заборгованістю із заробітної плати, оскільки він працює на ПАТ «МСЗ «Океан» з 12.08.2014р. по теперішній час. На підтвердження цього заявником надано суду копію наказу по підприємству №08/12 від 12.08.2014р. «Про прийняття на роботу», підписаного президентом ПАТ «МСЗ «Океан» ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 12.08.2014р. на посаду керівника HR-департаменту ПАТ «МСЗ «Океан», з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Згідно з твердженням заявника, трудові правовідносини з підприємством тривають по теперішній час, оскільки розпорядник майна не попередив його про звільнення, а ліквідатор, в свою чергу, не звільнив з роботи у відповідності до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У зв'язку з невиплатою заявнику заробітної плати за період з 12.08.2014р. по 29.02.2016р. утворилась заборгованість в сумі 724726,40 грн., яку кредитор і просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що заявника приймав на роботу президент ПАТ «МСЗ «Океан» ОСОБА_4, якого було призначено на цю посаду строком на один рік з 03.06.2014р. рішенням Наглядової ради ПАТ «МСЗ «Океан» (протокол від 14.05.2014р. №1-5).

В подальшому, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. вказане рішення, в тому числі в частині призначення ОСОБА_4 президентом (керівником) ПАТ «МСЗ «Океан» було визнано недійсним.

Вказані обставини були предметом дослідження господарськими судами в межах справи №915/1508/14, та в силу приписів ст. 35 ГПК України не потребують нового дослідження та доказування.

Ліквідатор у судових засіданнях наголошував, що рішення Наглядової ради, яким було призначено ОСОБА_4 президентом (керівником) ПАТ «МСЗ «Океан», було визнано в судовому порядку недійсним, а тому, відповідно до частини першої статті 216 та частини першої статті 236 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. А тому ліквідатор вважає, що між гр. ОСОБА_3 та ПАТ «МСЗ «Океан» не виникло трудових правовідносин.

В попередніх судових засіданнях господарський суд зобов'язав заявника надати належні та допустимі докази фактичного виконання роботи за фахом на підприємстві.

Заявник, на виконання вимог суду, надав суду копію частини своєї трудової книжки, з якої вбачається, що до трудової книжки заявника внесено запис про прийняття його на роботу до ПАО «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» на підставі наказу №08/12 від 12.08.2014р.

Будь-яких належних та допустимих доказів фактичного виконання заявником своїх посадових обов'язків (в тому числі і посадової інструкції, з якої можливо встановити коло професійних обов'язків заявника) впродовж 2014-2016 років суду не надано.

В подальшому заявник збільшив свої грошові вимоги до банкрута на 148842,67 грн.

Вказані додаткові грошові вимоги складаються із заборгованості в сумі 99999,98 грн., нарахованої заявником за період з 01.03.2015р. по 31.05.2016р. за період вимушеного простою не з вини працівника та компенсації за невикористану відпустку в сумі 48842,69 грн.

При цьому, жодних доказів на підтвердження відправлення заявника у простой не з його вини, відомостей щодо нарахування компенсації за невикористану відпустку, будь-яких розрахунків заборгованості а також первинних документів, що підтверджують наявність вказаної заборгованості, заявник суду не надав.

Отже, загальна сума заявлених грошових вимог гр. ОСОБА_1 складає 873569,07 грн.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі кредитором відомість про нараховану заробітну плату за лютий 2016 року підписана керівником ПАТ МСЗ «Океан» ОСОБА_5 без надання суду доказів наявності у гр. ОСОБА_5 відповідних на це повноважень, а інші відомості про нарахування заробітної плати за період з серпня 2014 року по січень 2016 року у графі «Керівник ПАТ «МСЗ «Океан»» містять підписи невстановлених осіб без зазначення відомостей про їх прізвища, ім'я та по батькові, і також не додані доказі наявності у осіб, що підписали ці відомості відповідних на це повноважень.

Судом неодноразово оголошувались перерви з розгляду кредиторських вимог даного кредитора для надання останнім належних доказів на підтвердження фактичної наявності заборгованості по заробітній платі (довідки про заборгованість із заробітної плати, підписаної керівником та бухгалтером ПАТ «МСЗ «Океан» та скріпленої печаткою підприємства; відомостей персоніфікованого обліку в органах пенсійного фонду та фіскальної служби).

Кредитором надано суду довідку про заборгованість із заробітної плати вих..№ Д01/05 від 23.05.2016р., підписану в.о.президента ПАТ «МСЗ «Океан» ОСОБА_5, так само без доказів наявності у нього відповідних на це повноважень.

Окрім цього, кредитор заявляє, що його не повідомили належним чином про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тому на думку заявника його трудові правовідносини тривають і розмір кредиторських вимог збільшується.

Так, постановою господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2015 року боржника - ПАТ «МСЗ «Океан» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, про що згідно приписів ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було зроблено офіційне оприлюднення відомостей на сайті Вищого господарського суду України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Отже, в силу приписів ч.2 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з 25.11.2015р. припинились повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Таке припинення не ставиться вказаним Законом в залежність від ознайомлення керівника підприємства-банкрута та інших органів його управління з постановою суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 13.04.2016р. № 908/4804/14|3-304гс16).

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду вимог гр. ОСОБА_1 (з урахуванням збільшення), господарський суд приходить до висновку, що грошові вимоги кредитора є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними належними і допустимими доказами, отже вказані вимоги слід відхилити.

Також 22.06.2016р. від гр. ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про примушення ліквідатора Сербін І.І. виконати вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині звільнення заявника із займаної посади із подальшим виконанням вимог Законодавства України про працю.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено наявності у господарського суду повноважень щодо вжиття заходів з примушення ліквідатора до виконання будь-яких дій.

Натомість ліквідатор має належним чином виконувати свої обов'язки, зокрема щодо звільнення працюючих осіб підприємства-банкрута, які перебувають у трудових правовідносинах.

Керуючись ст. ст. 1, 23, 38, 40, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 22.12.2011р. чинний з 18.01.2013р.), ст. 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги гр. ОСОБА_1 до ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» у загальній сумі 873569,07 грн. (з урахуванням збільшення) відхилити в повному обсязі.

Суддя Т.М. Давченко