Рішення № 58682134, 29.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016р. Справа№ 914/1307/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

до відповідача:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 500грн. штрафу та 500грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача: Олеськів Ю.М. - представник;

від відповідача: не з»явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення до державного бюджету штрафу у розмірі 500грн. і пені у розмірі 500грн.

Ухвалою суду від 17.05.2016р. відстрочено сплату судового збору, порушено провадження у справі, призначено її до судового розгляду на 07.06.2016р. З метою повного і усестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, ухвалою суду від 07.06.16р, розгляд справи відкладено на 29.06.2016 року.

В судове засідання 29.06.2016р. представник позивача явку повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали виконав, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання 29.06.2016р. відповідач повторно явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції про надіслання рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення та внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 29.06.2016р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2015р. №73р/к у справі №3-13-325/2013 (далі по тексту - рішення) визнано, що суб'єкт - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не подавши інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення України строки, вчинив порушення законодавства, що передбачено пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

За порушення, вказане у пункті 1, відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 500грн. Повідомлено, що штраф, відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підлягає сплаті у двохмісячний строк з дня одержання цього рішення та уразі незгоди, відповідно до ч.1 ст. 60 відповідач має право оскаржити рішення у господарському суді повністю або частково у двохмісячний строк з дня його отримання.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Приписами ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Згідно із ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно із ч.2 та ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 14.12.2015р. отримав рішення Антимонопольного комітету України від 24.11.2015р. №73р/к у справі №3-13-325/2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7900510679845.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть (брали) участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мають право оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в порядку, визначеному законом.

Суду не подано доказів в підтвердження оплати штрафу у встановлений строк за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також не подано доказів того, що зазначене рішення Антимонопольного комітету відповідачем було оскаржено, переглянуто органами Антимонопольного комітету в порядку ст.58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або господарським судом в порядку ст.60 вказаного Закону, і за результатами перегляду змінено або скасовано.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не представлено, відтак штраф відповідача перед позивачем становить 500грн. 00коп.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. У зв'язку із неоплатою відповідачем штрафу, позивачем проведено нарахування пені за період з 16.02.2016р. по 22.04.2016р., розмір якої становить 500грн. 00коп.

Частиною 7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 роз'яснено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 33, 38, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 500грн. 00коп. - штрафу та 500грн. 00коп. - пені. Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.І.Франка, будинок 61; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20812013).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1378грн. 00коп. - судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.07.2016 року

Суддя Іванчук С.В.