Рішення № 58682120, 21.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016р. Справа№ 914/1503/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату, м.Львів

про стягнення 26 217,68 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 представник (довіреність вих.№ЛЗ07/1-847-16 від 07.04.2016р.);

від відповідача не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про стягнення 26 217,68 грн. заборгованості, з яких 23 954,57 грн. за спожитий природній газ, 1 251,47 грн. пені, 92,27 грн. три проценти річних та 919,37 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 06.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.06.2016р.

Представником позивача подано клопотання за вих. №б/н від 17.06.2016р. (вх.№25805/16 від 17.06.2016р.), яким він просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копію акту №ЗЛВ00007799 від 31.01.2016р.; копію акту №ЗЛВ00016495 від 29.02.2016р.; копію акту №ЗЛВ00024532 від 31.03.2016р.; копію довіреності на представника позивача.

Також, представником позивача подано клопотання за вих. №б/н від 21.06.2016р. (вх.№25938/16 від 21.06.2016р.), в якому він повідомляє, що згідно ч.3 п.3 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМ України, від 03.06.2013р. №389 районні, міські, обєднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріат, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Відповідно до п.7 вищенаведеного Положення, обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів. Оскільки, лише обласні військові комісаріати є юридичними особами які мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, договір на постачання природного газу укладався із ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом.

Крім того, вищенаведеним клопотанням за вих. №б/н від 21.06.2016р. (вх.№25938/16 від 21.06.2016р.), представник позивача просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копію листа №ЛЗ-1283-16 від 16.06.2016р.; копію листа №836 від 12.02.2016р.; оригінал бухгалтерської довідки №ЛЗ-1337-16 від 17.06.2016р.; копію акту звірки взаєморозрахунків; копію довіреності на представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки представника та не виконання вимог ухвали суду від 06.06.2016р. не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення штрих кодовий ідентифікатор №79005 1128233 7 від 10.06.2016р., вручено 13.06.2016р. (вх.№26388/16).

Станом на день розгляду спору (21.06.2016р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

20.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (постачальник) та ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом (споживач) було укладено договір №114108BG9GBB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) (надалі договір), за умовами якого постачальник зобовязувався передати у власність споживачу у 2016р. природній газ (надалі газ), а споживач зобовязувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.1.4. та п.1.5. договору добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення).

Відповідно до п.2.3. договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п.2.8. договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Відповідно до п.2.9.1. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до п.2.9.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п.2.9.3. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п.2.9.4. договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

Відповідно до п.2.9.5. договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Відповідно до п.3.5. та п.3.6. договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п.4.2.1. договору - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Відповідно до п.4.2.3. та п.4.3. договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2.1. та п.5.2.5. договору постачальник зобовязувався забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання. Складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п.5.4.1. та п.5.4.2. договору споживач зобовязувався дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом ІІ договору, а також Правилами постачання природного газу. Оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Відповідно до п.6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.10.2. договору сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №114108BG9GBB016 від 20.01.2016р. позивач поставив природний газ, а відповідач прийняв на загальну суму 53 954,57 грн. (з ПДВ) за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р., згідно актів прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00022450 від 31.01.2016р. на суму 17 810,40 грн.; №ЗЛВ00016495 від 29.02.2016р. на суму 20 011,68 грн.; №ЗЛВ00024532 від 31.03.2016р. на суму 16 132,49 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Проте, відповідач порушив свої зобовязання, здійснивши часткову оплату на суму 30 000,00 грн. за отриманий природній газ.

Представником позивача долучено до матеріалів справи підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період: 1 квартал 2016р. між ТзОВ Львівгаз збут і ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом за договором №114108BG9GBB016 від 20.01.2016р., згідно якого станом на 31.03.2016р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 23 954,57 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що станом на травень 2016р. заборгованість відповідача за поставлений природній газ становить 23 954,57 грн.

Позивач, на підставі п.6.2.1. договору нарахував пеню, яка згідно поданого ним розрахунку позовних вимог, становить 1 251,47 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять: 919,37 грн. інфляційні втрати та 92,27 грн. 3% річних.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 26 217,68 грн. заборгованості, з яких 23 954,57 грн. борг за спожитий природній газ, 1 251,47 грн. пеня, 92,27 грн. три проценти річних та 919,37 грн. інфляційних нарахувань.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Факт постачання позивачем природного газу на загальну суму 53 954,57 грн. (з ПДВ) за період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00022450 від 31.01.2016р. на суму 17 810,40 грн.; №ЗЛВ00016495 від 29.02.2016р. на суму 20 011,68 грн.; №ЗЛВ00024532 від 31.03.2016р. на суму 16 132,49 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.4.2.3. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобовязання за договором №114108BG9GBB016 від 20.01.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій), здійснивши часткову оплату за спожитий природній газ на суму 30 000,00 грн. Відтак, основний борг складає 23 954,57 грн.

Ця ж сума боргу відображена в підписаному між сторонами акті звірки взаєморозрахунків долученого позивачем до матеріалів справи.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 23 954,57 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати на загальну суму 919,37 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо 3% річних, то позивач при їх нарахуванні дещо завищив суму. Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 92,01 грн. 3% річних (за період з 11.02.2016р. по 11.02.2016р. від суми боргу 17 810,4 грн., кількість днів прострочки 1, кількість днів у році 366, отже 3% річних становлять 1,46 грн.; за період з 11.03.2016р. по 16.05.2016р. від суми боргу 7822,08 грн., кількість днів прострочки 67, кількість днів у році 366, отже 3% річних становлять 42,95 грн.; за період з 11.04.2016р. по 16.05.2016р. від суми боргу 16 132,49, кількість днів прострочки 36, кількість днів у році 366, отже 3% річних становлять 47,60 грн.).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач правомірно нарахував пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 1 251,47 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 26 217,42 грн. заборгованості, з яких 23 954,57 грн. за спожитий природній газ, 1 251,47 грн. пені, 92,01 грн. три проценти річних та 919,37 грн. інфляційних нарахувань. У задоволенні 3% річних в сумі 0,26 грн. слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №182 від 24.05.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 обласного військового комісаріату (79005, м.Львів, вул.І.Франка, буд.25; код ЄДРПОУ 08412340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (79039, м.Львів, Шевченківський район, вул.Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) 23 954,57 грн. основного боргу, 1 251,47 грн. пені, 92,01 грн. три проценти річних, 919,37 грн. інфляційних нарахувань та 1 377,98 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,26 грн. 3% річних відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 29.06.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.