Рішення № 58681992, 24.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" червня 2016 р. Справа № 911/1613/16

за позовом Державного підприємства Науково-дослідний і проектний інститут містобудування, м. Київ

до Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області

про стягнення 78 665,23 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. №042/9/1/7-07 від 18.01.2016.;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Державне підприємство Науково-дослідний і проектний інститут містобудування (позивач) з позовом до Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області (відповідач) про стягнення 78 665,23 грн. за Договором на виконання проектних робіт № 2015-91, з яких: 74030,00 грн. основного боргу, 1898,13 грн. пені, 146,04 грн. 3% річних та 2591,06 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2016 було порушено провадження у справі № 911/1613/16 та призначено до розгляду на 24.06.2016 року.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0863501034868, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання 24.06.2016 року, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка повноважних представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

24.06.2016 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд,-

встановив:

22.06.2015 року між Крушинською сільською радою Васильківського району Київської області (Замовник) та Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (ДП «НДПІ містобудування», Виконавець) укладено Договір на виконання проектних робіт № 2015-91, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання в строк згідно календарного плану після надання вихідних даних надати послуги (виконати роботи) - код ДК 016:2010- 71.11.3. Послуги щодо планування сільських і міських поселень, а саме розробити в установленому порядку детальний план території, орієнтованою площею 16,0 га, що розташована в с. Залізне, вулиць: Сонячна, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області, а Замовник зобовязується прийняти виконані роботи та оплатити їх (пункт 1.1 Договору)

Відповідно до пункту 2.2 Договору, загальна вартість робіт становить 74 030,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 12 338,33 грн.

Згідно пункту 3.1 Договору, оплата за виконані послуги (роботи) здійснюється Замовником поетапно згідно календарного плану шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця на підставі виставленого останнім рахунку, в якому повинні бути вказані реквізити цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, приймання-передача виконаних послуг (робіт) та документації здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2015 року та в будь-якому випадку до моменту його повного виконання взаємних зобовязань сторонами за цим Договором, (пункт 8.1 Договору).

Між позивачем та відповідачем були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГС-0000319 на суму 37 015,00 грн. від 12.04.2016 року та № ГС-0000320 на суму 37 015,00 грн. від 20.04.2016 у тому числі ПДВ. Загальна вартість виконаних робіт становить 74 030,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 12 338,33 грн.

На виконання п. 3.1 Договору позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактуру від 13 04.2016 на суму 37 015,00 грн. та від 21.04.2016 на суму 37 015,00 грн.

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за виконані роботи не виконав, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 74 030,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 12 338,33 грн.

В порядку досудового врегулювання спору 21.04.2016 року позивач на адресу відповідача направив претензію за вих. №527/9/1/7-07 з вимогою сплатити дану заборгованість.

10.05.2016 року від відповідача надійшла відповідь за вих. № 240-02-12 в якій зазначено, що сплата заборгованості буде здійснена після розблокування рахунків сільської ради або за ухвалою суду, у звязку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 74 030,00 грн. заборгованості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 статті 854 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Дослідивши умови договору № 2015-91 від 22.06.2016, зокрема п. 3.1, судом встановлено, що сторонами не було передбачено в який строк з моменту предявлення рахунку Замовник (відповідач) має його оплатити, а отже строк виконання грошового зобовязання визначається судом на підставі приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 18.01.2011 у справі № 15/92.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, семиденний термін оплати для відповідача наступив у період з 25.04.2016 року по 01.05.2016 року (враховуючи триденний поштовий перебіг та семиденний термін з моменту отримання претензії), а з 02.05.2016 року почалося прострочення виконання грошового зобовязання на суму 74 030,00 грн.

Оскільки відповідач не виконав зобовязання щодо оплати у встановлений цивільним законодавством термін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 74 030,00 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1898,13 грн. пені.

В обґрунтування позовної вимоги позивач посилається на п. 6.1. Договору, відповідно до якого за неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно цього договору та чинного законодавства.

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Однак, як вбачається з умов договору № 2015-91, сторонами не було передбачено пеню за неналежне виконання зобовязання.

Крім того судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобовязання у вигляді пені, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1898,13 грн. пені, нарахованої позивачем, задоволенню не підлягають.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 146,04 грн. 3% річних та 2591,06 грн. інфляційних втрат, нарахованих від кожного окремого акту здачі-прийняття робіт, зокрема:

-за актом № ГС-0000319 за період з 13.04.2016 року по 11.05.2016 року нараховано 85,19 грн. 3% річних та 1 295,53 грн. інфляційних втрат;

-за актом № ГС-0000320 за період з 21.04.2016 року по 11.05.2016 року нараховано 60,85 грн. 3% річних та 1 295,53 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши наявність прострочення Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області оплати за виконані роботи, суд, перевіривши нарахування 3 % річних, зазначає, що, оскільки позивачем було невірно визначено період прострочення зобовязання, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 60,84 грн., а саме:

- 30,42 грн. за актом № ГС-0000319 за період з 02.05.2016 року по 11.05.2016 року;

- 30,42 грн. за актом № ГС-0000320 за період з 02.05.2016 року по 11.05.2016 року.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Такої позиції притримується Вищий господарський суд України (постанова №21/5005/6113/2012 від 13.03.2013)

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Таким чином, нарахування інфляційних на заборгованість, яка існувала менше 15 днів не здійснюється, а отже позовна вимога про стягнення інфляційних за період з 02.05.2016 року по 11.05.2016 року задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 74 030,00 грн. основного боргу, 60,84 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області (08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Київська, 5, код ЄДРПОУ 04359301) на користь Державного підприємства Науково-дослідний і проектний інститут містобудування (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 26-А, код ЄДРПОУ 01422832) 74 030 (сімдесят чотири тисячі тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 84 коп. 3% річних та 1297 (одну тисячу двісті девяносто сім) грн. 87 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 02.07.2016р.

Суддя О.В. Щоткін