Рішення № 58681809, 22.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016Справа №910/6035/16

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік"

До ТОВ "БЕЙКФІЛ"

Про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Молчанов П.В. - представник

Від відповідача Видюк Д.В. - представник

За участю ОСОБА_3

Суть спору:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулась за захистом прав Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЙКФІЛ" про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.

Ухвалою суду від 04.04.2016 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/6035/16 та призначено розгляд справи на 27.04.2016.

В судове засідання 27.04.2016 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 27.04.2016 представник відповідача з'явився, надав відзив на позовну заяву та клопотання про виклик особи, що склала акт фіксації порушення авторських прав ОСОБА_3 для дачі пояснень.

Заслухавши представників сторін суд прийшов до висновку про необхідність виклик осіби для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з?явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Ухвалою суду від 27.04.2016 відкладено розгляд справи на 22.06.2016, викликано в судове засідання ОСОБА_3 - представника Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" для дачі пояснень.

21.06.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано письмові пояснення щодо наданого відзиву та щодо розшифровки відеозапису.

22.06.2016 відділом діловодства отримано письмові пояснення ОСОБА_3

22.06.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано дослідження спеціаліста.

В судове засідання 22.06.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 22.06.2016 представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 22.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, між ПО "ОКУАСП", як організацією та ТОВ "УМИГ МЬЮЗІК" як видавником, було укладено договір № АУ003К від 01.01.2014 про управління майновими авторськими правами, строк якого подовжено до 31 грудня 2015 року відповідно до додаткової угоди № 2 від 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 2.1. цього договору видавник надає організації повноваження управління на колективній основі його майновими авторськими правами на об'єкти авторського права (Твори та Субвидані Твори), що належать або протягом дії зазначеного договору будуть належати Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права. Згідно з п. 8.1. зазначеного договору організація має право здійснювати відповідно до законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на які передані організації за договором. Відповідно до п. 8.3. у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК» надані декларації щодо переданих в управління музичних творів, а саме: твору ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавець ОСОБА_4 та твору ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавець ОСОБА_5.

Як зазначає представник організації, позивач отримав майнові права на зазначені твори на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав №НЛВ-138/15 від 31.12.2014, що є чинним до 31.12.2016.

Договір № НЛВ - 138/15 від 31.12.2014, укладено із ООО «Национальное музыкальное издательство.

Договір № НЛВ - 138/15 укладений в письмовій формі, згідно наданих додатків чинний до 31.12.2016, передбачає отримання позивачем виключних майнових прав, в тому числі щодо публічного виконання (п. 1.16, 2.1.) а також право звернення до суду за захистом порушених прав (п. 3.7.) і територію на якій діють права - Україна (п. 1.20.).

Представник організації зазначив, що відповідачем було порушено майнові авторські права позивача, що підтверджується актом фіксації № 30/05/15 від 18 травня 2015, складеним представником ОКУ. Відповідно акту встановлено, що в приміщені закладу харчування «BAKEFEEL" за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, б. 3/7, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "БЕЙКФІЛ", публічно виконувались музичні твори за допомогою наявного в приміщенні закладу обладнання. Серед використаних об'єктів майнових авторських прав публічно виконувались: твір під назвою іноземною мовою ІНФОРМАЦІЯ_1 твір під назвою іноземною мовою «ІНФОРМАЦІЯ_2». Суб'єктом майнових авторських прав щодо цих 2-х об'єктів є Позивач. Зазначене також додатково підтверджується касовим чеком та відеозаписом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини 1 статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом «г» частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті 49 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Судом враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведенного, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист майнових авторських прав позивачів на музичні твори: ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавець ОСОБА_4 та твору ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавець ОСОБА_5.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив що вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 440 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Позивач як доказ відтворення твору відповідачем надав суду диск із відеозаписом, який долучений до матеріалів справи, судом було оглянуто запис, з якого вбачається що підтвердженням дати та часу здійснення фіксації є мобільний телефон.

Відповідача зазначив, що вищезазначений відеозапис не може бути доказом по справі, не дає можливості конкретизувати джерело трансляції музикальних композицій, підтвердити дату та час здійснення запису. Єдиним доказом часу та дати у відеозапису є зафіксований власний мобільний телефон автора Акту з демонстрацією дати та часу при чому звучання музики також могло надходити з цього ж гаджету.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін зазначає, що вищезазначений відеозапис належним і допустимим доказом вчинення відтворення спірного музичного твору визнати не можна, з огляду наявних технічних можливостей.

Крім того суд звертає увагу що з матеріалів саправи не вбачається зв'язку фіскального чеку та акту відео фіксації наданих позивачем.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ч. 2 статті 32 ГПК України).

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" до ТОВ "БЕЙКФІЛ" задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 30.06.2016

Суддя Прокопенко Л.В.