Рішення № 58681747, 07.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/8003/16

За позовомКомпанії з обмеженою відповідальністю "Стахер Інвестментс Лімітед" ("Staher Investments Limited"); До Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз"; Простягнення 1 182 696 432,38 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Кузьмарук О.С., представник за довіреністю від 28.03.2016 № Д-1224/2014; Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія з обмеженою відповідальністю "Стахер Інвестментс Лімітед" ("Staher Investments Limited") звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" 609 652 467,98 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договором від 24.01.2013 № 143, 132 817 529,44 грн. пені, 67 907 771,66 грн. 3 % річних, 372 318 663,30 грн. інфляційних втрат, мотивуючи свої права вимоги їх набуттям за договором від 30.04.2014 № 2.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8003/16 від 05.05.2006, яку призначено до розгляду на 02.06.2016.

Згідно з ухвалою від 02.06.2016 розгляд справи було відкладено на 07.06.2016 у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

07.06.2016, відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 910/8003/16 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника та зважаючи на обмеженість процесуальних строків вирішення спору, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідкує з позовної заяви, вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю "Стахер Інвестментс Лімітед" ("Staher Investments Limited") мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" договірних зобов'язань та неповною і несвоєчасною оплатою отриманих у власність товарів за договором.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано суду договір купівлі-продажу природного газу, акути приймання-передачі, платіжні доручення на підтвердження часткової оплати, договір про переведення боргу, договори про відступлення права вимоги, акт приймання-передачі, повідомлення, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" в якості покупця 24.01.2013 року уклали договір на купівлю-продаж природного газу № 143, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ обсягом до 750 000,00 тис. м куб, а саме: 270 000,00 тис. м куб у лютому, 255 000,00 тис. м куб у березні та 225 000,00 тис. м куб у квітні 2013 року з можливим відхиленням від обсягів постачання в розмірі + - 5 %, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Згідно зі п. 11.1 договору він набирає чинності з 01.02.2013 діє в частині реалізації газу до 30.04.2013 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі або в підземних сховищах газу.

У п. 3.2 договору було погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві, у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Укладеним правочином сторони погодили, що оплата товару має відбуватися не пізніше 30-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому було підписано акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (п. 6.1).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з позовної заяви, в рамках договору купівлі-продажу від 24.01.2013 було поставлено 644 439,073 тис. м куб природного газу імпортованого на загальну суму 2 492 123 227,98 грн.

Факт передачі відповідачу у власність продукції за вказаним договором підтверджується актами приймання-передачі фактичних обсягів природного газу у лютому 2013 року від 28.02.2013 кількістю 254 439,073 тис. м куб на суму 983 946 427,98 грн., актом прий1мання-передачі фак5тичних обсягів природного газу у березні 2013 року від 31.03.2013 у кількості 200 000,00 тис. м куб на суму 773 424 000,00 грн., актом приймання-передачі фактичних обсягів природного газу у квітні 2013 року від 30.04.2013 у кількості 190 000,00 тис. м куб на суму 734 752 800,00 грн.

Судом встановлено, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково та з простроченням, сплативши продавцеві 946 948 000,00 грн., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи платіжними дорученнями від 27.03.2013 № 26 на суму 29 468 000,00 грн., від 10.04.2013 № 32 на суму 14 500 000,00 грн., від 12.04.2013 № 240 на суму 30 000 000,00 грн., від 15.04.2013 № 244 на суму 40 000 000,00 грн., від 17.04.2013 № 246 на суму 70 000 000,00 грн., від 19.04.2013 № 252 на суму 30 000 000,00 грн., 24.04.2013 № 254 на суму 50 000 000,00 грн., від 26.04.2013 № 255 на суму 100 000 000,00 грн., від 14.05.2013 № 271 на суму 30 000 000,00 грн., від 20.05.2013 № 277 на суму 90 000 000,00 грн., від 21.05.2013 № 291 на суму 45 000 000,00 грн., від 21.05.2013 № 292 на суму 5 000 000,00 грн., від 23.05.2013 № 298 на суму 35 000 000,00 грн., від 23.05.2013 № 299 на суму 15 000 000,00 грн., від 27.05.2013 на суму 70 000 000,00 грн., від 29.05.2013 № 313 на суму 20 000 000,00 грн., від 07.06.2013 № 328 на суму 25 000 000,00 грн., від 21.06.2013 № 344 на суму 50 000 000,00 грн., від 21.06.2013 № 345 на суму 10 000 000,00 грн., від 25.06.2013 № 346 на суму 20 000 000,00 грн., від 25.06.2013 № 347 на суму 20 000 000,00 грн., від 25.06.2013 № 348 на суму 20 000 000,00 грн., від 26.06.2013 № 350 на суму 40 000 000,00 грн., від 01.07.2013 № 358 на суму 40 000 000,00 грн., від 03.07.2013 № 360 на суму 20 000 000,00 грн., від 05.07.2013 № 362 на суму 5 000 000,00 грн., від 10.07.2013 № 369 на суму 5 000 000,00 грн., від 11.07.2013 № 371 на суму 5 000 000,00 грн., від 12.07.2013 № 376 на суму 3 000 000,00 грн., від 18.07.2013 № 384 на суму 10 000 000,00 грн.

18.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" в якості первісного боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" в якості нового боржника та Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" в якості кредитора уклали договір про переведення боргу № 1261, у п. 1.1 якого зазначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за договором на купівлю-продаж природного газу від 24.01.2013 № 143, укладеним первісним боржником і кредитором, у розмірі 935 502 760,00 грн. та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим договором плату, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище основного договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору про переведення боргу, його укладено сторонами на підставі згоди кредитора про переведення боргу, що підтверджується його підписом.

Згідно з ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, судом встановлено, що частина зобов'язань за договором від 24.01.2013 № 143 на суму 935 502 760,00 грн. для відповідача припинилася внаслідок заміни боржника у зобов'язанні, а на суму 946 948 000,00 грн. - шляхом виконання, проведеного належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Отже, документально підтвердженою за названим договором згідно з розрахунком суду є заборгованість покупця товару у розмірі 609 672 467,98 грн.

29.04.2014 Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" в якості кредитора та Компанія "Остхем Холдинг Лімітед", юридична особа за законодавством республіки Кіпр, в якості нового кредитора уклали договір про відступлення права вимоги № 645, згідно з яким кредитор відступає, а новий кредитор приймає права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" за договором купівлі-продажу природного газу від 24.01.2013 № 143, а саме: право вимоги оплати основної заборгованості (право вимоги оплати вартості природного газу) в розмірі 609 652 467,98 грн., у зв'язку з чим новий кредитор зобов'язується сплатити кредитору у строк до 15.05.2014 53 440 367,44 доларів США.

У п. 1.5 договору про відступлення права вимоги № 645 сторони визначили, що такий договір не є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Також, 29.04.2014 Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" та Компанія "Остхем Холдинг Лімітед" підписали акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги.

До позовної заяви було приєднано два повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" про укладення договору договір про відступлення права вимоги від 29.04.2014 № 645, а саме: повідомлення від 15.05.2014 № 2286 та від 01.03.2016 № 724, а також докази надсилання 03.03.2016 повідомлення від 01.03.2016 № 724 .

30.04.2014 Компанія "Остхем Холдинг Лімітед" в якості кредитора та Компанія "Стахер Інвестментс Лімітед", юридична особа за законодавством республіки Кіпр, в якості нового кредитора уклали договір про відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" за договором купівлі-продажу природного газу від 24.01.2013 № 143 та на підставі договору про відступлення права вимоги від 29.04.2014, а саме: право вимоги оплати основної заборгованості (право вимоги оплати вартості природного газу) за договором купівлі-продажу природного газу від 24.01.2013 № 143 в розмірі 609 652 467,98 грн., на умовах, що існують на момент укладання цього договору, у зв'язку з чим новий кредитор сплачує кредитору 42 334 462,52 долари США у строк до 15.05.2019.

У п. 1.5 договору про відступлення права вимоги № 2 сторони визначили, що такий договір не є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

До позовної заяви було приєднано повідомлення про заміну кредитора, складене Компанією "Остхем Холдинг Лімітед" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" і докази його надіслання 21.04.2016.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що 30.04.2014 до позивача від Компанії "Остхем Холдинг Лімітед" перейшло право вимоги до відповідача на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" грошового зобов'язання в сумі 609 652 467,98 грн.

Зважаючи на те, що позивач у справі повідомив відповідача про заміну сторони у зобов'язанні, суд дійшов висновку про те, що такі обставини відбулися правомірно і заявлені до відповідача вимоги на суму 609 652 467,98 грн. є доведеними належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів відсутності заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 609 652 467,98 грн. або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання грошових зобов'язань за договором від 24.01.2013 № 143 в сумі 609 652 467,98 грн.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 132 817 529,44 грн. пені за період з 30.10.2015 по 28.04.2016, 372 318 663,30 грн. інфляційної складової боргу та 67 907 771,66 грн. 3 % річних, нарахованих з 31.03.2013 по 28.04.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У п. 7.2 договору купівлі-продажу було погоджено, що у разі невиконання покупцем обов'язку з оплати товару, він зобов'язується (крім суми заборгованості), сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Розглядаючи заявлений спір суд враховує, що відповідач не довів факту своєчасного і належного виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 24.01.2013 № 143, проте не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" саме на користь Компанія з обмеженою відповідальністю "Стахер Інвестментс Лімітед" пені, адже право на стягнення такого виду договірної неустойки за договорами про відступлення права вимоги від продавця товару - Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" новим кредиторам не передавалося. Договори про відступлення права вимоги передбачали можливість нових кредиторів вимагати від боржника (відповідача у справі) сплати лише суми осново боргу у чітко визначеному розмірі - 609 652 467,98 грн.

У зв'язку з викладеним, позов в частині вимог про стягнення пені судом відхиляється як безпідставний.

Решта позовних вимог про стягнення нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає частковому задоволенню відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом з урахуванням моменту виникнення у позивача права вимоги до відповідача - 30.04.2014, зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з продавцем товару за договором від 24.01.2013 № 1463 та враховуючи дію наведених приписів законодавства, згідно з якими 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а являє собою міру відповідальності за невиконання чи неналежне грошового зобов'язання.

Як слідкує з розрахунку позивача, ним було проведено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за весь період прострочення відповідача як покупця товару перед продавцем за договором від 24.01.2013 № 143, тоді як право вимоги суми основного боргу в розмірі 609 652 467,98 грн. у Компанії з обмеженою відповідальністю "Стахер Інвестментс Лімітед" лише з 30.04.2014.

Отже, відповідно до уточненого розрахунку суду, проведеного за період з 30.04.2014 по 28.04.2016, розмір 3 % річних на суму боргу становить 36 579 148,08 грн., інфляційних втрат - 1 077 010 231,46 грн.

Оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, стягнення інфляційних втрат відбувається в межах суми, розрахованої і заявленої позивачем - 372 318 663,30 грн.

За наведених обставин, позов задовольняється частково, а судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру заявлених вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" (03138, м. Київ, вул. Сумська, 3, ідентифікаційний код 36885099) на користь Компанії з обмеженою відповідальністю "Стахер Інвестментс Лімітед" ("Staher Investments Limited" (Ко, 11, Антуполі, п/с 2302, м. Нікосія, Кіпр, реєстраційний номер НЕ 190410 (Ko, 11, Anthoupoli, 2302, Nicosia, Cyprus) 609 652 467 (шістсот дев'ять мільйонів шістсот п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 98 коп. боргу, 36 579 148 (тридцять шість мільйонів п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 08 коп. 3 % річних, 372 318 663 (триста сімдесят два мільйони триста вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 30 коп. інфляційної складової боргу та 178 012 (сто сімдесят вісім тисяч дванадцять) грн. 16 коп. судових витрат.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 17.06.2016 р.