Рішення № 58681708, 29.06.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 Справа № 908/972/16

За позовом: Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя

про стягнення 1 971 933,83 грн.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 20-3 від 21.12.2015р.

Розглядається позовна заява Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь про стягнення заборгованості в розмірі 1 971 933,83 грн. за договором № 90632/15 від 01.12.2015р.

Ухвалою суду від 13.04.2016р. порушено провадження у справі № 908/972/16, присвоєно справі номер провадження 13/41/16 та призначено справу до розгляду на 18.05.2016р.

В судовому засіданні 18.05.2016р. оголошено перерву до 02.06.2016р.

Ухвалою суду від 25.05.2016р. відмовлено Дочірньому підприємству Трансгарант-Україна в задоволені клопотання у відповідності до ст. 74-1 ГПК України щодо участі його представника в судовому засіданні в режимі відеоконфененції.

Ухвалою суду від 02.06.2016р. продовжено строк розгляду справи до 28.06.2016р. та розгляд справи відкладено на 21.06.2016р.

В судовому засіданні 21.06.2016р. оголошено перерву до 29.06.2016р.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

29.06.2016р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві № 314 від 31.03.2016р. та просить суд стягнути з відповідача 1 932 226,50 грн. основної заборгованості, 37 166,32 грн. пені, 2 541,50 грн. 3% річних. Позовні вимоги засновані на приписах ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст. ст.193, 265 ГК України та ст. ст. 1, 12, 13, 15 ГПК України.

Представник позивача в судове зсідання 29.06.2016р. не зявився, про дату, час та місце призначення судового засідання позивач був повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову не заперечив, підтримав клопотання № 20-05 від 24.06.2016р., у якому просить суд припинити провадження по справі № 908/972/16 в частині стягнення основної заборгованості у сумі 1 932 226,50 та для підтвердження сплати суми основного боргу позивач надав платіжне доручення № 249920 від 16.06.2016р. про сплату основного боргу в сумі 1 000 000,00 грн. та платіжне доручення № 250930 від 23.06.2016р. про сплату основного боргу в сумі 932 226,50 грн. та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.2015р. між Дочірнім підприємством Трансгарант-Україна (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Покупець) був укладений договір № 90632/15 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобовязується поставити Покупцю метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 «ОСОБА_1 чорні вторинні. Загальні технічні умови» та умовами цього Договору), (Металобрухт), та організувати його доставку, а Покупець зобовязується прийняти Металобрухт та оплатити його вартість.

Номенклатура, ціна та кількість постачаємого Металобрухту визначається Сторонами у Специфікаціях до даного договору. Специфікації, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками Сторін, складають невідємну частину цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно пункту 3.7 Договору передбачено, що датою поставки і переходу права власності на Металобрухт до Покупця є дата виписки приймально-здавального акта форми № 69, 19, які мають містити результати приймання металобрухту і виписується на партію Металобрухту.

В пункті 5.2 Договору зазначено, Покупець здійснює оплату за поставлений Металобрухт на протязі 10 (десяти) банківських днів з дати оформлення реєстру на підставі даних приймально-здавальних актів форми № 69, 19 і податкової накладної, шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не вказано в Специфікаціях.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а саме металобрухт у виді залізничних вагонів в зборі, як вантаж на власних осях в загальній кількості 623, 500 т на загальну суму 1 932 226,50 грн., а саме:

- згідно реєстру № 78226 від 19.02.2016р. та приймально-здавальних актів № 76549-76557 від 18.02.2016р.в кількості 200,250 т на суму 620 574,75 грн.;

- згідно реєстру № 78232 від 25.02.2016р. та приймально-здавальних актів № 76584-76593, 76601, 76602 від 23.02.2016р. в кількості 264, 420 т на суму 819 437,58 грн.;

- згідно реєстру № 78233 від 26.02.2016р. та приймально-здавальних актів № 76603-76606 від 25.02.2016р.в кількості 89,920 т на суму 278 662,08 грн.;

- згідно реєстру № 78237 від 29.02.2016р. та приймально-здавальних актів № 76613, 76614, 76635 від 26.02.2016р. в кількості 68,910 т на суму 213 552,09 грн.

Проте, з боку відповідача, договірні зобовязання належним чином виконані не були та не сплачено за поставлений Металобрухт.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, у останнього виникла заборгованість за договором в сумі 1 932 226,50 грн.

Згідно наданого відповідачем платіжного доручення № 249920 від 16.06.2016р. та платіжного доручення № 250930 від 23.06.2016р. відповідач здійснив оплату суми основного боргу в розмірі 1 932 226,50 грн. після подання позову до суду.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ОСОБА_2 Кодексом України.

Згідно зі ст. 265 ОСОБА_2 кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 ОСОБА_2 кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 1 932 226,50 грн. згідно приймально-здавальних актів, а також отримання товару відповідачем (копія вказаних приймально-здавальних актів міститься в матеріалах даної справи).

Однак, відповідач у встановлений Договором строк за поставлений товар своєчасно не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором № 90632/15 від 01.12.2015 в сумі 1 932 226,50грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині оплати отриманих товарів, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1 932 226,50 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив суму основної заборгованості, а саме відповідно до платіжного доручення № 249920 від 16.06.2016р. та платіжного доручення № 250930 від 23.06.2016р. відповідач перерахував позивачу суму основної заборгованості у розмірі 1 932 226,50 грн.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ОСОБА_2 процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 932 226,50 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 37 166,32 грн. пені, 2 541,50 грн. 3 % річних,

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3 % річних від простроченої суми грошових коштів за період прострочення з 16.03.2016р. по 31.03.2016р. складають 2 541,50 грн.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь 3 % річних в сумі 2 541,50 грн. обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі, та таким, що підлягають задоволенню.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно приписів ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Металобрухту, Покупець сплачує пню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у відповідному періоді.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобовязання по сплаті за поставлену продукцію.

За розрахунком позивача, розмір пені за прострочення виконання зобовязання за період прострочення складає 37 166,32 грн.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача, у звязку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 37 166,32 грн. судом визнаються обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь№ 11/2032605 (МП) від 17.05.2016р. про розстрочку виконання рішення, в якому відповідач просить суд надати розстрочку виконання рішення на 12 (дванадцять) календарних місяців рівними частинами по 166 792,74 грн. в місяць з моменту набрання рішенням законної сили, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд прийшов до висновку щодо відмови в задоволені даного клопотання.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін або у встановлений господарським судом способом.

Відповідно до ст. 121 ОСОБА_2 процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема вчинення ним дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості.

ОСОБА_2 процесуального кодексу України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ОСОБА_2 процесуального кодексу України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Згідно п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування своїх вимог щодо відстрочки виконання рішення заявник взагалі не надав жодних доказів, що підтверджували б неможливість виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі за вимогою про стягнення суми 1 932 226,50 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 32667198), 37 166 (тридцять сім тисяч сто шістдесят шість) грн. 32 коп. - пені, 2 541 (дві тисячі пятсот сорок одина) грн. 50 коп. 3% річних та 29 579 (двадцять девять тисяч пятсот сімдесят девять) грн. 01 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволені клопотання № 11/2032605(МП) від 17.05.2016р. про розстрочку виконання рішення.

5. Повне рішення складено 02.07.2016р.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.