Рішення № 58681684, 29.06.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/30/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 Справа № 908/987/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність № 1699/12 від 20.05.2016 р.; від відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.06.2016 р.; ОСОБА_3, довіреність № б/н від 11.01.2016 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/987/16,

за позовом: Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський хлібокомбінат (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 8-го Березня, 2, скороченого ТОВ «МХК»);

про стягнення суми,

Сутність спору:

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області заявлені вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський хлібокомбінат про стягнення 214245,29 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/987/16 присвоєно номер провадження 34/30/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.05.2016 р.

У судовому засіданні 23.05.16 р. оголошено перерву до 08.06.16 р.

У судовому засіданні 08.06.16 р. оголошено перерву до 14.06.16 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2016 р. на підставі ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору у справі № 908/987/16 продовжено на п'ятнадцять днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.06.2016р.

У судовому засіданні 22.06.16 р. оголошено перерву до 29.06.16 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період: з 16.04.2013 р. по 23.04.2013 р. Інспекцією було проведено планову перевірку ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат, за результатами якої було складено акт. В ході перевірки було встановлено факт засмічення земельної ділянки, розташованої на території підприємства відповідача навпроти автомийки та артезіанської свердловини, загальною площею 76,84 м2, що є порушенням ст. 46 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи». Відповідно до розрахунку шкоди від 25.12.2013р., розробленого згідно «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.10.1997 року за № 171, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725, розмір шкоди спричиненої державі відповідачем становить 214 245,29 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області посилається на ст.ст. 47, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 1, 49, 54, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позов Державної екологічної інспекції у Запорізькій області задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав, викладених у відзиві на позов за вих.№1 від 03.05.2016р., вважають, що при проведенні перевірки екологічною інспекцією була порушена процедура її проведення, зроблені невірні висновки і як наслідок порушена процедура складання акту перевірки. План-схема місця розташування та розмірів засміченої земельної ділянки не складалася, що унеможливлює її розташування на плоскості та унеможливлює правильний розрахунок об'єму засмічення (в куб.м.) та розрахунок суми збитків. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Розрахунок обсягу засмічення в куб.м. не складався, а дані були вписані в розрахунок збитку лише за внутрішнім переконанням ревізорів та не були обґрунтовані і погоджені із ТОВ «МХК». В подальшому на підставі цих даних позивачем було визначено коефіцієнт засмічення. Таким чином, розрахунок збитку складений невірно. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням, що не було зроблено позивачем при перевірці. Під час перевірки інспекторами не здійснювалося вимірювання площ засмічення, обсягів відходів із застосуванням інструментально-лабораторних та інших методів контролю і всі ці дані в складеному акті вказано приблизно, за власним переконанням інспекторів. В наданому позивачем розрахунку збитку обсяг сміття зазначено 76,84 куб.м. - що не відповідало дійсності. За для вивезення такої кількості сміття потрібно 6-7 КАМАЗів або 10-11 ЗИЛів. Натомість при вивезення сміття підприємством відповідача було фактично задіяне 2 автомобіля. Також, відповідач зазначив, що розрахунок збитків при перевірці не складався і був складений пізніше, при подані позову у березні 2016р. Крім того, відповідач вважає, що завдану шкоду ним було ліквідовано в натурі, припис позивача виконано в повному обсязі у встановлені строки (засмічення земельної ділянки ліквідоване, сміття вивезене, земельна ділянка приведена у норму, шкода відшкодована) до 30.04.2013р., тому підстав для застосування санкцій не має.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період: з 16.04.2013 р. по 23.04.2013 р. було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський хлібокомбінат, за результатами якої було складено акт.

В акті перевірки встановлено факт засмічення земельної ділянки, розташованої на території відповідача, навпроти автомийки та артезіанської свердловини № 4, загальною площею 76,84 м2, що є порушенням ст. 46 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи».

Внаслідок виявленого порушення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було винесено припис від 23.04.2013 №17, яким зобовязано відповідача ліквідувати засмічення земельної ділянки, загальною площею 76,84 м2 будівельними відходами.

Згідно пояснень відповідача, припис № 17 від 23.04.2013р. ним було виконано у встановлені строки.

Крім того, на підставі виявленого факту вчиненого ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат правопорушення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області були складені: протокол про адміністративне правопорушення № 001649 від 23.04.2013 р. та постанову № 000095/01/11 від 23.04.2013 р. про накладення адміністративного стягнення на головного інженера ТОВ «МХК» ОСОБА_4 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за засмічення підприємством земельної ділянки загальною площею 76,84 м2. Також у постанові зазначено, що розрахунок шкоди буде виконано додатково.

Штраф посадовою особою відповідача ОСОБА_4 було сплачено добровільно, що підтверджується квитанцією № 16 від 27.04.2013р.

Відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.10.1997 року за № 171, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725, розмір шкоди, заподіяної державі ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат, внаслідок порушення природоохоронного законодавства визначено позивачем в сумі 214 245,29 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобовязані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Статтями 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлені обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.

Згідно з п.п."а","з","ї","л" статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п."а" ч.1 статті 32 та ч.7 статті 33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та іншихземель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Факт засмічення відповідачем земельної ділянки, розташованої на території ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат, навпроти автомийки та артезіанської свердловини № 4, загальною площею 76,84 м2, підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Згідно п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р., акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Необхідно зазначити, що акт, складений за результатами проведення позивачем планової перевірки підприємства відповідача у період: з 16.04.2013 р. по 23.04.2013 р., був підписаний директором ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат без зауважень.

Дії інспекції з проведення перевірки, або акт перевірки, складений за її наслідками, відповідачем оскаржено не було.

Таким чином, факт засмічення відповідачем земельної ділянки площею 76,84 м2 є встановленим.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В даному випадку суд дійшов висновку, що ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат не доведено відсутність своєї вини у допущеному порушені, оскільки факт засмічення відповідачем земельної ділянки, розташованої на території відповідача, навпроти автомийки та артезіанської свердловини № 4, загальною площею 76,84 м2 встановлений актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який станом на час розгляду судом даної справи відповідачем не оскаржено.

Таким чином, ТОВ Мелітопольський хлібокомбінат порушено приписи ст.ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель».

Згідно ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства встановлено Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.10.1997 року за № 171, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за № 285/2725 (надалі Методика).

Згідно п. 3.2. Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно до пп. 5.1 п. 5 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Пунктами 3.5., 3.5.1. Методики передбачено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Згідно пояснень посадової особи позивача ОСОБА_5 (держінспектор), який приймав участь у проведенні перевірки підприємства відповідача у період: з 16.04.2013 р. по 23.04.2013 р., наданих у судовому засіданні 22.06.2016р., заміри виявленого засмічення проводились повіреною держстандартом рулеткою. Площа засмічення земельної ділянки склала 76,84 квадратних метрів (11,3 х 6,8 метрів), середня висота відходів склала 1 метр. Встановлені дані були відображені у акті перевірки (площа засмічення 76,84 м2) та карті-схемі місця засміченої земельної ділянки на підприємстві ТОВ «Мелітопольський хлібокомбінат» (висота відходів 1 м).

Відповідно до п. 5.5 Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6): Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де

Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0.5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, кв.м; Кзз- коефіцієнт засмічення; земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Відповідно до п. 5.6. Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно довідки управління Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області за вих.№ 983/235-12 від 11.10.2013р., земельна ділянка (кадастровий номер 2310700000:02:011:0005), яка розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. 8 Березня, 2, відноситься до земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (вид угідь землі промисловості) та використовується ВАТ «Мелітопольський хлібокомбінат» для розміщення та обслуговування промислового майданчика. Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. вищевказаної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації на 2013 рік становить 185,88 грн.

Розрахунок шкоди в розмірі 214245,29 грн. здійснено позивачем у відповідності до п. 5.5. Методики, за формулою: Ршз = 0,5 х 10 х 185,88 х 76,84 х 3,0 х 1,0 х 1,0 = 214245,29 грн.

Доказів сплати нарахованої шкоди в сумі 214245,29 грн. відповідачем суду надано не було.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб. Це положення конституції гарантує право на звернення до суду кожній особі, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушено. Будь яка особа може звернутися з позовом про захист своїх прав до адміністративного суду.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

ТОВ «Мелітопольський хлібокомбінат» не скористалось своїм правом на оскарження дій Державної екологічної інспекції у Запорізькій області при проведенні перевірки, натомість, акт, складений інспекцією внаслідок проведеної перевірки підписаний з боку відповідача без зауважень, тож твердження відповідача про порушення позивачем процедури проведення перевірки, встановлення невірних висновків, порушеня процедури складення акту перевірки є безпідставними.

Виконання відповідачем припису від 23.04.2013 №17 про зобовязання ліквідувати засмічення земельної ділянки, загальною площею 76,84 м2 будівельними відходами, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, оскільки шкоду позивачем нараховано ТОВ «МХК» за сам факт засмічення земельної ділянки.

Відповідно до приписів чинного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди спричиненої таким засміченням, є факт виявлення сміття на відкритому ґрунті без дозволів, що призвело чи могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, встановлений уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення, зокрема, актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення. Таким чином, встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди.

Посилання ж відповідача на те, що визначений позивачем обсяг сміття (площа та висота відходів) не відповідає дійсності та насправді відходів було значно менше, матеріалами справи не підтверджуються.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч.1,2 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наданий відповідачем у матеріали справи договір про надання послуг з захоронення побутових відходів від 26.04.2013р. № МКП-26 та документи на його виконання, не можуть свідчити про менший об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, ніж визначено позивачем, оскільки відходи могли бути вивезені відповідачем не тільки у договірному, а і у позадоговірному порядку.

Щодо складення позивачем розрахунку розміру шкоди від засмічення земель будівельними відходами ТОВ «МХК» від 25.12.2013р. з порушення шестимісячного строку, встановленого пп. 5.1 п. 5 Методики, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для вимог про відшкодування шкоди цивільним законодавством передбачена загальна позовна давність, тривалістю у три роки, перебіг якої починається з моменту виявлення порушення.

Таким чином, Цивільним кодексом України передбачена можливість подання до суду позову про відшкодування шкоди протягом трьох років, з моменту її виявлення.

Факт порушення відповідачем природного законодавства був встановлений Держінспекцією у період проведення перевірки (з 16.04.2013 р. по 23.04.2013 р.).

У абз. 2 п. 4.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013р. визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Датою поштового штемпелю на конверті позову є 12.04.2016р., тож позов Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області подано в межах строку загальної позовної давності.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України встановлено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Таким чином, порушення позивачем строку встановленого для складання розрахунку не може бути достатньою правовою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення цивільного законодавства.

Посилання відповідача на ст. 250 ГК України є безпідставним, оскільки майнова шкода та адміністративно-господарські санкції мають різну правову природу.

За визначенням ст. 238 ЦК України, адміністративно-господарські санкції є заходами організаційно-правового або майнового характеру, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, і є спрямованими на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України встановлені види адміністративно-господарських санкцій, як то: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація субєкта господарювання та інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Шкода ж у цивільному праві це негативні наслідки майнового і немайнового характеру, які настали для суб'єкта права стосовно як до існуючих, так і можливих (ще не існуючих) благ.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (ст.69 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища).

У розрахунку розміру шкоди від засмічення земель будівельними відходами ТОВ «МХК» від 25.12.2013р., позивачем визначено розмір шкоди, завданої відповідачем, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, яка і підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

З цих підстав не приймається посилання відповідача на постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 06.03.2012р. у справі № 15/17-4095-2011, і крім того, обставини справи № 15/17-4095-2011 є відмінними від обставин даної справи.

Щодо порядку зарахування коштів, отриманих як компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища слід зазначити наступне.

Відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" надходження за кодом бюджетної класифікації доходів 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті у Головному управлінні за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами". Зазначені рахунки відкрито у розрізі територій.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, платники перераховують платежі до державного бюджету у готівковій або безготівковій формі на відповідні рахунки за надходженнями, відкриті в органах Казначейства, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника, якщо інше не встановлено законодавством. Перерахування грошових коштів, сплачених платниками до державного бюджету, здійснюється через Систему електронних платежів Національного банку України (далі по тексту - СЕП НБУ) на рахунки, відкриті в органах Казначейства відповідно до законодавства.

На підставі Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013 № 128, кошти, які надійшли за день На рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головним управлінням в автоматичному режимі за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Відповідно до Бюджетного кодексу України надходження за кодом бюджетної класифікації доходів 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" розподіляються наступним чином:

- 30 відсотків до доходів спеціального фонду Державного бюджету України;

- 20 відсотків до спеціального фонду обласного бюджету;

- 50 відсотків до спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів (сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад).

Після розподілу кошти у відповідних обсягах засобами програмного забезпечення перераховуються за належністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський хлібокомбінат (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 8-го Березня, 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 35432625) до спеціального фонду Державного бюджету України 64 273 (шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 59 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 30% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду обласного бюджету Запорізької обласної ради 42 849 (сорок дві тисячі вісімсот сорок девять) грн. 06 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 20% грошових стягнень за шкоду, та до спеціального фонду місцевого бюджету м. Мелітополь Запорізької області 107 122 (сто сім тисяч сто двадцять дві) грн. 64 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що становить 50% грошових стягнень за шкоду, із зарахуванням коштів па відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Запорізькій області за балансовим рахунком 3311.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський хлібокомбінат (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 8-го Березня, 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 35432625) на користь Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Незалежної України, 72-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38025388) 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 68 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.07.2016р.

СуддяА.О. Науменко