Рішення № 58681648, 30.06.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" червня 2016 р. Справа № 910/6376/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

- від позивача: Орлов О.О. - представник за дов. №493 від 06.05.2016,

Візіренко О.В. - представник за дов. №571 від 07.06.2016,

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малинської міської ради (м. Малин, Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Київ)

про стягнення 14666,20 грн. (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог за вих.№577 від 23.06.2016)

Малинська міська рада звернулась з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача 21016,80 грн збитків за користування земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул. Шевченка, 55.

Ухвалою від 20.04.2016 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив засідання суду, зобов'язав сторони надати необхідні документи; зобов'язав ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та відділ держреєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Деснянського району м. Києва повідомити, чи перебуває ОСОБА_3 на обліку, відповідно, як платник податків та як суб'єкт підприємницької діяльності - ФОП.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2016 строк вирішення спору було продовжено на п'ятнадцять днів по 03.07.2016, розгляд справи відкладено та призначено засідання суду на 22.06.2016 о 12:00.

Ухвалою від 22.06.2016 господарський суд відклав розгляд справи для надання сторонами додаткових доказів.

До початку розгляду справи на адресу господарського суду 24.06.2016 надійшла заява від представника позивача з додатками про зменшення розміру позовних вимог, де зазначається що у зв"язку з проведенням нового розрахунку суми збитків розмір заборгованості становить 14666,20 грн (а. с. 109 -116).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Тому суд ухвалює вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 14666,20 грн.

В засіданні суду представники позивача позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 23.06.2016 вих.№577.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 22.06.2016 та витяг з веб-сайту УДППЗ "Укрпошта" про те, що відправлення за №1000227230316 вручено особисто відповідачу у відділенні зв'язку Малин 1, які долучені до справи за ініціативи суду (а. с. 117. 118).

Абзацом 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали господарського суду про порушення провадження у справі і про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу за належними адресами, зважаючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є власником приміщення міської лазні загальною площею 417,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Біржової угоди купівлі-продажу майна №40 від 28.05.2003. Даний факт підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.06.2016 (а. с. 84, 85).

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Вищезазначені норми Земельного та Цивільного кодексів не передбачають автоматичного переходу до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, права власності або права користування на земельну ділянку, на якій розміщено об'єкт нерухомості, а відтак набуття цих прав підлягає оформленню у загальному порядку, а саме з урахуванням положень Земельного кодексу України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в України" та інших законодавчих актів України.

За приписами статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст. ст.124 -126 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою відповідача з метою оформлення належними документами права користування земельною ділянкою рішенням Малинської міської ради від 30.10.2003. «Про припинення права користування, передачу в приватну власність та в оренду земельних ділянок» ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування по АДРЕСА_2 (а. с. 18).

Проте як зазначає позивач ОСОБА_3 вказане рішення не виконала, звіт у відповідній проектній організації не замовила, чим ухилилася від оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку і продовжувала нею користуватися без відповідної плати за землю.

Житомирським обласним головним управлінням земельних ресурсів направлено клопотання від 05.10.2005 вих. №1562/04 Малинському міському голові щодо вжиття заходів до ПП ОСОБА_3 у зв"язку з порушенням останньою вимог земельного законодавства. Серед іншого зазначено що у зв"язку з проведенням повторної перевірки 11.04.2005 складено акт та видано припис, а 15.04.2005 винесено постанову та накладено штраф, який не був сплачений (а. с. 21).

У зв"язку з чим, рішенням Малинської міської ради від 30.11.2005. «Про припинення права користування, передачу в приватну власність та в оренду земельних ділянок» було зобов'язано призупинити підприємницьку діяльність ПП ОСОБА_3 до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а. с. 20).

Судом встановлено, що відповідач зверталась до Малинської міської ради з приводу надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,14 га про що свідчать заяви від 10.04.2012 та від 12.03.2014 які є в матеріалах справи (а. с. 40, 86). Так позивачем у зв"язку з надходженням даних заяв неодноразово надавалась можливість відповідачу виготовити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та заключити тимчасовий договір оренди, що підтверджується рішеннями Малинської міської ради, відповідно, від 22.07.2008, від 27.02.2009 та від 21.03.2014 (а. с. 22 - 23, 87). Проте ФОП ОСОБА_3 належних заходів щодо оформлення свого права користування (оренди) земельною ділянкою не здійснила, у зв'язку з чим продовжила використовувати останню без правовстановлюючих документів.

Ситаттею125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає самовільне зайняття земельних ділянок як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки. А тому, в даному випадку безпосереднім порушником вимог земельного законодавства може виступати лише власник розміщених споруд, що тягне за собою застосування до нього наслідків, визначених ст. 212 Земельного кодексу України.

З метою подальшого спонукання відповідача до оформлення відповідних документів на земельну ділянку, Малинською міською радою рішенням від 29.04.2011 "Про припинення права користування, передачу у власність та в оренду земельних ділянок" зобов"язано відповідача укласти договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки (а. с. 24), однак, ФОП ОСОБА_3 ухилилась від укладення такого договору.

Крім того, матеріалами справи підтверджено вжиття позивачем відповідних заходів щодо врегулювання даного питання, а саме направлення на адресу відповідача повідомлень про прибуття на засідання комісії по визначенню та відшкодування збитків стосовно спірної земельної ділянки, (а. с. 41, 42). які отримані відповідачем, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення від 13.09.2014 (а. с. 43).

Тобто, даний факт підтверджує ухилення відповідача від оформлення належним чином правововстановлюючих документів щодо спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що після переходу права власності на нерухоме майно, відповідач не оформила належним чином право користування земельною ділянкою, що належить позивачу, користувалась нею безоплатно, чим порушено права та охоронювані законом інтереси позивача та завдано йому збитків у вигляді неодержаного доходу (неодержаної орендної плати).

Відповідно до п. "д" ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно з п. 3 вказаної постанови, відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход (згідно із цією ж постановою) - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Рішенням Малинської міської ради від 26.09.2014 "Про затвердження складу комісії по визначенню розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам та Положення" було затверджено склад комісії комісію по визначенню розміру збитків, що підлягають відшкодуванню (а. с. 26).

Вказаною комісією було складено Акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 21.01.2014, згідно даного Акту було визначено збитки в розмірі 21016,80 грн., завдані позивачу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Розрахунок збитків, приведений в додатку №1 до акту №5 (а. с. 37)

Рішенням Малинської міської ради від 18.11.2014 затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок (а. с. 33).

Серед іншого, факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (договору оренди) встановлено актами обстеження земельної ділянки від 10.10.2014 №4 та від 04.11.2014 №4 проведеними депутатами Малинської міської ради шостого скликання (а. с. 46, 51).

В попередніх судових засіданнях судом встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки виконана для земель промисловості, що підтверджується витягом з технічної документації (а. с. 32), у зв"язку з чим позивачем перераховано розмір збитків відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки як для земель для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2013-2016 роки в результаті зменшення грошової оцінки спірної вказаної земельної ділянки та застосування понижуючого коефіцієнта, розмір збитків завданих внаслідок використання земельної ділянки склав 14666,20 грн.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів. У відповідності до ст.152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Водночас, відповідач у порушення приписів ст. 1166 ЦК України та ст. 33 ГПК України не довела належними і допустимими доказами того, що не укладання нею договору оренди виникло не з її вини, і що вона прийняла всі передбачені чинним законодавством заходи.

З викладеного вбачається, що не укладання договору оренди і неотримання відповідно позивачем орендної плати у встановленому законодавством розмірі, тобто виникнення в нього збитків, спричинено бездіяльністю відповідача, яка була зобов'язаний виконати певні дії, тобто наявна його вина у правопорушенні.

Судом встановлено, що відповідач всупереч нормам ч.3 ст.125 Земельного кодексу України по день розгляду справи так і не здійснила дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, а саме укладення договору оренди земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_2.

Слід також зазначити, що обов'язок особи, у якої відсутній державний акт на землю чи договір оренди землі, відшкодувати землевласнику збитки у вигляді неодержаних доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки, завдані неотриманням за цей період орендної плати, встановлений на законодавчому рівні.

Таким чином, право оренди земельної ділянки виникає лише з моменту державної реєстрації цього права (абз. 3 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Перевіривши здійснений позивачем розмір збитків (а. с. 114) судом встановлено що він є правомірним та відповідає заявленим вимогам.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів укладення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, заявлені до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (02097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малинської міської ради (11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 04053364, р/р 31418544700338), отримувач: Малинське УК/ м. Малин/, код 37777637, код доходів 24060300:

- 14666,20 грн боргу за фактичне використання земельної ділянки.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (02097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малинської міської ради (11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 04053364, р/р 35414003024083 в ГУ ДКСУ в Житомирській області, МФО 811039:

- 1378 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.07.2016.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу за двома адресами:

- 02097, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 84, кв. 137

- Житомирська область, АДРЕСА_2 (реком. )