Ухвала суду № 58680930, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/9991/16770/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,

за участю:

представника позивача - Топоркова Костянтина Вікторовича,

представника відповідача - Баталової Ольги-Марії Вячеславівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року

у справі № 2а-3956/11/2070

за позовом Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (яка є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442201 від 03 жовтня 2012 року; визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо зазначення в акті перевірки № 658/23-106/30034023 від 17 березня 2011 року порушень з боку ДП «ТЕЦ-2 «Есхар» вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за період, який перевірявся, підприємством був занижений податок на прибуток на загальну суму 152437,00 грн.; вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за період, який перевірявся, підприємством був занижений податок на додану вартість на загальну суму 389019,00 грн.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2011 року № 0000410854 та № 0000400854 (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 06 червня 2011 року № 18-01/703).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП «ТЕЦ-2 «Есхар», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові його правонаступником - СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка ДП «ТЕЦ-2 «Есхар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складений акт № 658/23-106/30034023 від 17 березня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за період, який перевірявся, підприємством був занижений податок на прибуток на загальну суму 152437,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2009 року - 58902,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 10265,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 21004,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 21464,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 20747,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 20055,00 грн.; вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за період, який перевірявся, підприємством був занижений податок на додану вартість на загальну суму 389019,00 грн., у тому числі: занижено податок на додану вартість на загальну суму 705572,00 грн. (у тому числі: за січень 2009 року - 142214,00 грн., за лютий 2009 року - 47927,00 грн., за березень 2009 року - 22475,00 грн., за квітень 2009 року - 58335,00 грн., за травень 2009 року - 109434,00 грн., за липень 2009 року - 157835,00 грн., за серпень 2009 року - 122862,00 грн., за жовтень 2009 року - 9489,00 грн., за листопад 2009 року - 25435,00 грн., за грудень 2009 року - 9566,00 грн.) та завищено податок на додану вартість за лютий 2010 року на 316553,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (замовник) неправомірно включив до складу валових витрат вартість ремонтних робіт, виконаних ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та Компанією «Восток-Комплект» (підрядниками) на підстав договорів підряду, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки під час проведення перевірки товариством не було надано перевіряючим первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення вказаними контрагентами підрядних робіт, з огляду на що позивачем не доведено факт використання таких послуг у власній господарській діяльності підприємства. Вказані порушення призвели до завищення валових витрат по рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні податкової періоду, до завищення балансової вартості основних фондів 1-ї групи, до завищення суми амортизаційних відрахувань та до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 39379,85 грн. за податковими накладними (перелік та реквізити яких наведені у акті перевірки), заповненими з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у них не було вказано податкового номера покупця (ДП «ТЕЦ-2 «Есхар»). Крім іншого, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно не включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 316553,00 грн. за податковою накладною № 9 від 28 лютого 2010 року, отриманою від ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу».

21 березня 2011 року на вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення за вих. № 18-01/366, за результатами розгляду яких СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові надала відповідь за вих. № 4059/10/23-112 від 28 березня 2011 року про те, що висновки акту перевірки були залишені без змін.

31 березня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000410854, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «ТЕЦ-2 «Есхар» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 190546,25 грн., у тому числі: 152437,00 грн. - за основним платежем, 38109,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

31 березня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000400854, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «ТЕЦ-2 «Есхар» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 486273,75 грн., у тому числі: 389019,00 грн. - за основним платежем, 97254,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акті перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем не були надані до перевірки первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували фактичне здійснення ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та Компанією «Восток-Комплект» підрядних робіт, з огляду на що позивачем не доведено факт використання таких послуг у власній господарській діяльності підприємства. Також, суд виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість, за податковими накладними, складеними з порушенням вимог чинного законодавства, а також неправомірно не включив до складу податкового кредит податок на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу».

Однак, погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у нього усіх необхідних документів, які підтверджують реальність господарських операцій, здійснених між ним та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та Компанією «Восток-Комплект», а саме: податкових накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних доручень, які були подані ним до перевірки, що знайшло своє відображення у акті перевірки та в узагальненому переліку документів, які було використано при проведенні перевірки. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наявність у нього й інших первинних документів, які складаються сторонами при виконанні підрядних робіт у будівництві, зокрема, актів приймання виконаних підрядних робіт (за формою КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-3), актів приймання виконаних підрядних робіт (за формою № 2-па), які не являються розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та вимогу про надання яких перевіряючі не ставили перед позивачем під час проведення перевірки, а також СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, в порушення вимог абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, не вказала в акті перевірки, що саме ці документи значаться у позивача як відсутні.

У зв'язку з цим, ДП «ТЕЦ-2 «Есхар» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові заперечення від 21 березня 2011 року за вих. № 18-01/366 на акт перевірки.

В свою чергу, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові надала відповідь від 28 березня 2011 року за вих. № 4059/10/23-112 на заперечення позивача, у якій вказала, що позивачем не були надані до перевірки оригінали первинних документів, в саме: видаткових накладних, актів виконаних робіт (т.1 арк. справи 16-19). Разом з цим, вказані посилання податкового органу спростовуються актом перевірки та в узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки. При цьому, у відповіді не було вказано, що позивачем не були надані до перевірки акти приймання виконаних підрядних робіт (за формою КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-3), акти приймання виконаних підрядних робіт (за формою № 2-па).

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи подані позивачем первинні бухгалтерські документи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, погодились з висновками податкового органу про їх відсутність на час проведення перевірки, що з урахуванням положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України виключає їх доказову силу у судовому процесі.

В свою чергу, положеннями пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з пунктом 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Разом з цим, будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи, які підтверджують фактичне здійснення ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та Компанією «Восток-Комплект» підрядних робіт, матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів вказує, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки та п'яти робочими днями з дня отримання акта перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до абзацу 1 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками ревізити, передбачені цим підпунктом.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, колегія суддів вказує, що незначні недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковим органом в результаті рпревірки платника податку, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, за умови, якщо вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокерема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Крім іншого, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним правовим нормам.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Карась

______ Т.М. Шипуліна