Ухвала суду № 58680590, 30.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2652/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника Уповноваженої особи Фонду - Баліцької Ю.С.;

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича (далі - Уповноважена особа Фонду) в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду у розмірі 200 000 грн.;

- зобов'язати Фонд відшкодувати кошти у розмірі 200 000 грн. за відповідним вкладом.

В обґрунтування зазначено, що у зв'язку з неправомірними діями Уповноваженої особи Фонду, позивач не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та до Загального реєстру вкладників, що позбавило його можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована чинним законодавством України.

У зв'язку з чим, позивач вважає дії відповідачів такими, що суперечать нормам законодавства та порушують її права і законні інтереси як вкладника.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Імексбанк» за договором банківського рахунку від 16 січня 2015 року №1970011487 за рахунок коштів Фонду.

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду надати до Фонду інформацію щодо виплати ОСОБА_4 відшкодування у розмірі 200 000 грн. за рахунок коштів Фонду за договором банківського рахунку від 16 січня 2015 року №1970011487 укладеним з ПАТ «Імексбанк».

Зобов'язав Фонд здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_4 в загальний реєстр вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду, за договором банківського рахунку від 16 січня 2015 року №1970011487 укладеним з ПАТ «Імексбанк» на суму 200 000 грн.

В решті позову відмовив.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представники відповідачів подали апеляційні скарги в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник апелянта, в особі Уповноваженої особи Фонду, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити.

Представник апелянта в особі Фонду в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційних скарг заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 квітня 2016 року №638 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та делегування повноважень ліквідатора, було здійснено заміну сторони в апеляційному провадженні Уповноваженої особи Фонду з ОСОБА_5 на Гаджиєва Сергія Олександровича.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 січня 2015 року постановою НБУ №16/БТ «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії проблемних» ПАТ «Імексбанк» було визнано проблемним строком на 180 днів та були встановлені певні обмеження щодо його діяльності (а.с.55-56).

16 січня 2015 року між позивачем та ПАТ «Імексбанк» укладено договір банківського рахунку №1970011487 згідно умов якого, Банк відкрив Клієнту поточний рахунок та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (а.с.7-8).

16 січня 2015 року на відкритий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 200 000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку від 16 січня 2015 року (а.с.9).

26 січня 2015 року постановою НБУ №50 «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» банк був віднесений до неплатоспроможних (а.с.57-59).

26 січня 2015 року постановою виконавчої дирекції Фонду вирішено розпочати з 27 січня 2015 року процедуру виведення ПАТ «Імексбанк» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію (а.с.60-61).

27 травня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» (а.с.63-64).

ОСОБА_4, дізнавшись про те, що Уповноважена особа Фонду не включила її в реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, неодноразово зверталася із заявою до Уповноваженої особи Фонду з проханням виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом. На що не отримувала жодної відповіді.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів та зобов'язуючи вказаний суб'єкт владних повноважень надати Фонду інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000 грн., суд першої інстанції погодився з доводами позивача про неналежне виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків.

Також суд зазначив, що посилання відповідачів на нікчемність укладеного договору є припущеннями, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Фонд відшкодувати кошти у розмірі 200 000 грн. за вкладом, суд виходив з того, що така вимога є передчасною, оскільки Уповноваженою особою Фонду не були внесені до переліку вкладників відомостей про ОСОБА_4

Поряд з цим, суд першої інстанції, на підставі ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважав за потрібне зобов'язати Фонд здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_4 в загальний реєстр вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що Уповноваженою особою Фонду було подано до Фонду додаткову інформацію щодо внесення змін до Переліку вкладників, зокрема щодо ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду.

Тобто, Уповноваженою особою Фонду виконано рішення суду першої інстанції в частині вимог, які до неї були пред'явлені.

Дана інформація викладена у листі Фонду на ім'я ОСОБА_4 від 06 травня 2016 року.

До того ж, в цьому листі зазначено, що належні позивачу кошти будуть виплачені у разі затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до Переліку вкладників ПАТ «Імексбанк».

З викладеного слідує висновок, що Уповноважена особа Фонду вважала рішення суду першої інстанції, в частині включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду у розмірі 200 000 грн. законним та обґрунтованим.

Із зазначеним висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції, проаналізувавши Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452).

Так, з аналізу норм цього Закону вбачається, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача як вкладника за договором банківського рахунку №1970011487 від 16 січня 2015 року не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням його нікчемним на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452 та ст.228 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як зазначала Уповноважена особа Фонду, нікчемність вказаного договору була встановлена під час проведення перевірки укладених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування коштів на вказані рахунки.

Так, 16 січня 2015 року ОСОБА_6 було поповнено рахунок ОСОБА_4 на 200 000 грн..

Однак, колегія суддів вважає твердження про нікчемність правочину безпідставним, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону №4452, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч.3 ст.38 Закону №4452).

У свою чергу, у ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу вимог ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами ч.3 цієї ж статті, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом із тим, Уповноваженою особою Фонду не наведено, а судом першої інстанції не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського рахунку. Відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин справи, твердження Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору банківського рахунку є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до виписки з особового рахунку, яка видана ОСОБА_4 кошти у розмірі 200 000 грн. надійшли на рахунок позивача 16 січня 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації банку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Уповноваженою особою Фонду не надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону №4452, для визнання нікчемним даного правочину.

Додатковою підставою для визнання правочину нікчемним, Уповноважена особа Фонду вважає постанову Правління Національного банку України №16/БТ від 15 січня 2015 року «Про віднесення банку до категорії проблемних», яка забороняла здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду.

Аналізуючи даний довід апеляції колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана постанова НБУ адресована в першу чергу до працівників банку.

Крім цього, Законом №4452 передбачені цивільно-правові наслідки лише щодо правочинів укладених після введення тимчасової адміністрації та початку процедури виведення банку з ринку, в даному випадку це з 27 січня 2015 року.

Тобто, жодних наслідків для правочинів, укладених між банком та клієнтом, після винесення постанови НБУ про віднесення банка до категорії проблемних Закон №4452 не передбачає.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 16 січня 2015 року жодних перешкод для здійснення банківських переказів не було.

Щодо доводів апеляційної скарги Фонду, які полягають в тому, що суд, зобов'язуючи їх включити позивача в загальний реєстр вкладників, порушив норми матеріального права, оскільки не було для цього правових підстав, колегія суддів зазначає наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Отже, переслідуючи мету ефективного поновлення в правах позивача, застосовуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), а також враховуючи обставини, що ОСОБА_4 включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами і ця інформація присутня у Фонді, є обґрунтованим зобов'язання Фонду включити позивача в загальний реєстр вкладників.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова