Постанова № 58680557, 22.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 521/186/16-а

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Плавич І.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.,

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил №0997/50000/15 від 22 грудня 2015 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного рішення.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року позов було задоволено, скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені даного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідно до матеріалів справи 24.10.2015 посадовою особою Одеської митниці ДФС у відношенні громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0997/50000/15 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Із вказаного протоколу вбачається, що 24.10.2015 року о 17 годині 30 хвилин в м. Ізмаїл на перехресті вул. Савицького та вул. Ватутіна нарядом взводу ДПС було зупинено автомобіль марки «AUDI A4», країна реєстрації Болгарія, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_5 12089, 2004 року виготовлення, чорного кольору, під керуванням громадянина України ОСОБА_1.

В ході перевірки автомобіля «AUDI А4», д/н НОМЕР_1, та документів, працівниками СП №5 роти ДПС при УДАІ ГУМВС України в Одеській області було повідомлено працівників шостого аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС про затримку вищевказаного транспортного засобу, яким керував громадянин України ОСОБА_1, з приводу встановлення законності керування вищезазначеним транспортним засобом цим громадянином.

Під час перевірки вказаного автотранспортного засобу згідно з інформацією ПІК Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби встановлено, що вказаний автомобіль «AUDI А4», д/н НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, країна реєстрації Болгарія, був ввезений на митну територію України 04.10.2013 року о 15 годині 12 хвилин через відділ митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС громадянином Болгарії ОСОБА_4 в режимі «тимчасове ввезення».

Згідно статті 380 Митного Кодексу України строк тимчасового ввезення для громадян-нерезидентів становить до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування відповідно до ч. 4 ст. 380 МК України можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Згідно зі ст. 292 МК України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення, зокрема, ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та підлягають реекспорту до завершення встановленого строку.

Відповідно до ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до вказаного, використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою. якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином громадянин ОСОБА_1 неправомірно користувався транспортним засобом «AUDI A4», д/н НОМЕР_1. кузов НОМЕР_4. країна реєстрації Болгарія, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів. в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Тобто ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів.

За вказаних обставин, на підставі ст.ст.459, 494 МК України працівником Одеської митниці ДФС у відношенні громадянина України ОСОБА_1 складено протокол про ПМП №0997/50000/15 від 24.10.2015 за ознаками ст.485 МК України.

Опитаний за обставинами справи громадянин ОСОБА_1 повідомив, що 24.10.2015 він виїхав з смт Суворове на автомобілі друга в напрямку м. Ізмаїл, де й був зупинений співробітниками ДАІ під час керування службовим автомобілем НОМЕР_3, болгарської реєстрації на фірму «Логобар-2» ЕООД, в якій він працює засновником. 04.10.2013 вказаний автомобіль було ввезено в Україну громадянином Болгарії ОСОБА_4, який є директором зазначеної фірми, через відділ митного оформлення №1 м/п «Ізмаїл» Південної митниці. Через деякий проміжок часу автомобіль поламався - вийшов з ладу комп'ютер, та ОСОБА_3 залишив автомобіль йому на ремонт, а сам поїхав у Болгарію. Приблизно 10 днів назад автомобіль полагодили та ОСОБА_1 збирався вивезти його до Болгарії. Про поломку автомобіля «AUDI A4», д/н НОМЕР_1, до митних органів не звертався, строки перебування автомобіля в Україні не продовжував. Документи про поломку автомобіля в нього відсутні при собі, зобов'язався надати їх.

Згідно з розрахунком платежів від 24.10.2015 у разі ввезення зазначеного

транспортного засобу AUDI А4», д/н НОМЕР_1, на митну територію України громадянином-резидентом підлягають сплаті митні платежі у розмірі 235 088,13 грн.

За вказаних обставин, в діях громадянина ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Відповідно до зазначеного, використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою. якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи доведено те, що ОСОБА_1 неправомірно користувався транспортним засобом «AUDI A4», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Тобто ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в розмірі 235 088,13 грн., тобто Одеською митницею ДФС було на законних підставах його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Скасування Малиновським районним судом Постанови митниці лише з тих підстав, що в діях ОСОБА_1 відсутня мета - ухилення його від сплати митних платежів та вина, не може бути беззаперечним приводом, оскільки як вбачається з Постанови суддя погоджується з правовою позицією митниці, що ОСОБА_1 дійсно вчинив дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів.

Громадянин ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до п.З ч.2 ст. 293 МК < ', України обов'язок зі сплати митних платежів - у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і у мов. установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму. Враховуючи викладене. ОСОБА_1 вважає, що особою, відповідальною за дотримання режиму «тимчасового ввезення» є не він, а особа-декларант, яка ввозила даний автомобіль та якій надано пільги зі сплати.

Однак, дане твердження суперечить обставинам справи, оскільки автомобіль «AUDI A4», д/н НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, країна реєстрації Болгарія, був ввезений на митну територію України громадянином Болгарії ОСОБА_4 в режимі «тимчасове ввезення». Враховуючи положення ст. 380 МК України, транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.

Таким чином, ОСОБА_3 було ввезено автомобіль в режимі «тимчасове ввезення» із звільненням від сплати митних платежів, однак в подальшому ОСОБА_1 неправомірно користувався транспортним засобом «AUDI А4», д/н НОМЕР_1, стосовно якого було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тобто саме громадянин ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів, оскільки тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування відповідно до ч. 4 ст. 380 МК України можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності . в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Крім того, колегія суддів не погоджується з тим, що ОСОБА_1 користувався вказаним автомобілем на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), прийнятої 26.06.1990 у м. Стамбулі.

Отже, як слідує із положень пункту 59 статті 4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - це, зокрема, автотранспортні засоби (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Відповідно до ч.1 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, а закінчується - після закінчення їх митного оформлення за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (стаття 321 МК України).

Згідно з вимогами ч.І ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. (ч.5 ст. 255 Митного кодексу України)

Згідно з ч. З ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 105 Кодексу у митний режим тимчасового ввезення поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Кодексу та Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення, на умовах визначених цим Додатком.

Частиною 1 ст.189 МК України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, які використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України (ч. З статті 189 МК України).

Під час складання протоколу про порушення митних правил та розгляду даної справи, Одеській митниці ДФС не було надано відповідних документальних підстав, які б підтверджували, що даним автомобілем ОСОБА_1 користувався на умовах тимчасового ввезення в порядку, передбаченому Конвенцією про тимчасове ввезення.

Згідно з пунктом "а" статті 7 Додатку «С» Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), прийнятої 26.06.1990 у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 24.03.2004 № 1661-IV „Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території І тимчасового ввезення.

Відповідно до пункту «B» статті 1 Додатку «С» Конвенції "комерційне використання" означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться і на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів (та у відповідних випадках-їх багажу) транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 зазначеної Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника, а також який містить вказівку, що договір перевезення підпадає під дію положень цієї Конвенції.

Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України від 05.04.01 № 2344-ІП „Про автомобільний транспорт" (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого:

1) при виконанні міжнародних перевезень вантажів особи повинні мати: дозвіл країни; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

2) при виконанні міжнародних перевезень пасажирів особи повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно ст. 9 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Пунктом 1 ч. І ст.335 МК України визначено перелік документів та відомостей. які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають органу доходів і зборів і при перевезені товарів автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д)найменування товарів;

є) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;

З огляду на викладене, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись:

- при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію;

- при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (CMR).

При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:

- документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;

- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;

- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Як слідує із листа Державної митної служби України від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП «Про тимчасове ввезення автомобільних транспортних засобів громадянами-резидентами», відповідно до ч.ч.1,2 ст. 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у ст. 189 МК України та в Додатках В.1-В.9,С,Б до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених вказаними Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Згідно з пунктом «а» статті 5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

Зазначені норми статей 105 та 189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів - можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).

При цьому, для статусу "транспортного засобу комерційного призначення (використання)" вирішальним є не сам факт державної реєстрації у відповідній країні на юридичну особу (а не фізичну), а саме мета використання, яка чітко зазначена в Конвенції - „ для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів".

Як слідує із положень Митного кодексу України та Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення та їх митне оформлення здійснюється на загальних підставах в порядку, передбаченому главою 55 МК України „ Пропуск на оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України ".

Згідно з пунктом 60 частини 1 статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Відповідно до пункту «с» статті 1 Додатка С до Конвенції «приватне використання» означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Пунктом «f» статті 1 Конвенції термін «особа» означає як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.

Як слідує із матеріалів справи про порушення митних правил, зазначений транспортний засіб було ввезено на митну територію України по „ зеленому коридору ".

Відповідно до статті 366 МК України діє двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, тобто спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору („ зелений коридор "), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"). призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал („ зелений коридор " або „ червоний коридор ") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання „ зеленого коридору " вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через „ зелений коридор ", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Враховуючи положення статті 366 МК України транспортні засоби комерційного призначення повинні переміщуватися по каналу, позначеному символами червоного кольору («червоний коридор»).

Для реєстрації та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України в пункті пропуску з використанням смуг руху «червоний коридор» використовується складова частина автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» - функціональний модуль «Диспетчер зони митного контролю».

Результати митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів фіксуються у функціональному модулі «Електронний журнал вантажного пункту пропуску», до якого, зокрема, вноситься інформація по VIN - коду транспортного засобу, призначення транспортного засобу та режим його переміщення.

Таким чином, транспортний засіб марки «AUDI A4», д/н НОМЕР_1, не використовувався для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення товарів, був ввезений на митну територію України по „зеленому коридору" як транспортний засіб особистого користування, тобто не мав статусу транспортного засобу комерційного призначення (використання), у зв'язку з чим були застосовані норми ст. 380 МК України.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування відповідно до ч. 4 ст. 380 МК України можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, транспортний засіб не здійснював комерційні перевезення осіб та товарів, тому він відноситься до категорії транспортного засобу особистого користування та громадянин ОСОБА_1 неправомірно, без дозволу органу доходів і зборів користувався зазначеним автомобілем, тимчасово ввезеним на митну територію України, який знаходиться під митним контролем та митне оформлення якого не завершено.

Отже, громадянин ОСОБА_1 неправомірно користувався транспортним засобом «AUDI A4», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації Болгарія, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті. у зв'язку з якими було надано такі пільги. Тобто ОСОБА_1 вчинив дії. спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів.

Крім того, як вбачається з постанови Малиновського районного суду від 12.05.2016, судом не в повному обсязі відхилено доводи представника позивача щодо відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки суд погоджується з висновками митниці про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. однак за відсутності у нього мети на ухилення від сплати митних платежів, скасовано постанову.

За таких обставин суд вважає, що постанова митниці винесена з всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи, а постанова суду першої інстанції винесена з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил №0997/50000/15 від 22 грудня 2015 року - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір в розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/