Постанова № 58680535, 22.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4277/15

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Панчук А.О., представників відповідача Алєксєєвої К.О. та Смірнової А.В., відповідача Матвієнка О.В., представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Головного управління Держпраці в Одеській області (правонаступник Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області) та головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі Матвієнка Олександра Васильовича (третя особа ОСОБА_6) про визнання протиправними дій та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «Адміністрація морських портів України», ДП «АМПУ») звернулось до суду з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області (далі Територіальна державна інспекція з питань праці), правонаступником якої є Головне управління Держпраці в Одеській області, та головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі Матвієнка О.В. (далі головний державний інспектор праці). З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просив визнати протиправними дії головного державного інспектора праці щодо винесення припису Територіальної державної інспекції з питань праці від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028, а також скасувати названий припис (т. 1 а. с. 236-238).

В обґрунтування позову зазначалось, що за дорученням Державної інспекції України з питань праці (далі Держпраці України) та на підставі окремої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 червня 2015 року по справі № 761/5790/15-ц, в період з 9 по 14 липня 2015 року посадовою особою Територіальної державної інспекції з питань праці проведено позапланову перевірку позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 14 липня 2015 року за № 15-01-040/0028, в якому зазначено про порушення ДП «Адміністрація морських портів України» ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а також ст. ст. 71 та 121 Кодексу законів про працю України. На підставі акта перевірки головним державним інспектором праці складено припис від 14 липня 2015 року за № 15-01-040/0028-0028 про усунення порушень законодавства про працю та оплату праці. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам законодавства про працю та оплату праці, а тому внесений відповідачем на його підставі припис підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ДП «Адміністрація морських портів України» задоволено повністю. Визнано протиправними дії головного державного інспектора праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі Матвієнка О.В. щодо винесення припису від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028. Скасовано припис відповідача від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 грн. 08 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник третьої особи в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішені справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, оскаржене судове рішення впливає на права та інтереси ОСОБА_6, однак судом не залучено апелянта до участі в справі в якості третьої особи. На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано чисельні судові рішення за позовами ОСОБА_6 до ДП «Адміністрація морських портів України», якими встановлені порушення підприємством законодавства про працю, що мають преюдиціальне значення для даної справи. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника третьої особи, представників відповідача та відповідача Матвієнка О.В. в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що за дорученням Державної інспекції України з питань праці та на підставі окремої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 червня 2015 року по справі № 761/5790/15-ц, в період з 9 по 14 липня 2015 року головним державним інспектором праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі Матвієнком О.В. проведено позапланову перевірку ДП «Адміністрація морських портів України» щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт від 14 липня 2015 року за № 15-01-040/0028, в якому зазначено про порушення позивачем ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а також ст. ст. 71 та 121 Кодексу законів про працю України.

На підставі акта перевірки головним державним інспектором праці внесено припис від 14 липня 2015 року за № 15-01-040/0028-0028 про усунення порушень законодавства про працю та оплату праці.

Задовольняючи позовні вимоги ДП «Адміністрація морських портів України», суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки складено посадовою особою відповідача без урахування наданих позивачем пояснень та норм діючого законодавства, викладені в акті перевірки порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді, а тому складений на підставі такого акту перевірки припис підлягає скасуванню.

Проте, з висновком суду першої інстанції про повне задоволення вимог позивача погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011, Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 названого Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На підставі підпунктів 5 та 7 п. 6 Положення Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603).

Пунктом 2 названого Порядку визначено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства (п. 7 Порядку).

Таким чином, головний державний інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі Матвієнко О.В. має право на проведення перевірок з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а у разі виявлення за результатами перевірки порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування має право вносити приписи про усунення виявлених порушень.

Як встановлено матеріалами справи, за дорученням Держпраці України та на підставі окремої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 червня 2015 року по справі № 761/5790/15-ц, в період з 9 по 14 липня 2015 року головним державним інспектором праці проведено позапланову перевірку позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (т. 1 а. с. 59-61, 62).

За результатами перевірки складено акт від 14 липня 2015 року за № 15-01-040/0028, в якому зазначено про порушення ДП «Адміністрація морських портів України» ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а також ст. ст. 71 та 121 Кодексу законів про працю України, на підставі якого головним державним інспектором праці внесено припис від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028 про усунення порушень законодавства про працю та оплату праці (т. 1 а. с. 41-48, 58).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки позивача головним державним інспектором праці встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», що мало місце у зв'язку із не забезпеченням на підприємстві бухгалтерського обліку витрат на оплату праці. Так, в акті перевірки зазначено, що згідно табеля обліку використання робочого часу за січень 2015 року ОСОБА_6 при нормі тривалості робочого часу 159 годин (20 робочих днів) відпрацював 135,25 годин (17 робочих днів), проте у розрахунковому листку ОСОБА_6 за січень поточного року нарахована заробітна плата не за фактично відпрацьований час, а в розмірі посадового окладу, встановленого штатним розписом підприємства, введеним в дію наказом від 13 січня 2015 року № 04-к. Крім того, згідно вищезазначеного табеля обліку використання робочого часу та наказу підприємства від 12 січня 2015 року № 03-к про призначення виконуючим обов'язки ОСОБА_6, останній у січні поточного року відпрацював 15,5 годин (2 робочих дні) на посаді в. о. начальника служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи з виплатою різниці посадових окладів, проте при нормі тривалості робочого часу 159 годин заробітна плата за фактично відпрацьований час нараховувалась виходячи з 147,25 годин. Крім того, пунктом 3 Положення про оплату праці працівників апарату управління підприємства, що є додатком 3 до колективного договору, передбачено, що джерелами коштів на оплату праці працівників є частина доходу ДП «АМПУ», при цьому основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт, що виконуються. Всім працівникам гарантується виплата заробітної плати не нижче встановленого державного мінімуму заробітної плати з урахуванням фінансових можливостей ДП «АМПУ», при виконаній працівником місячній погодинній нормі праці.

У зв'язку із встановленням наведених порушень, пунктом 1 оскарженого припису зобов'язано позивача забезпечити на підприємстві бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Разом з цим, згідно ст. 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Статтею 97 названого Кодексу встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» визначено, зокрема, що у табелі обліку використання робочого часу (типова форма № п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 9 вересня 2014 року за № 10196/0/14-14/13 норма тривалості робочого часу в годинах та кількості робочих днів в січні 2015 року становить 20 днів та 159 годин. При встановлені меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитися за повною тарифною ставкою або повним окладом (т. 1 а. с. 251-255).

З матеріалів справи вбачається, що наказом ДП «АМПУ» від 19 листопада 2014 року «Про перенесення робочих днів в 2015 році» здійснено перенесення робочого дня 9 січня 2015 року на 14 лютого 2015 року.

Таким чином, при розрахунку в січні 2015 року заробітної плати ОСОБА_6, ДП «Адміністрація морських портів України» не порушено чинне законодавство по обліку та нарахуванню заробітної плати, оскільки кількість робочих днів для нарахування заробітної плати в січні 2015 року становила 19 робочих днів, а відтак позивачем правомірно враховувався посадовий оклад, кількість встановлених підприємством робочих днів (19 днів) та кількість фактично відпрацьованих робітником робочих днів, а саме, 17 днів за основними трудовими обов'язками та 2 дні виконання обов'язків відсутнього робітника.

Із врахуванням викладеного, висновок головного державного інспектора праці в акті перевірки про не забезпечення на підприємстві бухгалтерського обліку витрат на оплату праці не є обґрунтованим, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність п. 1 внесеного за результатами перевірки припису.

Пунктом 3 оскарженого припису позивача зобов'язано проводити роботу у вихідний день з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства.

Названий пункт припису складений у зв'язку із встановленням за результатами перевірки порушення позивачем вимог ст. 71 КЗпП України.

Як зазначено в акті перевірки, робота у вихідні дні на підприємстві здійснюється без дозволу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства. Так, наказом від 22 січня 2015 року № 16-к передбачено відрядження ОСОБА_6 до м. Одеси, ДП «АМПУ», строком з 25 січня 2015 року по 27 січня 2015 року для участі у роботі комісії, підстава - рапорт від 22 січня 2015 року № 38-р голови комісії з проведення перевірки. Крім того, наказом передбачено надати інший день відпочинку за день відрядження 25 січня 2015 року відповідно до трудового законодавства. Вищезазначений наказ був направлений ОСОБА_6 на електронну пошту 23 січня 2015 року о 13 год. 15 хв., про що свідчить роздруківка з його електронної скриньки. Даний наказ не був направлений для погодження до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу законів про працю України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Таким чином, наведеними нормами передбачено виняткові випадки праці, коли до роботи у вихідні дні залучаються окремі працівники, та необхідність погодження такого залучення з виборним профспілковим органом, серед яких відсутній випадок з відрядженням.

При цьому, згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 19 червня 2008 року № 154/13/116-08 дні відбуття або повернення з відрядження, які збігаються з вихідним, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений до роботи, отже, й компенсації за роботу в ці дні не виплачуються.

За таких даних, наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 22 січня 2015 року № 16-к про відрядження ОСОБА_6 не повинен був направлятись на погодження до профспілкового комітету підприємства, а відтак позивачем не було порушено вимоги ст. 71 КЗпП України, що свідчить про безпідставність п. 3 внесеного за результатами перевірки припису.

Пунктом 4 припису від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028 позивача зобов'язано при звільненні працівників виплачувати всі суми, що належать їм від господарства, у день звільнення.

В акті перевірки від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028 відсутні будь-які посилання на порушення позивачем норм законодавства про працю, пов'язані із несвоєчасною виплатою працівникам заробітної плати та інших компенсаційних виплат при звільненні.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції головний державний інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Одесі Матвієнко О.В., який проводив перевірку позивача, складав акт перевірки та вносив оскаржений припис пояснив, що п. 4 припису був включений до останнього помилково.

Із врахуванням викладеного, названий пункт припису також не є правомірним.

Пунктом 5 оскарженого припису зобов'язано ДП «Адміністрація морських портів України» забезпечити коштами для здійснення поточних витрат (авансом) працівників, які направляються у службове відрядження.

Названий пункт припису складений у зв'язку із встановленням за результатами перевірки порушення позивачем вимог ст. 121 КЗпП України.

Як зазначено в акті перевірки, підприємство при направлені працівників у відрядження не забезпечує останніх коштами для здійснення поточних витрат (авансом). Так, розділом IV Положення про службові відрядження працівників підприємства, затвердженого наказом від 13 червня 2013 року № 27 «Порядок отримання авансу на відрядження», передбачено, що підприємство забезпечує відрядженого працівника коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). 3 метою своєчасного забезпечення відрядженого працівника коштами у відповідній валюті до бухгалтерії надаються наступні документи: наказ на відрядження (працівником відділу кадрів (іншого відповідального структурного підрозділу підприємства, філії)); кошторис витрат на відрядження за формою згідно із додатком 2 до Положення (працівником, що відряджається), не пізніше ніж за три робочих дні до початку відрядження в межах України та не пізніше ніж сім робочих днів до початку відрядження за кордон. Кошторис витрат на відрядження складається працівником, що відбуває у відрядження, та погоджується керівником відповідного структурного підрозділу. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток, зокрема аванс у гривнях може бути перерахований на зарплатну картку працівника. Отже, наказ від 22 січня 2015 року № 16-к не відповідає вимогам розділу IV Положення про службові відрядження працівників підприємства, оскільки кошторис витрат на відрядження ОСОБА_6 не міг надати до бухгалтерії підприємства за три дні до початку відрядження (дата 22 січня 2015 року випадала на четвер).

Разом з цим, відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 13 червня 2013 року № 27 затверджено Положення про службові відрядження працівників ДП «Адміністрація морських портів України» та філій ДП «Адміністрація морських портів України» в межах України та за кордон.

Згідно п. 4 названого Положення кошторис витрат на відрядження складається працівником, що відбуває у відрядження та погоджується з керівником відповідного структурного підрозділу.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_6 не звертався до бухгалтерії ДП «Адміністрація морських портів України» та не подавав кошторис витрат на відрядження. Будь-які скарги з приводу не забезпечення ОСОБА_6 коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) останнім не подавались. По закінченню відрядження ОСОБА_6 підприємством відшкодовано витрати, пов'язані із відрядженням, у відповідності до наведених вище положень 121 КЗпП України.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем ст. 121 КЗпП України щодо не забезпечення ОСОБА_6 коштами для здійснення поточних витрат не є обґрунтованими, що свідчить про безпідставність п. 5 оскарженого припису відповідача.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ДП «Адміністрація морських портів України» в частині скасування пунктів 1, 3, 4 та 5 припису Головного управління Державної інспекції з питань праці в Одеській області від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028, оскільки зазначені в акті перевірки порушення, на підставі яких внесені названі пункти припису, спростовані наведеними вище нормами законодавства.

При цьому, враховуючи наявність у головного державного інспектора праці повноважень по внесенню припису про усунення виявлених за результатами перевірки порушень, належним способом захисту порушених прав позивача є скасування відповідних пунктів названого припису, а не визнання протиправними дій головного державного інспектора праці щодо внесення припису Територіальної державної інспекції з питань праці від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим п. 2 оскарженого припису, яким позивача зобов'язано забезпечити на підприємстві достовірний облік виконуваної працівником роботи, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» на підприємстві не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи. Так, у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень 2015 року напроти прізвища ОСОБА_6 26 січня 2015 року проставлена позначка «ПР» (прогул), проте відповідно до протоколу Комісії щодо перевірки результатів здійснення закупівель процедурою відкритих торгів: «Фарби та лаки на основі полімерів» за кодом ДК 016-2010 20.30.1 (покриття для суден) від 26 січня 2015 року» № 6 від 26 січня 2015 року ОСОБА_6 з 12 год. 35 хв. знаходився на робочому місці. Водночас, у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень поточного року напроти прізвища ОСОБА_6 29 січня 2015 року та 30 січня 2015 року проставлена позначка «ПР», проте документального підтвердження даного факту в ході перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 червня 2015 року по справі № 761/5790/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 жовтня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 3 лютого 2016 року, визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 14 лютого 2015 року № 42-к «Щодо порушення трудової дисципліни» в частині оголошення догани ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 89-91, 92-94,95-97).

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року по справі № 761/9301/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року, визнано протиправними дії голови ДП «Адміністрація морських портів України» щодо підписання наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 27 лютого 2015 року № 67-к «Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого ОСОБА_6 звільнено з посади начальника відділу організації процедур закупівель служби з організації закупівель та здійснення договірної роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни - відсутність на робочому місці 26 січня 2015 року більше трьох годин без поважних причин, визнано незаконним наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 27 лютого 2015 року № 68-к 3-1 «Про припинення трудового договору» та поновлено ОСОБА_6 на роботі (т. 2 а. с. 83-88, 141-144).

При цьому названими судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що в період з 26 по 30 січня 2015 року ОСОБА_6 перебував на навчанні, оплата за яке була здійснена підприємством, що підтверджується платіжним дорученням від 12 грудня 2014 року № 711, а також те, що ОСОБА_6 у названий період був відсутній на роботі з поважних причин.

За таких обставин, висновки головного інспектора праці в акті перевірки про безпідставність зазначення підприємством у коригуючому табелі обліку використання робочого часу за січень 2015 року позначок «ПР» (прогул) за 26, 29 та 30 січня 2015 року напроти прізвища ОСОБА_6, підтверджені названими вище судовими рішеннями, що набрали законної сили, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування п. 2 оскарженого припису відповідача.

Враховуючи,що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

Скасувати пункти 1, 3, 4 та 5 припису Головного управління Державної інспекції з питань праці в Одеській області від 14 липня 2015 року № 15-01-040/0028-0028.

В іншій частині відмовити державному підприємству «Адміністрація морських портів України» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 29 червня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко