Постанова № 58680384, 21.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7200/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - Суворовське відділення поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, зміну наказу, зобов'язання розглянути заяву позивача, зобов'язання прийняти позивача на рівнозначну посаду,

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - Суворовське відділення поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з 06.11.2015 року з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами пов'язаними з торгівлею людьми карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області у запас Збройних Сил за п.64 «г» (за скорочення штату), зміну наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року в частині формулювання підстави звільнення, змінивши формулювання підстави звільнення на п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області, зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області прийняти ОСОБА_2 на рівнозначну посаду в органи національної поліції.

Позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали, на заявлених вимогах наполягали з підстав, викладених в позовній заяві, зазначили, що наказ №1500 о/с від 04.11.2015 року про звільнення позивача через скорочення штатів винесений незаконно, оскільки позивач виявляв бажання проходити подальшу службу в органах Національної поліції, про що свідчить рапорт від 04.11.2015 року та заява від 07.11.2015 року. Відповідач не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, не врахував відсутність його відмови від проходження служби в поліції, не врахував положення Кодексу законів про працю України щодо необхідності пропонування позивачу іншої посади, переважного права залишення його на роботі, тощо.

Представник відповідача від ГУМВС України в Одеській області позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (а.с. 42-45), оскільки, відповідачем дотримана процедура звільнення позивача з органів внутрішніх справ, позивач не прийнятий на службу до Національної поліції, а тому ГУМВС України в Одеській області правомірно звільнило позивача через скорочення штатів, при звільненні позивача ГУМВС України в Одеській області застосувало спеціальні норми законодавства, які мають пріоритет перед загальними, а тому в даному випадку норми Кодексу законів про працю України не були застосовані правомірно.

Представник відповідача від Головного управління Національної поліції в Одеській області в судове засідання не з'явився, відповідач був належними чином повідомлений про розгляд справи, а тому справа розглянута за його відсутності. З заперечень на позов вбачається, що ГУНП в Одеській області позов не визнає, оскільки повноваження відповідача щодо прийому на службу до Національної поліції є дискреційними повноваженнями і реалізуються на власний розсуд за наявності такої необхідності, з урахуванням відповідних потреб та ГУНП в Одеській області не є правонаступником ГУМВС України в Одеській області і позивач ніколи не проходив службу в ГУНП в Одеській області (а.с. 49-51).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Третя особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, а тому справа розглянута за її відсутності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивач з серпня 2015 року працював на посаді оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 з 06.11.2015 року звільнено з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами пов'язаними з торгівлею людьми карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області у запас Збройних Сил за п.64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (за скороченням штату) та згідно із п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 15).

Вказаний наказ прийнято відповідно до пунктів 10 та 11 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення зі служби у зв'язку із скороченням штату, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним законодавством, тому, на думку суду першої інстанції, немає підстав для скасування спірного наказу.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з аналізу норм Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що попередження про звільнення через скорочення штатів відбувається в силу закону та додаткових дій відповідача не потребує, вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до зазначеного Закону не є обов'язком, не прийняття працівника до поліції до 06.11.2015 року є підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Також, на думку суду першої інстанції стосовно тверджень позивача про його бажання проходити службу в національній поліції, про що свідчать відповідні рапорт та заява, які не розглянуті, суд першої інстанції вважає, що дані обставини не мають правового значення для спірних правовідносин, оскільки положення п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачають звільнення працівника міліції зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів як з підстав його відмови від проходження служби так і з підстав не прийняття його на службу до поліцій в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення.

Однак, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог ч.1 ст.8 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до вимог п.64 «г» Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Між тим, з 07.11.2015 року втратив чинність Закон № 565-ХІІ, та набрав законної сили Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIІI, згідно до вимог ст.1 якого Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу вимог Закону.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що Законом № 580-VIII передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, колегія суддів вважає, що ГУМВС України в Одеській області має дотримуватись процедури звільнення, що встановлена Положенням № 114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Зокрема, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено п.47 Положення № 114 та п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 року № 181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі.

Проте, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому не було запропоновано, заява та рапорт щодо продовження служби взагалі відповідачем не розглянуті. Відтак, відповідачі належним чином не з'ясували можливість використання позивача для подальшого проходження служби.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.10.2014 року у справі № 21-484а14, від 19.01.2016 року № 810/1783/13а.

Таким чином, з огляду на те, що ліквідація територіальних органів міліції відбулась з одночасним створенням територіальних органів поліції з наділенням останніх повноваженнями ліквідованих установ, колегія суддів приходить до висновку, що держава в особі роботодавця має обов'язок працевлаштувати працівників у новоствореній установі.

Аналіз вищенаведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що порушене право ОСОБА_2 має бути відновлено шляхом визнання протиправним та скасування наказу про звільнення за скорочення штату.

Крім того, колегія суддів вважає, що також підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області, у зв'язку з тим, що діями вказаного відповідача порушені законні права позивача, який в досудовому порядку звертався до органу поліції із заявою щодо працевлаштування. Інші вимоги позивача не підлягають задоволенню як не засновані на вимогах Закону. Крім того, колегія суддів зазначає, що задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення передбачає дотримання відповідачами процедури звільнення в зв'язку із переводом, в т.ч. пропонування вакантних посад в органі поліції.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУМВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з 06.11.2015 року з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами пов'язаними з торгівлею людьми карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області у запас Збройних Сил за п.64 «г» (за скорочення штату), а також в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Суб'єкт владних повноважень свою позицію суду доказав частково та частково обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_2 у справі №815/7200/15.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з 06.11.2015 року з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами пов'язаними з торгівлею людьми карного розшуку Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області у запас Збройних Сил за п.64 «г» (за скорочення штату).

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 29.06.2016 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян