Ухвала суду № 58680282, 15.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/7235/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Кравця О.О.судді -Домусчі С.Д.судді - за участю секретаряКоваля М.П. Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2016р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ-ЮГ" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000762200, №0000772200, №0000782200 від 31.07.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 року позов був задоволений.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області в період з 29.05.2015 року по 13.07.2015 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного так іншого законодавства за період з 14.08.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої був складений акт перевірки №159/15-17-22-01-23-38184272 від 20.07.2015 року.

Зазначеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" п. п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 146.1, 146.6 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік в сумі 90442 грн., п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року в сумі 297456 грн., п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 146681 грн., так як первинні документи по господарським операціям з ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ", ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ", ПП "ЩЕБІНЬ УКРАЇНИ" не відповідають вимогам законодавства, в зазначених господарських операціях наявні ознаки фіктивності, та відсутній факт здійснення цих операцій.

Підставою для висновків про завищення позивачем від'ємного значення податку на прибуток, податку на додану вартість, суми бюджетного відшкодування є дані інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" ДФС України по дослідженню ланцюга постачання ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ", яке не знаходиться за місцем своєї реєстрації, не має основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів (1 працівник на підприємстві), не може вести господарську діяльність, придбання цим підприємством дорожніх плит, які поставлені позивачу, не підтверджується документально, операції ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ" з перевезення дорожніх плит позивачу перевізником - ПП ПКП "АНК", не задекларовані, товарно-транспортні накладні не містять даних про особу, відповідальну за відвантаження, підписів водіїв, деякі з них не містять підпис директора - Лаврова В. Л. даних про осіб, які отримували товар, не містять результатів вантажно-розвантажувальних операцій, повних адрес місця навантаженні та розвантаження, тощо. Податкові і видаткові накладні подрібнені на суми податку на додану вартість в одній накладній до 10000 грн. з метою їх не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та видаткові накладні не містять всіх даних щодо особи, яка їх підписала.

Висновки акту також посилаються на дані інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" ДФС України :

- по дослідженню ланцюга постачання ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ", якою встановлено не знаходження підприємства за місцем реєстрації, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, не можливість вести господарську діяльність.

- по дослідженню ланцюга постачання ПП "ЩЕБІНЬ УКРАЇНИ" встановлена відсутність у підприємства трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, можливостей здійснювати господарську діяльність, не встановлено придбання щебеню та відсіву, який реалізований позивачу, товарно-транспортні накладні перевізника - ПП "Укрстрой" не містять даних про відповідальну за відвантаження особу, підписів водія, даних про вантажно-розвантажувальні операції, про особу, яка отримала товарно-матеріальні цінності, повних адрес пунктів навантаження та розвантаження, одиниці виміру, ціну, вартість товарно-матеріальних цінностей, повних даних про транспортні засоби, тощо.

та на інформацію Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в Одеській області вбачається наявність кримінального провадження щодо створення невідомими особами суб'єктів господарювання, в тому числі, ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ", з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на формування валових витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість реально діючим підприємствам по неіснуючим господарським операціям. Дорожні плити отримані ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ" від ТОВ "Лама", яке здійснило нетипову операцію, оскільки здійснює поставки інших товарів, а щодо перевізника плит ТОВ "Інтерія ЛТД" наявне кримінальне провадження, зареєстроване 02.04.2014 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Вищезазначені обставини дають підстави податковому органу для висновку про невідповідність первинних документів по господарським операціям з ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ", ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ", ПП "ЩЕБІНЬ УКРАЇНИ" вимогам законодавства, наявність ознак фіктивності в зазначених господарських операціях, та відсутність факту здійснення цих операцій.

Крім того, в акті перевірки зазначається про неправомірне включення до податкового кредиту за травень 2013 року податку на додану вартість по операції з контрагентом ТОВ "Компанія Глобал - Маркет" в сумі 2000 грн. за податковою накладною №551 від 30.05.2013 року в зв'язку із не декларуванням контрагентом позивача зазначеної суми податкових зобов'язань та наявністю кримінального провадження за ст. 205 КК України стосовно цього підприємства, а також подвійне врахування зменшення від'ємного значення, на яке мали вплив операцій з ПП "Щебінь України" та ТОВ "Еджаст Проект" за січень 2013 року, здійснення яких не підтверджується з підстав, викладених в акті перевірки №159/15-17-22-01-23-38184272 від 20.07.2015 року.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області були винесені податкові повідомлення-рішення :

- №0000762200 від 31.07.2015 року, яким ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 90442 грн.,

- №0000772200 від 31.07.2015 року, яким ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 146681 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36670 грн., №0000782200 від 31.07.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 297456 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає , що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того,згідно із висновком ВСУ ,обов'язковим для застосування в порядку ст.244-2 КАС України , викладеним Постанові від 3 листопада 2015 року № 21-1499а15 ,господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Згідно із висновком ВСУ, викладеним у Постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 ,обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ" укладені договори поставки №18 від 09.10.2013 року, №28 від 18.10.2013 року, №35 від 11.11.2013 року, №43 від 28.11.2013 року, №48 від 28.11.2013 року, за якими ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ" продає, а ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" купує плити дорожні, плити бетонні, сходові марші. Товар приймається за видатковою накладною, місце доставки товару - с. Визирка, Комінтернівського району, будівельний майданчик, продавець має надати покупцю видаткову та податкову накладну, ціни в договорі визначені з врахуванням доставки товару.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано накладні на товар, які містять печатку та підпис особи, яка відпустила товар, підпис, ПІБ, посаду особи, яка отримала товар, його найменування, кількість, ціну, посилання на довіреності із зазначенням їх серії і дати видання, податкові накладні, які містять посилання на договір поставки, мають всі реквізити, печатки, підписані директором підприємства Лавровим В. Л., та товарно-транспортні накладні ПП ПКП "АНК" за замовленням ПП "ГЛОБАЛ ІНЖИНІРІНГ" із зазначенням вантажоодержувача - ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" та в цих накладних зазначені населені пункти, в яких відбувалося навантаження та розвантаження товару, містять підписи водіїв, які прийняли товар, підписи осіб, які одержали вантаж із зазначенням даних про видану довіреність, містяться дані про найменування, кількість, ціну товару, номерні знаки транспортних засобів, якими товар перевезений.

Щодо господарських операцій між ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" та ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ" також було укладено договори поставки №1 від 10.01.2013 року, №7 від 21.02.2013 року, №16 від 11.10.2013 року, за якими ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ" продає, а ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" купує плити дорожні, плити аеродромні.

На підтвердження здійснення господарської операції було надано : видаткові накладні, накладні на товар, товарно-транспортні накладні, які містять посилання на договір поставки, мають всі реквізити, печатки, підписані директором підприємства, тобто усі реквізити , яки дозволяють ідентифікувати підприємство,що надавало послуги щодо доставки товару .

Зазначені документи складалися контрагентом позивача - ТОВ "ЕДЖАСТ ПРОЕКТ", який здійснював доставку товару самостійно, оскільки відповідно до умов договору, доставка здійснюється на будівельний майданчик позивача та в вартість товару включена вартість його доставки.

11.01.2013 року був укладений договір поставки №25/01-13, за яким ПП "ЩЕБІНЬ УКРАЇНИ" продає, а ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" купує щебінь та відсів згідно із специфікаціями до договору.

На підтвердження здійснення господарської операції було надано : первинну документацію, а саме : видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того , придбані матеріали були використовані при будівництві основних фондів позивача ,тобто у його подальшій господарській діяльності ,що не заперечується представниками податкового органу.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності та мали свідоцтва платників податків ,що підтверджено посвідченими копіями свідоцтв платників ПДВ та витягами з ЄДР ,та встановлена реальність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів-постачальників , а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.5.1. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість , затвердженого Наказом Мінфіну від 07.11.2011, № 1394 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу

Крім того, на момент розгляду судами 1-ої та апеляційної інстанцій вказаної адміністративної справи відсутні будь-які відомості щодо наявності вироку суду , який набув законної сили, та встановлював факт фіктивності створення жодного з контрагентів позивача

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції,що ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що дає право позивачу на включення суми ПДВ по цим накладним до податкового кредиту, а деякі помилки при заповнені ТТН , відповідальність за які покладена згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом ,затвердженим наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 р. на замовників перевезення - контрагентів позивача ,не можуть завадити виникненню цього права, а відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних контрагентами не є доказом протилежного , так як постачальники могли купувати товари поставлені ТОВ "РИСОІЛ-ЮГ" у контрагентів , що не є платниками ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв'язку із ненаданням податковим органом на вимогу апеляційного суду копії податкової декларації та витягу із Реєстру податкових накладних -вказаний факт трактується на користь платника податків.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 23 Рішення ЄСПЛ по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03); у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника

Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими

Згідно п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97); адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління»

Згідно п. 38 Рішення ЄСПЛ по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02); у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03); компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно п. 57. Рішення ЄСПЛ по справі «Щокін проти України»

(Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормам , що містяться у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Апеляційний суд,із врахуванням Практики Європейського Суду з прав людини вимог п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 , пп.14.1.181.ст.14 , ст.138,139, 198,200,201 ПК України, правових позицій Верховного Суду України, погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що податкові повідомлення-рішення №0000762200, №0000772200, №0000782200 від 31.07.2015 року є протиправними, та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагентів позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності ,заповнення ТТН контрагентами позивача із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентами (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо ознак фіктивності господарських операцій , є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні , а фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі ,а надані позивачем докази свідчать про здійснення реальних господарських операцій.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення , а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.