Ухвала суду № 58680258, 15.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/653/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Кравця О.О.судді -Домусчі С.Д.судді - за участю секретаряКоваля М.П. Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

КП "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби та просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000672301 від 29.11.2011 року, №0000632301 від 29.11.2011 року, №0000622301 від 29.11.2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суд від 06.11.2012 року позов був задоволений.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014 року, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року було скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року у якості правонаступника відповідача було залучено Южноукраїнську ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що на підставі направлень №77/23-145 від 26.09.2011 року, №78/23-145 від 26.09.2011 року, №79/23-145 від 26.09.2011 року, №80/23-145 від 12.10.2011 року співробітниками Южноукраїнської ОДПІ в період з 26.09.2011 р. по 21.10.2011 р. було проведено планову виїзну перевірку КП "Теплопостачання та водо каналізаційного господарства" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки було складено акт №89/23-01/31948866 від 11.11.2011 р. , яким були встановлені наступні порушення діючого законодавства КП "Теплопостачання та водо каналізаційного господарства":

- порушення п.5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено заниження задекларованих КП ТВКГ показників у рядку 01.2 Декларації з прибутку підприємства на суму 27639 грн. в т.ч. за 2010 рік на суму 12881 грн. за 1 кв. 2011р на суму 14758 грн., а саме використання запасних частин та палива на легковий автотранспорт

.- п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 12.1.5, п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 335/94-ВР від 28.12.1994 року

-п. 1 розділу 2 Перехідні положення Закону України №1957-IVвід 01.07.2004 року "Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму заниження 68675 грн.

29 листопада 2011 року Южноукраїнською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000622301 про сплату за платежем 110202, податку на прибуток на загальну суму 85844 грн., з яких 68675,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 17169,00 грн.;

-№ 0000632301 про сплату за платежем 1401101, податку на додану вартість на загальну суму 578205,00 грн., з яких 462564,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями 115641,00 грн.;

-№0000672301 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 319441,00 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон № 334/94-ВР) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, включаються до складу валових витрат.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що якщо автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування (зокрема, на придбання запчастин, що використовуються під час проведення робіт з технічного обслуговування автомобілів) включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.Витрати платників податку на технічне обслуговування автомобілів мають підтверджуватись відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР). Автомобіль також має бути власністю платника податку і брати безпосередню участь у господарський діяльності підприємства.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що підприємством при складанні розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів за 2009 рік допущено помилку та завищено розрахунок приросту (збитку) на суму запасних частин витрачених на ремонт легкового автотранспорту в сумі 15351 грн., та неправомірно визначено заниження приросту (збитку) балансової вартості запасів на суму 12811 грн. за 2010 рік, але в резолютивній частині акту перевірки це зазначено не було.

Згідно пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність 01.01.2013 року), не включаються до складу валових витрат (крім витрат на оплату праці) 50 % витрат платника податку на придбання ПММ для легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

При цьому платники податку повинні вести податковий облік приросту (збитку) балансової вартості ПММ для легкових автомобілів, на відміну від інших класів автомобілів, лише у межах 50 % вартості тих ПММ, що включаються до складу валових витрат.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що підприємством при складанні розрахунку приросту (убутку ) балансової вартості запасів за 2009 рік вартість ПММ витрачених на легковий автотранспорт склала 84687,19 грн. При вірному складанні розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів за 2009 рік сума склала би 42343,60 грн. (84687,19*50%).

Також , підприємством при складанні розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів за 2010 рік вартість ПММ витрачених на легковий автотранспорт склала 100934,76 грн .(Додаток 4 до акту перевірки). При вірному складанні розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів за 2010 рік сума склала би 50467,38 грн. (100934,76*50%).

В 1 кварталі 2011 року вартість ПММ витрачених на легковий автотранспорт склала 22745,66 грн. (Додаток 4 до акту перевірки) При вірному складанні розрахунку приросту (збитку) балансової вартості запасів за 1 кв. 2011 року сума склала би 11372,83 грн. ( 22745,66*50%)

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що внаслідок допущеної помилки підприємством завищено показник у рядку 01.2 Декларації з прибутку підприємства за 2009 рік в сумі 42344 грн. (15351+42344), за 2010 рік на суму 50467 грн., та за 2011 рік у сумі 11373 грн. Отже, загальна сума складає 104154 грн., а невизнання відповідачем суми завищеного податкового зобов'язання суперечить п.п. б п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України №2181-III від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " , у зв'язку з чим ,твердження податкового органу про порушення 5.9 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом - Закон № 334/94-ВР) за даних обставин є безпідставним.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що підприємство визнає заниження обсягів оподаткованих операцій за надані послуги населенню та підприємствам за 2009 рік на суму 83151,61 грн. за 2010 рік на суму 11293,26 грн та за 1 кв 2011 року на суму 917 грн. ; завищення показників задекларованих в у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 4930 грн. "витрати на придбання товарів, робіт, послуг КП ТВКГ ; завищення витрат на суму виготовлення проектної документації в розмірі 16472 грн.

Відповідно до п.1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 року № 1957-IV норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Згідно п.45 ст.80 Закону України, від 27.11.2003, № 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік"у 2004 році було зупинено дію підвищених норм амортизації, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 12, ст. 88) для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року;

Апеляційний суд вважає, що тільки відповідні поліпшення основних фондів,проведені після 01.01.04р. , амортизуються за ставками,що діяли після 01.01.04р., а не основні фонди щодо яких зроблені поліпшення , КП "Теплопостачання та водоканалізаційне господарство" правомірно були застосовані нові норми амортизації відповідної групи, а тому твердження про завищення сум амортизаційних нарахувань за 2009 рік в сумі 11598,36 грн. , за 2010 рік у сумі 58040,34 грн. та за 1 квартал 2011 року у сумі 19584,37 грн. на загальну суму 89223,07 грн. є необґрунтованим .

Крім того, за висновком судової економічної експертизи № 2/114 від 15.02.2016 року , згідно наданих документів, висновки акту № 89/23- 01/31948866 від 11.11.2011 «Про результати планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційного господарства» код СДРГІОУ 31948866 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 р. по 30.06.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 30.06.1 1 р.», в частині:

заниження доходів від продажу товарів робіт, послуг у сумі 95362 грн., з них:

за 9 місяців 2009 року у сумі - 83152 грн.;

за 1 квартал 2010 року у сумі - і 1293 грн.;

за 1 квартал 2011 року на мусу - 917 грн.

не надається можливим по причині відсутності необхідних первинних та зведених документів;

- приросту балансової вартості запасів підприємства на суму 27639 грн., з них:

За 2010 рік - 12881 грн.;

За 2011 рік (1 квартал) - 14758 грн.

проведеним дослідженням, документально не підтверджується висновки відносно невірного визначення вартості запасних частин використаних на ремонт легкового автотранспорту списаного на рахунок б/о №949 та надати висновки відносно невірного визначення вартості паливно-мастильних матеріалів використаних для легкового автотранспорту списаного на рахунок б/о №949 - не надається можливим;

-в частині завищення сум амортизаційних відрахувань за період 1 квартал 2009 по 1 квартал 2010 року у сумі 89233 грн., з них:

За півріччя 2009 р. на суму 1585,77 грн. (2 кв. 2009 р. - 1585,77 грн.);

За 3 квартали 2009 р. на суму5913,12 грн. (3 кв. 2009р.-4327,35 грн.);

За 2009 рік на суму 11598,36 грн. (4 кв. 2009р.- 5685,24 грн.);

За 1 квартал 2010р. на суму 9450,47 грн.;

За півріччя 2010 р. на суму 21272,52 грн. (2 кв. 2010р.-1 1822,05 грн.); За 3 квартали 2010 р. на суму 37774,47 грн. (3 кв. 2009р. - 16501,95 грн.); За 2010 рік на суму 58040,34 грн. (4 кв. 2010- 20265,87 грн.);

За 1 квартал 2011р. на суму 19584,37 грн.; документально не підтверджується.

- завищення валових витрат на суму 4930,0 грн. за четвертий квартал 2009 року не надається можливим, по причині відсутності необхідних первинних та зведених документів.

- завищення валових доходів зазначених в рядка 02.3 декларації КП «ТВКГ» врегулювання сумнівної (безнадійної заборгованості) показників за період з 01.04.09 р. по 30.06.11р. у тому числі:

2009 рік у сумі - 496281 грн.

2010 рік у сумі-21466520,78 грн. не надається можливим.

Згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 50 та 57 Рішення ЄСПЛ від 14.01.2011 по справі «Щокін проти України» (Shchokin проти України), (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» .

У зв'язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно п. 559 Рішення ЄСПЛ по справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04), перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Згідно п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97); адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Апеляційний суд вважає ,що втручання у майнові права платника податків, зокрема, шляхом безпідставного стягнення податків, має бути законним і забезпечувати баланс інтересів обох сторін , а протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень , становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першего протоколу до Конвенції та із врахуванням , ненадання суб'єктом владних повноважень належних та допустимих доказів порушень, Практики ЄСПЛ та вимог вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову .

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення , а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.