Ухвала суду № 58675490, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22122/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Полімер» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай Полімер» (надалі за текстом - «ТОВ «Скай Полімер») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004802202 від 04.09.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 250 802 грн. 50 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Дарницькому районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.08.2015 р. по 13.08.2015 р. посадовцями ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скай Полімер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Брокбункерсервіс», АТ «Макрохім», ТОВ «Хімтрейдресурс», ТОВ «Келтік», ТОВ «Полімерна компанія», ТОВ «Хімтрейдресурс», ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб».

Результати перевірки оформлено актом № 4890/26-51-22-02/38656857 від 20.08.2015 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб» у складі вартості товару.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

12 травня 2015 р. укладено договір № 12-05/15 за умовами якого ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Скай Полімер» товар, а позивач - прийняти та оплатити його.

На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні на поставку п'єзоелектричних датчиків тиску на загальну суму 8 998 047 грн. 30 коп., у тому числі 1 499 675 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товару податок на додану вартість відніс до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно податкової інформації, що надійшла від Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб» за податковою адресою не знаходиться та фінансово-господарську діяльність не здійснює.

Більшу частину податкового кредиту назване підприємство сформувало за рахунок ТОВ «Карлофф» та ТОВ «Танзал».

Водночас, підтвердити факт поставки товарів від цих підприємств до ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб» неможливо.

На думку відповідача наведе свідчить про неправомірність формування ТОВ «Скай Полімер» податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дарницькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004802202 від 04.09.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 250 802 грн. 50 коп., у тому числі 200 642 грн. за основним платежем та 50 160 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору № 12-05/15 від 12.05.2015 р.; специфікації; видаткових накладних № 105 від 12.05.2015 р., № 106 від 12.05.2015 р., № 107 від 12.05.2015 р., № 108 від 12.05.2015 р., № 109 від 12.05.2015 р., № 110 від 12.05.2015 р., № 111 від 12.05.2015 р., № 112 від 12.05.2015 р., № 113 від 12.05.2015 р., № 114 від 12.05.2015 р., технічних умов датчику тиску, сертифікату відповідності, витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, договору комісії № 12/05/15-К від 12.05.2015 р., акту приймання-передачі, зовнішньоекономічного контракту від 28.01.2013 р. та додаткової угоди до нього від 31.03.2015 р., вантажної митної декларації, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Скай Полімер» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Ремонтний завод «Ремторгснаб».

Посилання відповідача на те, що контрагент позивача неправомірно формував податковий кредит обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки це не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 30 червня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.