Ухвала суду № 58675258, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 754/3993/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на пенсійному обліку в УПФ України в Деснянському районі м. Києва з 19.04.2006 року та отримує пенсію за віком як державний службовець, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) в розмірі 88% відсотків від заробітної плати державного службовця. Сума пенсії складає: 4917,94 грн.

23.12.2010 року позивач була звільнена з посади у зв'язку з досягненням державним службовцем граничного віку проходження державної служби, відповідно до ст.ст. 23, 30 Закону України «Про державну службу», що підтверджується вкладишем до трудової книжки.

28.12.2010 року позивачем до Управління була подана заява про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку із звільненням з державної служби. Для перерахунку пенсії у 2010 році позивачем були надані довідки № 26-2-7/201 від 17.12.2010 року та №26-2-7/200 від 17.12.2010 року.

Відповідно до довідки № 26-2-7/201 від 17.12.2010 року про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» до заробітку, врахованого позивачу для перерахунку пенсії, включено посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років.

Відповідно до довідки №26-2-7/200 від 17.12.2010 року про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» до заробітку, врахованого позивачу для перерахунку пенсії, включено матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 20443,26 грн. На всі виплати, включені в вищевказану довідку були нараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З довідки № 26-2-7/20 від 21.03.2016 року про складові заробітної плати виданої Державною службою України з надзвичайних ситуацій, де позивач працювала до виходу на пенсію, вбачається, що окрім посадового окладу, надбавок та премій, також були виплачені інші виплати: матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 20443,26 грн. та індексація пенсії в розмірі 505,70 грн. На всі виплати, включені в вищевказану довіку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням матеріальних допомог та індексації пенсії. Проте, листом від 03.03.2016 року № 1047/09/К-163 управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії посилаючись на відсутність підстав для такого перерахунку.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідача в перерахунку пенсії з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань та індексації пенсії є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок призначення та перерахунку пенсій є Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «;Про державну службу», які співвідносяться між собою як загальний та спеціальний.

Згідно змісту статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 така пенсія призначається державним службовцям в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу (частина перша ст. 40).

Частиною першою статті 66 цього Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно пункту 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Враховуючи приведену норму, до складу заробітної плати (доходу) входять усі види виплат, з яких сплачувались страхові внески та збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У постановах Кабінету Міністрів України № 697 від 18.05.1998 та № 1170 від 22.12.2010 визначено вичерпний перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії. У визначеному цими постановами Уряду України переліку не зазначена матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати.

Відповідно до частини другої ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (ч. 6 зазначеної статті).

Частиною сьомою зазначеної норми передбачено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної норми Кабінетом Міністрів України 31.05.2000 прийнято постанову № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

В пункті першому названої постанови закріплено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Окрім того, структура заробітної плати визначена Законом України «Про оплату праці», статтею 2 якого закріплено, що до її складу відносяться основна заробітна плата, додаткова заробітна плата (доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація входять до системи оплати праці державного службовця, а, отже, відповідачем безпідставно не включено до розрахунку пенсії позивача матеріальну допомогу на оздоровлення та соціально-побутові потреби і індексацію.

Аналогічна позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, від 14 травня 2013 року у справі №21-125а13, від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, від 06 листопада 2013 року у справі №21-350а13, від 04 березня 2014 року у справах №№21-3а14 та 21-14а14, від 03 червня 2014 року у справі №21-134а14, від 16 вересня 2014 року у справі №21-314а14, від 09 червня 2015 року №21-243а15.

Щодо посилань апелянта на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VI від 02.03.2015 року, в якому визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на пункт 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, згідно якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», є неприйнятним, виходячи з того, що ця норма стосується призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми содового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 606,32 (1378 * 0,4 * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року - без змін.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 606 грн. (шістсот шість) 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.