Рішення № 58675092, 29.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/5290/16 Головуючий у 1 інстанції -Маринченко М.М.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Побірченко Т.І., Слюсар Т.А.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонськогорайонного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ»КБ»Надра») звернулося з позовом до ОСОБА_1, як основного боржника, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як поручителів, і просив стягнути достроково солідарно з усіх відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 18.08.2008 року за №205/П/41/2008-840, викладеним у новій редакції від 11.05.2012 року.

За розрахунком позивача, станом на 8.06.2015 року, заборгованість відповідачів, з урахуванням непогашеного кредиту у сумі 9.812,31 дол.США та несплачених відсотків у сумі 2.025,66 дол.США, складає 11.837,97 дол.США. Крім того,за розрахунком позивача, позичальник ОСОБА_1 зобов»язаний сплатити банку пеню за прострочку сплати кредиту та відсотків у сумі 39.164 грн.35 коп. та штрафу у сумі 35.119 грн.70 коп., а всього, 11.837,97 дол.США та 74.284 грн.05 коп.

Позивач ПАТ»КБ»Надра» послався на те, що між ним та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір «Автопакет» від 18.08.2008 року за №205/П/41/2008-840, згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 16.703,14 дол.США під 14,2% річних на термін до 17.08.2015 року, зі щомісячним погашенням кредиту у сумі 317,06 дол.США до 18 числа поточного місяця.

Крім того, зазначав, що указаним кредитним договором передбачена відповідальність позичальника у вигляді пені за прострочку погашення тіла кредиту та відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочки.

На забезпечення указаного кредитного договору, відповідно до договору поруки від 18.08.2008року за № №205/П/41/2008-840, відповідач ОСОБА_3 зобов»язалась солідарно відповідати з основним позичальником за його кредитними зобов»язаннями перед банком.

Крім того, згідно кредитної угоди за №205/П/41/2008-840, викладеної у новій редакції від 11.05.2012 року, ОСОБА_2 також, добровільно виступила поручителем ОСОБА_1 за його зобов»язаннями за указаним кредитним договором.

В ході розгляду справи, з зустрічним позовом до ПАТ «КБ»Надра» та ОСОБА_1 звернулись поручителі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просили визнати припиненими договори поруки з 20.08.2014 року.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року позов задоволено частково /а.с.95-100/.

Судовим рішенням стягнуто на користь банку заборгованість з основного позичальника та, з кожним окремо поручителем солідарно, заборгованість за кредитним договором у сумі 11.837,97 дол.США, та 74.284 грн.05 коп.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 19 лютого 2016 рокута ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Скаржники послались на те, що суд повинен був з»ясувати виконання банком положень статей 11,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №18, зареєстрованих у Мінюсті 25.05.2007 року №541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов»язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладання кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов»язань за цим договором несе споживач. Із кредитного договору та додаткових угод не слідує, що банк попереджав позичальника про валютні ризики. При цьому, банк не надав письмової інформації щодо наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов»язаннями сторін за кредитним договором, орієнтовну сукупну вартість (в процентному відношенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належитьзадовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як слідує з матеріалів справи, між кредитором ПАТ»КБ»Надра» та позичальником ОСОБА_1 18.08.2008 року за №205/П/41/2008-840 укладено кредитний договір «Автопакет», згідно якого банк надав позичальнику споживчий кредит на придбання автомобіля у сумі 16.703,14 дол.США під 14,2% річних на термін до 17.08.2015 року, зі щомісячним погашенням кредиту у розмірі 317,06 дол.США до 18 числа кожного поточного місяця.

11.05.2012 року сторонами укладено нову редакцію цього договору, згідно якого чинність договору продовжено до 18.08.2016 року, а штраф, відповідно до п.5.2. зменшено з 10% до 5% від суми залишку по кредиту у разі порушення позичальником пунктів 4.3.2.-4.3.5, 4.3.8.-4.3.17 Кредитного Договору.

Пунктом 5.1. договору сторонами передбачена відповідальність позичальника у вигляді пені за прострочку погашення тіла кредиту та відсотків у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочки.

Таким чином, між ОСОБА_1 та ПАТ»КБ»Надра» виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Указаний кредитний договір забезпечений договором поруки від 18.08.2008 року за № №205/П/41/2008-840, згідно якого ОСОБА_3 зобов»язалась солідарно відповідати з позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором.

Крім того, ОСОБА_2 також добровільно виступила поручителем ОСОБА_1 за його зобов»язаннями за указаним кредитним договором, згідно Кредитної угоди за №205/П/41/2008-840, викладеної у новій редакції від 11.05.2012 року.

Із зазначеного слідує, що між ПАТ»КБ»Надра» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Оскільки основний боржник ОСОБА_1 не виконував належним чином свої договірні зобов»язання, позивач ПАТ»КБ»Надра» звернувся з цим позовом до суду.

В ході розгляду справи, з зустрічним позовом до ПАТ «КБ»Надра» та ОСОБА_1 звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просили визнати припиненими договори поруки з 20.08.2014 року /а.с.64-66/.

Послались на те, що, оскільки Банк звернувся до суду з позовом у липні 2015 року, а порушення зобов»язання почалося із 19.02.2014 року, тому в силу ч.4 ст.559 ЦК України, відповідальність поручителів припинена через 6 місяців після порушення позичальником своїх зобов»язань - 19.08.2014 року.

Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а в силу ст.526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4.2.3.Кредитного договору банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків у разі несплати позичальником чергових платежів.

Згідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1.припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2. зміна умов зобов»язання; 3. сплата неустойки; 4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки боржник ОСОБА_1 не виконував у повному обсязі умови кредитної угоди, кредитор ПАТ»КБ»Надра» достроково звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з основного позичальника та поручителів боргу, який згідно вимог позивача, станом на 08.06.2015 року складається: непогашений кредит - 9.812,31 дол.США, що за курсом валют складає 206.311,73 грн.; заборгованість за відсотками - 2.025,66 дол.США, що за курсом валют складає 42.591,13 грн.; пеня - 39.164,35 грн. та штраф у сумі 35.119,7 грн.

Розрахунок заборгованості по тілу кредита, відсоткам та пені, з яким погодився суд першої інстанції, позивачем виконаний правильно, однак, стягуючи штраф у розмірі 10% від суми залишку по кредиту, згідно п.5.2. Кредитного договору, судом не враховано, що згідно п.5.2. Кредитного договору від 18.08.2008року за № №205/П/41/2008-840, викладеного у новій редакції від 11.05.2012 року, штраф за указаним пунктом зменшений до 5% від суми залишку по кредиту, який фактично становить 12.445,17 грн.

Судом встановлено, що нараховані позивачем пеня і штраф, які за своєю правовою природою є видом відповідальності одного виду - неустойкою, і які не можуть застосовуватись одночасно за одне і те ж порушення, були правомірно передбачені у Кредитному договорі як відповідальність до різних видів порушень позичальником.

Так, відповідно до п.5.1. Кредитного договору пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ застосовується у разі порушення позичальником передбачених Кредитним договором строків погашення кредиту та відсотків за кредит, а штраф, який передбачений Кредитним договором у розмірі 5% від суми залишку по кредиту, застосовується за порушення позичальником умов договору (п.п. 4.3.2.-4.3.5, 4.3.8.-4.3.17), які не залежать від розміру заборгованості платежів та порушення черговості їх внесення.

Як зазначає Банк, в порушення п.4.3.9. Кредитного договору, відповідачі не виконали протягом 30 календарних днів вимогу Банку про дострокове погашення кредиту, що, зокрема, є підставою для стягнення штрафу.

Незважаючи на те, що відповідачі не погоджуються з наявною заборгованістю, в той же час розрахунки надані суду позивачем відповідачі не спростували і своїх розрахунків заборгованості суду не надали.

Сприяючи всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, судом, в порядку ст.10 ЦПК України, роз»яснено сторонам права та обов»язки, зокрема, право за заявлення клопотання про призначення судово-економічної експертизи на предмет визначення експертним шляхом дійсної заборгованості відповідачів перед банком. Однак сторони не скористались указаним правом.

Як встановлено судом, відповідачі зобов»язані сплатити ПАТ «КБ»Надра»: заборгованість по тілу кредита у сумі 9.812,31 дол.США, що за курсом валют складає 206.311,73 грн.; заборгованість за відсотками - 2.025,66 дол.США, що за курсом валют складає 42.591,13 грн.; пеню за порушення сроків погашення тіла кредита та відсотків, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ - 39.164,35 грн. та штраф у сумі 12.445,17 грн.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, лише в частині зменшення штрафу з 35.119,7 грн. до 12.445,17 грн.

Оскільки судом першої інстанції в резолютивній частині рішення суми боргу у доларовому виразі та у гривневому розрахунку стягнуті двома сумами без конкретизації окремих видів боргу, що унеможливлю змінити рішення в частині штрафу, у зв»язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі з ухваленням нового рішення.

Також суд не вбачає підстав для звільнення від відповідальності за кредитним боргом фінансових поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки їх посилання в зустрічному позові та посилання в апеляційній скарзі відносно припинення відносин поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, є безпідставними.

Так, оскільки позивач ПАТ «КБ»Надра» звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту - 2.07.2015 року, тобто, до закінчення дії Кредитного договору, чинність якого визначена до 18.08.2016 року, тому підстав для застосування шестимісячного строку припинення відносин поруки, в розумінні ч.4 ст.559 ЦК України, немає.

Крім того, як помилково вважають позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки, основний позичальник ОСОБА_1 припинив погашати кредит та відсотки з 19.02.2014 року, тому, на їх думку, договори поруки припинили свою чинність через 6 місяців після припинення погашення кредиту, тобто, 20.08.2014 року.

Указані твердження у зустрічному позові не узгоджуються з вимогами закону, зокрема, ч.4 ст.559 ЦК України, у зв»язку з цим суд відхиляє їх як безпідставні.

Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині того, що суду належить врахувати особливості Зкону України «Про захист прав споживачів» щодо захисту інтересів позичальника та поручителів від несправедливого кредитного договору, колегія суддів виходить з наступного.

Судова колегія керується ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладання договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та виходить з того, що договірні умови передбачені спірним Кредитним договором не створюють дисбаланс прав та обов»язків на користь будь-якої сторони цієї кредитної угоди, а тому ці умови не можна кваліфікувати, як несправедливі та дискримінаційні, що порушують права відповідачів, як споживачів фінансових послуг.

Судом встановлено, що всі договірні умови підписані відповідачами добровільно, без будь-якого тиску, без погодження з позичальником банк не включив до договору жодної умови, які б створювали дисбаланс прав та обов»язків позичальника.

При цьому, позичальникомОСОБА_1 добровільно виконувались договірні умови, починаючи з моменту укладання Кредитного договору, що свідчить про те, що він їх визнавав і погоджувався з ними і лише після звернення Банку до суду з цим позовом позичальник ОСОБА_1 заявив про несправедливість договірних умов.

Із аналізу ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п»ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов»язань за договором (п.5ч.3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів»).

Скаржники у своїх вимогах лише перелічили можливі порушення з боку кредитора, однак не навели доказів того, в чому ж полягає несправедливість по відношенню до них з боку Банку при укладенні і виконання спірного Кредитного договору та договорів поруки.

Встановлено, що ОСОБА_1 з пропозиціями до Банку про внесення змін до умов кредитного договору, які він вважає дискримінаційними, та доповнень до Кредитного договору, не звертався, що свідчить про його згоду з усіма умовами спірного Кредитного договору.

В частині посилань позивача на ненадання позичальнику інформації щодо кредитної угоди та можливих ризиків, колегія суддів враховує, що підрахунок сукупної вартості кредиту не становить для позивача складності, оскільки сторонами договору чітко і зрозуміло обумовлено розмір кредиту, його відсоток, та відповідальність за порушення виконання кредитних умов.

Колегія суддів не погоджується також з доводами скаржників в тій частині, щопозичальнику ОСОБА_1 не була надана інформація відносно того, що валютні ризики під час виконання зобов»язань за кредитним договором несе споживач, а також інформація щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу.

Однак статтею 1укладеного між Позичальником і Кредитором договору визначено, що наданий в іноземній валюті - долар США, кредит, підлягає поверненню в іноземній валюті, шляхом сплати щомісячних ануїтентних платежів, що свідчить про те, що валюта платежу співпадає з валютою зобов»язання, а тому питання валютних ризиків та конвертації валюти в даному випадку не виникає.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким апеляційну скаргу належить задовольнити частково, стягнуши з відповідачів заборгованість за тілом кредиту та відсотками у загальній сумі 11.837 дол.США, 97 центів, та по пені і штрафу у загальній сумі 51.609 грн.52 коп. В задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Відповідно до ст.388 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за правомірне стягнути з кожного з відповідачів на користь ПАТ»КБ»Надра» сплачений ним судовий збір, по 1.077 грн.29 коп.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року та постановити нове рішення наступного змісту.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитну заборгованість за кредитним договором від 18.08.2008 року за №205/П/41/2008-840, викладеним у новій редакції від 11.05.2012 року, у сумі 11.837(одинадцять тис. вісімсот тридцять сім) дол.США, 97 центів, та 51.609 (п»ятдесят одна тис.шістсот дев»ять)грн.52 коп.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кредитну заборгованість за кредитним договором від 18.08.2008 року за №205/П/41/2008-840, викладеним у новій редакції від 11.05.2012 року, у сумі 11.837(одинадцять тис. вісімсот тридцять сім) дол.США, 97 центів, та 51.609 (п»ятдесят одна тис.шістсот дев»ять)грн.52 коп.

В решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на відшкодування сплаченого судового збору по 1.077 (одна тис. сімдесят сім)грн.29 коп., з кожного.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді