Ухвала суду № 58674982, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 754/4552/15-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5777/2016Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі:Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи: відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про стягнення неустойки (пені) внаслідок несплати аліментів, інфляційних втрат та відсотків нарахованих на заборгованість по сплаті аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про стягнення неустойки (пені) внаслідок несплати аліментів, інфляційних втрат та відсотків нарахованих на заборгованість по сплаті аліментів.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20 січня 2016 року позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь неустойку внаслідок несплати аліментів у розмірі 139 561,97 грн., суму трьох процентів річних, яка складає 1708,02 грн. та суму інфляційних витрат, яка складає 10 170,39 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Деснянського районного суду м.Києва у справі № 2-3316 стягнуто з відповідача щомісячно аліменти в розмірі 1/3 частини з всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, а саме на доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. На виконання зазначеного рішення суду 22 червня 2007 року виданий виконавчий лист № 2-3316, який нею було подано на виконання до відділу ДВС Києво- Святошинського РУЮ Київської області, де було відкрито виконавче провадження та вчинялися всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». З березня 2012 року відповідач почав систематично злісно ухилятися від виконання рішення суду, залишивши дітей без засобів для існування, що змусило її влаштуватися на ще декілька робіт, відмовитися від своїх потреб, позичати кошти, брати кредити, щоб лише діти мали повноцінне харчування, піклування, одяг тощо. Відповідач в свою чергу жодної допомоги з березня 2012 року по сьогоднішній день не надає.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 18 лютого 2016 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_6.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_6, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представники відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві, Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 15 липня 1989 року по 9 лютого 2007 року.

Від вказаного шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 / 3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 травня 2007 року та до повноліття сина ОСОБА_7.

Виданий Деснянським районним судом м.Києва виконавчий лист знаходився на виконання у відділах державної виконавчої служби.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що підстави для нарахування неустойки на суму несплачених відповідачем аліментів відсутні.

Такий висновок суду ґрунтується на встановлених обставинах і відповідає вимогам матеріального права.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006 року., передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст..196 СК України, суд відповідно до вимог ст..214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Так, з копії виконавчого листа вбачається, що з ОСОБА_4 утримувалися аліменти до 27 лютого 2009 року по місцю роботи боржника в АТ «Київенерго» до 27 лютого 2009 року, після чого виконавчий лист повернувся до ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві. 7 грудня 2009 року державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві ( п.10 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час прийняття такого рішення). Станом на 2 листопада 2009 року заборгованість ОСОБА_4 за аліментами складала 7570 грн. 33 коп. В подальшому лист був повернутий без виконання ( п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.109-112).

11 квітня 2011 року постановою головного державного виконавця ВДВС Деснянського. Районного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3316 виданого 22 червня 2007 року Деснянським районним судом м.Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_4 закінчено у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю. В обґрунтування свого рішення державний виконавець зазначив, що згідно довідки з місця роботи, боржник працює в АТ «Нова лінія», бухгалтерія якого знаходиться за адресою: Київська область, смт.Чабани, Одеське шосе, 8. Заборгованість на 1 травня 2010 року складала 13956,59 грн. Стягнення не проводились. Виконавчий документ був направлений до ВДВС ГУЮ у Київській області (т.2 а.с.91-92).

З наданих відповідачем ОСОБА_4 квитанцій вбачається, що боржник з серпня 2012 року перераховував ОСОБА_6 аліменти: 3 серпня 2012 року - 1500 грн., 29 серпня 2012 року - 500 грн., 22 вересня 2012 року -500 грн., 22 грудня 2012 року - 1000 грн., 23 січня 2013 року - 500 грн., 25 лютого 2013 року - 500 грн., 27 квітня 2013 року - 500 грн., 29 червня 2013 року - 500 грн., 24 вересня 2013 року - 300 грн., 30 жовтня 2013 року - 500 грн., 25 листопада 2013 року - 500 грн., 21 грудня 2013 року 1000 грн., 23 січня 2014 року 500 грн. ( т.1 а.с.61-64).

20 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ з заявою про направлення виконавчого листа по місцю проживання до ВДВС Деснянського РУЮ м.Києва ( т.1 а.с.69 «а»). При цьому з наданих довідок про доходи, ОСОБА_4 станом на квітень 2014 року працював в ТОВ «АТБ-маркет» (м.Київ, вул..Закревського) з 3 квітня 2012 року ( т.1 а.с. 128-129).

Наявні у виконавчому листі відмітки дають підстави вважати, що 19 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області закінчено виконавче провадження на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.. Заборгованість на 20 березня 2012 року складала 16066 грн.28 коп. 28 березня 2014 року ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві відмовило у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. 16 січня 2015 року державний виконавець ВДВС Києво-Святошинського РУЮ вдруге виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.109-112).

З відповіді заступника начальника ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві на адресу представника відповідача ОСОБА_5 вбачається, що 26 січня 2015 року державним виконавцем відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, копію якої разом з виконавчим документом направлено до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області ( т.1 а.с.221-222).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 3 березня 2015 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 закінчено, у зв'язку з тим, що боржник в АТ «Нова лінія» не працює. Заборгованість на 1 березня 2015 року складає 49673 грн.73 коп. (т.1 а.с.116).

Отже, наявність виконавчого документа про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на виконанні у відділах державної виконавчої служби, сплата відповідачем аліментів в добровільному порядку за період, за який позивач просить стягнути неустойку, звернення особисто відповідача до ВДВС з заявою про направлення виконавчого документа за належністю, дають підстави стверджувати про відсутність в діях ОСОБА_4 вини у простроченні сплати аліментів, що не дає підстав для застосування ст..196 СК України та нарахування неустойки.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач не отримувала від відповідача коштів за поштовими переказами, а надані квитанції є сумнівними, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки в наданих квитанціях зазначено прізвище позивача, призначення платежу - аліменти, квитанції мають всі необхідні реквізити, доказів про те, що позивач відмовлялася від отримання коштів суду не надано.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що прострочення сплати аліментів відповідачем у період з березня 2012 року по 1 березня 2015 року дає підстави для нарахування неустойки не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки сама по собі наявність заборгованості по аліментам, без доведення вини платника аліментів у простроченні їх сплати не дає підстав для застосування ст..196 СК України.

Згідно наданої ВДВС Києво-Святошинського РУЮ довідки - розрахунку від 9 грудня 2015 року заборгованість по аліментам ОСОБА_4 станом на 20 березня 2012 року складає 16066 грн.28 коп., загальна сума боргу станом на 1 березня 2015 року - 40891 грн.70 коп. (т.2 а.с.2).

Разом з тим, враховуючи, що у спірний період ОСОБА_4 працював за основним місцем роботи в ТОВ «АТБ-маркет» і отримував дохід, що може бути підставою для здійснення перерахунку заборгованості ( п.7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, відсутні підстави встановити дійсну суму заборгованості.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати аліментів, оскільки положення ст..625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначені характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно та всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: