Рішення № 58674726, 21.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/6879/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Антонова Н.В.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гранд Медіа» - Шаповалова Андрія Миколайовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 березня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гранд Медіа» про захист трудових прав.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 1 березня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ТОВ «Роял Гранд Медіа» про захист трудових прав.

Скасовано наказ № 24К, виданий 19 листопада 2013 року Генеральним директором ТОВ «Роял Гранд Медіа», щодо звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера виставкових заходів на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Зобов'язано ТОВ «Роял Гранд Медіа» видати наказ про звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера виставкових заходів на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 27 листопада 2013 року.

Стягнуто з ТОВ «Роял Гранд Медіа» на користь ОСОБА_4 заборгованість у вигляді недоплаченої суми компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 216 грн. 87 коп., заборгованість з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 727 грн. 28 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 51 182 грн. 33 коп., а всього 52 126 грн. 48 коп.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в частині платежу за один місяць в сумі 2 000 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Роял Гранд Медіа» в доход держави судовий збір в розмірі 750 грн. 66 коп.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Роял Гранд Медіа» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги те, що позивач з розміром окладу в 2000 грн. був ознайомлений, оскільки сам власноручно заповнював особову картку, в якій був зазначений розмір посадового окладу, а також ОСОБА_4 було перераховано на його картку Р/р НОМЕР_1, МФО 305299, о/р НОМЕР_2, ЄДРПОУ 14360570 заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, лікарняні за 2013 рік. Зазначає, що відповідач на момент винесення наказу про звільнення не міг ніяким чином знати про те, що позивач перебуває на лікарняному, оскільки останній приховав від нього таку інформацію, позивач регулярно порушував трудовий розпорядок, а також порушував положення ст. 139 КЗпП України.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Наказом № 18К від 05 серпня 2013 року ОСОБА_4 було прийнято на постійну роботу на повний робочий день до відділу продаж на посаду менеджер (управитель) виставкових заходів з окладом згідно штатного розкладу (а.с. 10, том 1).

Згідно особової картки ОСОБА_4 05 серпня 2013 року його було прийнято на посаду менеджера у відділ збуту ТОВ «Роял Гранд Медіа» з посадовим окладом 2 000, 00 грн. (а.с. 62-63, том 1).

Штатним розкладом ТОВ «Роял Гранд Медіа», який затверджено Наказом № 12К від 01 червня 2013 року, у відділі збуту ТОВ «Роял Гранд Медіа» було передбачено 2,5 штатні одиниці менеджера (управителя) виставкових заходів з посадовим окладом 2 000,00 грн., місячний фонд заробітної плати відділу складає 5 000,00 грн. (а.с. 64, том 1).

Наказом № 24К від 19 листопада 2013 року. ОСОБА_4 звільнено з посади менеджера виставкових заходів за прогул без поважних причин, що мав місце 18 листопада 2013 року, п.4 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 11, том 1).

Згідно вказаного наказу 18 листопада 2013 року ОСОБА_4 - менеджер виставкових заходів був відсутній на роботі без поважних причин протягом робочого дня сумарно 3 години 15 хвилин, а також в період перебування на робочому місці з 11.20 до 11.45, що сумарно складає 35 хвилин, спав. Будь-які документи на спростування та письмові пояснення з приводу відсутності на роботі надати відмовився, про що складено відповідні акти. Додатками до вказаного наказу зазначено доповідну записку комерційного директора ОСОБА_6, акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі.

Згідно доповідної записки комерційного директора ОСОБА_6 від 18 листопада 2013 року, ОСОБА_4 спізнився на роботу 18 листопада 2013 року на 1 годину, фактично прийшов на роботу о 10.00 год. Протягом робочого дня неодноразово самовільно, без відповідного дозволу або будь-якого повідомлення, залишав роботу і був відсутній на роботі з 10.45 до 11.00; з 12.15 до 13.00; с 14.30 до 15.45. (а.с. 50, том 1).

Згідно Акту про відсутність менеджера виставкових заходів ОСОБА_4, 18 листопада 2013 року менеджер виставкових заходів ОСОБА_4 протягом робочого дня неодноразово самовільно, без відповідного дозволу залишав роботу і був відсутній на роботі в період з 09.00 до 10.00; с 10.45 до 11.00; с. 12.15 до 13.00; с 14.30 до 15.45, що сумарно складає 3 години 15 хвилин. Також в період знаходження на робочому місці з 11.20 до 11.45, що сумарно складає 35 хвилин, спав (а.с. 51, том 1)

Відповідно до Акту про відмову робітника ОСОБА_4 надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі, складеному 18 листопада 2013 року о 17.00 в офісному приміщенні за адресою: м. Київ. вул. М. Закревського, 93-А, офіс 245, Генеральним директором ОСОБА_7. комерційним директором ОСОБА_6, в присутності менеджерів виставкових заходів ОСОБА_8 і ОСОБА_9, менеджеру виставкових заходів ОСОБА_4 було запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності його на роботі 18 листопада 2013 року в період з 09:00 до 10:00, з 10:45 до 11:00, з 12:15 до 13:00, з 14:30 до 15:45, а також пояснення про те, чому ОСОБА_4 в період знаходження на робочому місці з 11:20 до 11:45 спав (а.с. 104, том 1).

Розділом 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених Наказом №15 Генерального директора ТОВ «Роял Гранд Медіа» від 16 квітня 2013 року, на підприємстві встановлено п'ятиденний тиждень з початком роботи о 09:00 і закінченням роботи о 18:00, перерва для харчування і відпочинку з 13.00 до 14.00 години (а.с. 52-55, том 1).

Проте стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що позивач був належним чином ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якими встановлено робочий графік працівників.

На момент звільнення позивачу в повному обсязі виплачено належну йому заробітну плату за серпень-листопад 2013 року, нараховану згідно розрахунково-платіжних відомостей працівника, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (а.с. 21-24, а . с. 72-75 том 1)

Судом також встановлено, що позивача було звільнено в період тимчасової непрацездатності, оскільки відповідно до листка непрацездатності Серії АГА №932499 з 19 по 26 листопада 2013 року ОСОБА_4 перебував на лікарняному - 6 робочих днів, повинен був стати до роботи 27 листопада 2015 року.

26 листопада 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про розірвання трудових відносин за власним бажанням, яку отримано уповноваженою особою ТОВ «Роял Гранд Медіа» 27 листопада 2013 року (а.с. 16, том 1).

Крім того, ОСОБА_4, відповідно до листка непрацездатності Серія АГА № 932394, був тимчасово непрацездатним з 14 по 15 листопада 2013 року, що в сукупності становить 2 робочих дні.

При звільнені допомога по тимчасовій непрацездатності загалом за 8 днів в сумі 727,28 грн. позивачу виплачена не була (а.с. 24, 72 том 1).

Також позивачу було не в повному обсязі виплачено компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки, недоплачено 216,87 грн.

23 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 05 серпня 2013 року працював у відповідача на посаді менеджера виставкових заходів, 19 листопада 2013 року його було звільнено з займаної посади за п.4 ст. 40 КЗпГІ України. Важає своє звільнення незаконним, оскільки його звільнено з роботи у період тимчасової непрацездатності. Документи, на підставі яких був виданий наказ №24 К про звільнення, йому для ознайомлення не надавалися, від нього не відбиралися ні письмові, ні усні пояснення з викладених у наказі обставин, а 18 листопада 2013 року він не отримував жодних зауважень з приводу дотримання трудової дисципліни. При звільненні його з займаної посади відповідачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме: при прийнятті на роботу відповідач пообіцяв позивачу, що його посадовий оклад буде становити 4 000, 00 грн., водночас за час роботи позивач отримував заробітну плату у меншому від погодженого розмірі. Крім того, відповідачем не нараховано та не проведено виплату допомоги по листкам непрацездатності. Незаконні дії зі сторони відповідача призвели позивача до моральних страждань, внаслідок зазначення в трудовій книжці причини звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, він не може знайти нормальної роботи, оскільки причина звільнення викликає природну насторогу у потенційного роботодавця.

З урахуванням уточнень позовних вимог, просив ухвалити рішення, яким скасувати Наказ № 24К від 19 листопада 2013 року про звільнення за прогул, змінити дату та підстави звільнення з посади менеджера виставкових заходів ТОВ «Роял Гранд Медіа», зазначивши про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 26 листопада 2013 року на підставі ч. З ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 893,47 грн., що складається із заборгованості по заробітній платі у сумі 426,07 грн., нарахованій, але не виплаченій в повному обсязі премії за серпень 2013 року у сумі 190 грн., заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 1 004, 56 грн., заборгованості з виплаченої не в повній мірі компенсації за 8 днів невикористаної відпустки у сумі 272, 84 грн., стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки проведення належного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який за період з 27 листопада 2013 року по 14 грудня 2015 року становить 51 546, 24 грн., а також моральну шкоду в розмірі 7 000, 00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд критично віднестися до доказів, наданих стороною відповідача на підтвердження відсутності позивача на робочому місці понад 3 години, зокрема до доповідної записки ОСОБА_6 від 18 листопада 2013 року, оскільки згідно журналу обліку відвідувань ТОВ «Роял ГрандМедіа» остання була відсутня на роботі в цей день. Просив врахувати, що на думку сторони позивача, відповідачем було допущено математичну помилку при розрахунку посадового окладу позивача, та останній повинен становити не менше 2 210, 53 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по заробітній платі.

Відповідач позов не визнав, його представник стверджувала, що розмір посадового окладу позивача - 2000, 00 грн. зазначено в особовій картці ОСОБА_4, на підтвердження виплати позивачу заробітної плати за кожен місяць його роботи, а також компенсації за невикористану відпустку стороною відповідача надано платіжні доручення. Звільнення позивача з займаної посади відбулося у відповідності до законодавства, враховуючи, що позивач 18 листопада 2013 року був відсутній на робочому місці сумарно 3 години 15 хвилин, більше того, у своїй позовній заяві позивач стверджує, що о 17 годині 15 хвилин 18 листопада 2013 року він покинув робоче місце та викликав міліцію. Позивач не повідомив роботодавця про свою тимчасову непрацездатність з 19 листопада 2013 року, а тому ця обставина не могла бути прийнята до уваги при звільненні позивача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи було здійснено з порушенням вимог діючого трудового законодавства та законних прав позивача.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає встановленим обставинам справи, наданим доказам та вимогам закону.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що не погоджується з рішенням суду, оскільки судом не було взято до уваги обставини, на які посилався відповідач, а саме, що з вересня по листопад 2013 року позивач періодично звертався до відповідача з проханням надати інформацію щодо розміру його посадового окладу, так як начебто це йому не було відомо, позивач також вказував в суді про те, що йому не було відомо про нарахування премії, з наказом про преміювання він не був ознайомлений, проте ці твердження позивача не відповідають дійсності, як і його доводи щодо невиплати заробітної плати у строки, передбачені ст. 115 КЗпП України, за серпень, жовтень та листопад 2013 року.

Судова колегія вважає зазначені доводи апеляційної безпідставними, оскільки оскаржуваним рішенням суду встановлено, що посадовий оклад позивача становив 2 000 грн. на місяць, на момент звільнення позивачу в повному обсязі виплачено належну йому заробітну плату за серпень-листопад 2013 року та премію, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та не виплаченої в повному обсязі премії за серпень 2013 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що при звільненні позивачу було у повному обсязі виплачено компенсацію за невикористану відпустку, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що представником відповідача не оспорюється та обставина, що позивач на момент звільнення мав право на 8 днів відпустки, не спростовується і розрахунок компенсації, наведений у рішенні суду, за яким позивачу належало виплатити 272,84 грн. за 8 днів невикористаної відпустки, а було виплачено 307,69 грн., отже не доплачено 216,87 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач визнавав у позовній заяві ту обставину, що покинув робоче місце о 17-15 год. 18 листопада 2013 року, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відсутність на робочому місці протягом 45 хвилин за діючим трудовим законодавством не є прогулом; відповідно до наказу про звільнення позивач був звільнений за відсутність на робочому місці в інші періоди часу, до того ж судом було встановлено, що позивач в порушення ст. 40 ч. 3 КЗпП України був звільнений в період його тимчасової непрацездатності.

Доводи скарги про те, що позивач систематично порушував вимоги ст. 139 КЗпП України - регулярно спізнювався на роботу, не виконував належним чином покладені на нього обов'язки, висновків суду не спростовують, оскільки позивач був звільнений не за систематичне невиконання обов'язків, а за прогул, який відповідно до наказу про звільнення, він вчинив 18 листопада 2013 року.

В апеляційній скарзі представник відповідача також зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги документи, які стали підставою для видачі наказу про звільнення позивача, а саме Доповідну записку комерційного директора ОСОБА_6 від 18 листопада 2013 року та акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі, при тому, що ОСОБА_6 була присутня на робочому місці весь час, вона не тільки складала зазначені документи, а й виконуючи наказ директора, проводила фіксацію діяльності ОСОБА_4 протягом робочого часу на робочому місці.

При цьому, відповідачем не надавалось доказів на спростування відомостей, які містяться у журналі обліку відвідувань, а саме про те, що ОСОБА_6 18 листопада 2013 року була відсутня на роботі, і з цієї інформації виходив суд першої інстанції, оцінюючи документи, які стали підставою для видання наказу про звільнення позивача (а.с. 105 т. 1).

Разом з тим, задовольняючи вимогу позивача про скасування наказу, виданого відповідачем, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ні КЗпП України, ні ЦК України не передбачено такого способу захисту порушеного права, видача та скасування наказів юридичної особи є повноваженнями керівника юридичної особи, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні з викладенням його в такій редакції: наказ №24-к від 19 листопада 2013 року, виданий Генеральним директором ТОВ «Роял Гранд Медіа», про звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера виставкових заходів на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - визнати незаконним.

Також, з урахуванням того, що позовні вимоги про стягнення грошових сум, належних позивачу при звільненні, задоволено судом частково, стягнуто всього 944,15 грн. компенсації за невикористану відпустку і допомоги по тимчасовій непрацездатності, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 117 ч. 2 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні необхідно зменшити до 20 000 грн., змінивши рішення суду в цій частині.

Підстав для скасування чи зміни рішення в іншій частині не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гранд Медіа» - Шаповалова Андрія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 березня 2016 року змінити в частині скасування наказу про звільнення та визначення розміру скереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні:

Наказ №24-к від 19 листопада 2013 року, виданий Генеральним директором ТОВ «Роял Гранд Медіа», про звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера виставкових заходів на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - визнати незаконним.

Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з ТОВ «Роял Гранд Медіа» на користь ОСОБА_4 до 20 000 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: