Постанова № 58674534, 29.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 червня 2016 року № 826/6548/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2016 р. ВП №50051034,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №50051034 від 03.02.2016 про примусовому виконанню виконавчого напису №965/002/08 ф від 27.08.2008 про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс - Банк» боргу у розмірі 2 302 558, 15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» винесено оскаржувану постанову.

Відповідач подав 11.05.2016 року клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві подано копію матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого прийнято спірну постанову.

Зважаючи на вказані обставини, судом в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Атрошенко Людмилою Іванівною №50051034 від 03.02.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №965/002/08 ф, виданого 27.08.2008 (далі - оскаржувана та/або спірна постанова).

Згідно вказаної постанови, документ про примусове виконання поданий 03.02.2016 та набрав законної (юридичної) сили: 27.08.2008.

ОСОБА_1 стверджує, що спірна постанова прийнята всупереч Закону України «Про виконавче провадження», зокрема відповідачем відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документу, строк пред'явлення до виконання якого сплив.

Разом з цим, позивач зазначає, що у виконавчому документі відсутнє чітке визначення (ідентифікація) сторін рішення в розумінні ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, ОСОБА_1 стверджує про відсутність належної правової оцінки нарахування пені в іноземній валюті.

Вказане в сукупності, на думку позивача, порушує її права та охоронювані законом інтереси, з огляду на що остання звернулася до суду з метою їх захисту.

Вирішуючи спір по суті, суд керується чинним законодавством станом на час прийняття спірної постанови та звертає увагу на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Згідно ч. 1 ст. 1 вказаного закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону №606-XIV).

Частиною 1 ст. 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед іншого, виконавчі написи нотаріусів (п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону №606-XIV).

Статтею 18 Закону №606-XIV визначено вимоги до виконавчого документу.

Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону №606-XIV).

Частиною 1 ст. 25 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Аналіз приписів ст. 25 та 26 Закону №606-XIV дає суду підстави стверджувати, що державний виконавець зобов'язаний прийняти виконавчий документ до виконання у випадку, якщо строк його пред'явлення до виконання не сплив. В свою чергу, пропуск встановленого строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову прийнято на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 24.10.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим Олександром Олександровичем.

Відповідно до вказаного виконавчого напису останній може бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його вчинення, а саме з 24.10.2012 по 24.10.2013.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи обставини щодо того, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса поданого 03.02.2016. Тобто, фактично строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання сплив.

Слід зазначити, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про повторне пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання. Вказані обставини, обумовлюють відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Таким чином, за підсумком наведеного в сукупності суд дійшов до висновку про відсутність підстав для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, оскільки строк на пред'явлення виконавчого документу сплив. Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критеріям, які встановлені ч. 3 ст. 2 КАС України.

Що ж стосується доводів позивача про наявні порушення ч. 2 ст. 18 Закону №606-XIV, як на підставу для задоволення позовних вимог, суд їх відхиляє, оскільки у виконавчому написі чітко визначено поручителя, з якого підлягає стягненню заборгованість, а саме ОСОБА_1.

Разом з цим, судом не вбачається порушення відповідачем ч. 3 ст. 18 Закону №606-XIV, оскільки виконавчий документ, в даному випадку виконавчий напис нотаріуса, підписаний уповноваженою особою із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплений гербовою печаткою.

Крім того, суд звертає увагу, що надання правової оцінки нарахуванню пені в іноземній валюті не входить до обов'язків державного виконавця. Державний виконавець перевіряє дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» при пред'явлені виконавчого документу до виконання, а не надає оцінку виконавчим документам по суті.

При цьому, слід додати, що виконавчий напис нотаріуса може бути оскаржений в установленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи те, що в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено обставини пред'явлення виконавчого документу до виконання, строк на пред'явлення якого сплив, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

Водночас, судом при розгляді справи взято до уваги клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак за наслідком дослідження матеріалів справи судом не встановлено обставин пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги довів суду наявність обставин, на яких ґрунтуються останні, у той час коли, відповідачем доводів позивача не спростовано.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає до задоволення судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП №50051034 від 03.02.2016.

Судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 21 коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов