Постанова № 58674522, 29.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 червня 2016 року № 826/690/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним одностороннє розірвання Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва договору про визнання електронних документів від 16.04.2015 №1, укладеного між Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто»;

- визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 такою, що подана 18.12.2015;

- визнати податкову накладну №1 від 10.12.2015 такою, що подана 18.12.2015;

Разом з цим, товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» просило суд встановити судовий контролю та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставне розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, оскільки відсутні підстави ненадання товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих, як і відсутня обставина зміни позивачем місця реєстрації.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 12.05.2016 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на вказані обставини судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» та Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір №1 про визнання електронних документів від 16.04.2015 (далі - договір №1).

Листом №29000/10/26-58-10-25 від 24.11.2015 відповідач повідомив позивача про одностороннє розірвання договору №1.

Підставою для прийняття зазначеного рішення була довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) від 20.11.2015 №2625, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» за податковою адресою не встановлено.

Позивач стверджує, що за наслідком отримання вищевказаного листа ним було подано скаргу на дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Головного управління ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання договору №1 про визнання електронних документів від 16.04.2015.

Разом з цим, 18.12.2015 товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» була здійснена спроба реєстрації податкової звітності, а саме: податкової накладної №1 від 10.12.2015 та податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, вказані документи не було прийнято відповідачем із зазначенням «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

Водночас, листом №205/10/26-15-08-02-14 від 11.01.2016 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило скаржника, що лист про розірвання договору в односторонньому порядку є лише формою повідомлення платника податків про недотримання умов останнього, а тому дії контролюючих органів, спрямовані на повідомлення платника податків про недотримання умов договору не підлягають оскарженню в порядку досудового врегулювання спору, визначеного ПК України, натомість платник податків не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вважаючи одностороннє розірвання договору про визнання електронних документів і подальшу відмову у прийнятті податкової звітності необґрунтованими та протиправними, а дії контролюючого органу такими, що направлені на перешкоджання нормальній роботі підприємства та штучне створення умов для застосування штрафних санкцій, позивач звернуся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства на момент одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту заперечень на позовну заяву слідує, що підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів була довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) від 20.11.2015 №2625, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» за податковою адресою не встановлено.

Так, укладений між сторонами договір про визнання електронних документів від 16.04.2015 №1 виник у сфері оподаткування з приводу реалізації органом податкової служби своїх владних повноважень, тобто є адміністративним договором; водночас адміністративний договір заснований на загальних нормах зобов'язального права, що врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Обставини справи свідчать, що договір про визнання електронних документів розірвано відповідачем в односторонньому порядку, відповідно, в даному випадку слід керуватись нормами договору про можливість його розірвання.

Так, згідно п. 4 розділу 6 договору №1 орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Аналіз вказаного дає суду підстави стверджувати, що контролюючий орган має право розірвати договорів в односторонньому порядку виключно у двох випадках:

1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

2) зміна позивачем місця реєстрації.

Так, судом з довідки про встановлення фактичного місця знаходження (місця проживання) платника податків №2625 від 20.11.2015 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» за податковою адресою не знаходиться. Фактично за адресою м. Київ, вул. Волинська, б. 34/1 трудових і виробничих потужностей позивача не встановлено.

В той же час, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцем знаходження за ф. 18-ОПП від 23.11.2015 №1534.

Судом з метою повного та всебічного розгляду справи здійснено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого станом на 24.11.2015, тобто на час прийняття податковим органом рішення про розірвання договору №1, товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» було зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Волинська, б. 34/1, однак відомості про юридичну особу не підтверджені.

Водночас, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.06.2016 дані про підтвердження відомостей про юридичну особу - позивача підтверджено.

Слід зауважити, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 1 Закону №755-IV визначено, зокрема, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону № 755-IV).

При цьому, в контексті ч. 2 ст. 17 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться, серед іншого, такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 18 Закону № 755-IV)

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 18 Закону № 755-IV).

Частиною 1 ст. 19 Закону № 755-IV передбачено, що у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

В свою чергу, якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вносяться у зв'язку із зміною місцезнаходження та/або найменування юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про внесення таких змін.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що зміна місця реєстрації юридичною особи здійснюється за умови подання відповідних документів до державного реєстратора, а нове місцезнаходження юридичної особи має бути відображено у Єдиному державному реєстрі.

Проаналізувавши наявні в справі документи, суд зазначає, що зміна місця реєстрації товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» здійснена не була. По теперішній час, місцезнаходження юридичної особи - позивача відповідає адресі, що зазначена у договорі про визнання електронних документів від 16.04.2015 №1.

Більше того, адреса позивача - м. Київ, вул. Волинська, б. 34/1 підтверджується договором суборенди офісного приміщення №В-2-6 від 31.12.2014 та виписками по рахунку.

Суд зазначає, що не підтвердження відомостей про юридичну особу не є по свої суті зміною місця її реєстрації, а тому, дії податкового органу щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів не може базуватися виключно на підставі довідки про не встановлення позивача за місцезнаходженням.

Враховуючи те, що відомості у Єдиному державному реєстрі відносно місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» змінено не було з 24.11.2015 по теперішній час, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність підстав для одностороннього розрівняння договору про визнання електронних документів з підстав зміни реєстрації позивача.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 16.04.2015 №1, укладеного між Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в іншій частині, суд звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи слідує, що позивачем 18.12.2015 подано контролюючому органу податкову звітність, а саме податкову накладну №1 від 10.12.2015 та податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015.

Відповідно до квитанцій, що містяться в матеріалах справи зазначені документи не прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, з огляду на наявність виявлених помилок - «можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пп. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (п. 42.4 ст. 42 ПК України).

Поряд з цим, Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі - Інструкція).

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку).

Додатком 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно п. 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи встановлено неправомірні дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для не прийняття контролюючим органом податкової накладної та податкової декларації, суд, в контексті п. 49.13 ст. 49 ПК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 та податкової накладної №1 від 10.12.2015 такими, що подані 18.12.2015.

З огляду на вказане в сукупності адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Водночас, під час розгляду справи представником позивача подано клопотання про відшкодування судових витрат.

Вирішуючи вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 97 КАС Україна суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Водночас, ч. 2 ст. 16 КАС України регламентовано, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Аналіз вказаного, в розрізі приписів ст. 16 та ст. 90 КАС України дає суду підстави дійти висновку, що до витрат на правову допомогу можуть відноситися витрати, пов'язані з оплатою іншого фахівця в галузі права, якщо ця допомога надавалась у випадках, встановлених законом.

Так, в матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг №81 від 11.01.2016, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і Партнери».

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати останньому юридичні послуги (представництво інтересів замовника у відносинах з ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДФС, ДФС України з метою представлення в судових інстанціях з приводу судового врегулювання, наявного між замовником та ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДФС, ДФС України спору щодо незаконного розрівняння договору електронної звітності з Солом'янської ДПІ від 16.04.2015 №1, відмова в реєстрації податкової накладної номер №1 від 10.12.2015 та відмова в прийняті податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплати такі послуги).

Послуги, передбачені в п. 1.1. даного договору включають в себе: представництво інтересів замовника в місцевих судах України, представництво замовника в апеляційних судах України, представництво інтересів замовника у Вищому адміністративному суді України.

Згідно п. 4.2. договору документом, що підтверджує факт надання та отримання послуг є Акт наданих послуг (виконаних робіт) підписаний сторонами.

Загальна вартість послуг передбачених п. 1 цього договору становить 5000, 00 грн.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №13 від 11.03.2016, згідно якого позивачем сплачено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і Партнери» юридичні послуги згідно рахунку №12 від 27.01.2016 у розмірі 5000, 00 грн.

Поряд з цим, згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» вих. №8 від 14.03.2016 останнє просить товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і Партнери» внести зміни в призначення платежу, платіжного доручення №13 від 11.03.2016 Оплата за юридичні послуги згідно рах. №12 від 27.01.2016 на - оплата за юридичні послуги згідно договору №81 від 11.01.2016.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт надання послуг №13 від 15.03.2016 про надання послуг відповідно до договору №81 від 11.01.2016.

Крім того, представником позивача, долучено копію диплому магістра, що підтверджує, що він є фахівцем у галузі права.

Водночас, відповідно до наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і Партнери» №30-К від 13.01.2016 «Про призначення» Коржова Іллю Петровича призначено представником товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» згідно п.п. 5.3.5. договору про надання юридичних послуг №81 від 11.01.2016.

Аналізуючи вказані обставин, суд дійшов до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» доведено обставини фактичного понесення витрат на правову допомогу за договором, а тому витрати на надання правової допомоги у розмірі 5000, 00 грн. підлягають присудженню останньому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, сума сплаченого судового збору у розмірі 2 756, 00 грн. також підлягає присудженню на користь позивача.

Поряд з цим, товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» в позовній заяві просило суд встановити судовий контролю за виконанням рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз вказаної правової норми дає суду підстави стверджувати, що встановлення судового контролю є правом суду, а не обов'язком. За таких обставин, в даному випадку судом не вбачається підстав для встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За підсумком наведеного в сукупності суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цілому.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 16.04.2015 №1, укладеного між Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто».

Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року та податкову накладну №1 від 10.12.2015 року такими, що подані 18.12.2015 року.

Судові витрати в розмірі 7756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс Авто» (03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 34/1, код ЄДРПОУ 37740738) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (03151, м. Київ, вул. Смілянська, б. 6, код ЄДРПОК 39471390).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов