Постанова № 58674000, 19.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року № 810/1281/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лапія С.М.,

при секретарі Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2015 №00033602206.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято без врахування фактичних обставин справи та з порушенням закону, а результати документальної планової виїзної перевірки, оформлені Актом від 09.10.2015 №338/0-13-22-02-21/32664239 (далі Акт перевірки), є необєктивними, необґрунтованими, не відповідають фактичним даним та не містять доказів щодо порушення вимог закону Товариством.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ТОВ «Фортрент» є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фортрент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено Акт від 09.10.2015 №338/10-13-22-02-21/32664239, згідно п. 3.4 якого встановлено порушення ТОВ «Фортрент» вимог податкового законодавства, зокрема, п. 160.2 ст. 160 ПК України, а саме заниження податку на доходи нерезидента від провадження ним господарської на території України на загальну суму 568 768,00 грн., у т.ч. за 2013 рік на 534 297,00 грн., за 2014 рік на 34 471,00 грн. (зворотній бік а.с. 34).

На підставі вказаних висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0003602206, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 710 960,00 грн., з яких 568 768,00 грн. за основним платежем, та 142 192,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У подальшому, вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховується, що за наслідками адміністративного оскарження Рішенням від 01.04.2016 №7041/6/99-99-10-01-01-25 (а.с. 61 70) ДФС України податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0003602206 як залишено без змін, так і скасовано в частині штрафних санкцій у розмірі 60 564,32 грн.

Згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 цієї ж статті у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Також зі змісту п.п. 5, 7 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, слідує, що у випадку, коли за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобовязання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобовязання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Пунктом 4 розділу ІV цього ж Порядку визначено, що інформація про складене податкове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень вноситься структурним підрозділом, до функцій якого належить вчинення відповідних дій, до відповідної інформаційної системи контролюючого органу з можливістю подальшого формування відповідних переліків податкових повідомлень-рішень.

Оскільки суду не надано доказів вручення позивачу податкового повідомлення-рішення зі зменшеною сумою грошового зобов'язання, прийнятого на підставі Рішення ДФС України від 01.04.2016 № 7041/6/99-99-10-01-01-25, та внесення до відповідної інформаційної системи відомостей про таке рішення, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не є відкликаним у встановленому законом порядку.

Зі змісту Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що з метою поповнення обігових коштів для здійснення комерційної та господарської діяльності ТОВ «Фортрент» укладено договір позики №08/Ol-UAOY від 15.01.2008 на отримання валютних коштів у вигляді фінансового кредиту у сумі 3 850 000 Євро від нерезидента фірми «Ramirent Оуі» (Фінляндія).

Так, ТОВ «Фортрент» 27.03.2013 нараховувались і виплачувались відсотки за користування кредитними коштами на користь нерезидента фірми «Ramirent Оуі» (Фінляндія) згідно договору позики №08/01-UAOY від 15.01.2008 на загальну суму 199 838,99 Євро (по курсу в національній валюті 2 054 304, 25 грн.

Також з метою поповнення обігових коштів для здійснення комерційної та господарської діяльності ТОВ «Фортрент» укладено договір позики №Q8/03-UAOY від 10.11.2008 на отримання валютних коштів у вигляді фінансового кредиту у сумі 6 600 000 Євро від нерезидента фірми «Ramirent Оуі» (Фінляндія).

ТОВ «Фортрент» 27.03.2013 нараховувались та виплачувались відсотки за користування кредитними коштами на користь нерезидента фірми «Ramirent Оуі» (Фінляндія) згідно договору позики №08/03-UAOY від 10.11.2008, на загальну суму 360 450,79 Євро (по курсу в національній валюті 3 075 360,95 грн.

Також ТОВ «Фортрент» проведено виплати доходів нерезиденту у вигляді відсотків по договорам позики №08/01-UAQY від 15.01.2008 та №08/03-UAQY від 10.11.2008 застосувавши норми міжнародного договору в частині застосування пониженої ставки податку без надання до перевірки документа за 2013 рік, який підтверджує, що нерезидент фірма «Ramirent Оуі» (Фінляндія) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, сума заниженого податку становить 319 981,50 грн.

Проте, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими у звязку з наступним.

Відповідно до Договорів позики №08/01-UAОY від 15.01.2008 та №08/03-UAOY від 10.11.2008 позикодавцем «Ramirent Oyj» (Фінляндія) надані валютні кошти позичальнику ТОВ «Фортрент» з метою здійснення ТОВ «Фортрент» комерційної та господарської діяльності.

Згідно банківських виписок ТОВ «Фортрент» за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 нараховувались та виплачувались відсотки за користування кредитними коштами на користь нерезидента «Ramirent Oyj», а саме:

- згідно договору позики №08/Ol-UAOY від 15.01.2008 на загальну суму 199 838,99 Євро або 2 054 304,25 грн.;

- згідно договору позики №08/03-UAOY від 10.11.2008, на загальну суму 360 450,79 Євро або 3 075 360,95 грн.

Відповідно до п.160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Якщо міжнародним договором передбачено інші правила оподаткування нерезидента ніж ті, що передбачені Податковим Кодексом України, то пріоритет мають норми міжнародного договору (п. 3.2. ст. 3 ПК України).

Відповідно до п. 103.1. ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, яка набула чинності 14.10.1994, передбачено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

- 5 процентів валової суми процентів, якщо:

- одержувач є резидентом цієї другої Держави, і

- такий одержувач є підприємством цієї другої Держави і є фактичним власником процентів, і

- проценти сплачуються відносно заборгованості, що виникає по продажу в кредит цим підприємством будь-яких виробів або промислового, комерційного або наукового обладнання підприємству першої згаданої Держави, за винятком тих випадків, коли продаж або заборгованість існує між спорідненими особами;

- 10 процентів валової суми процентів в усіх інших випадках.

Тобто п. 2 цієї статті надає право оподаткування країні джерела процентів, тобто країні, резидентом якого є підприємство, що сплачує проценти оподатковувати проценти за ставкою 10 відсотків.

Згідно п. 103.2. ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом підприємству (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 ПК України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 103.8 ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Як встановлено судом, згідно апостильованих та нотаріально засвідчених копій Свідоцтв податкового резидентства «Ramirent Oyj» (код юридичної особи 0977135-4) на 2012 рік, яке видане 22.02.2012 податковим управлінням Фінляндії (апостиль №V339/2012), та на 2013 рік, яке видане 12.11.2015 податковим управлінням Фінляндії (апостиль №3486), нерезидент «Ramirent Oyj» є податковим резидентом Фінляндії в 2012 та 2013 роках.

Крім того, в наявному у матеріалах справи Висновку спеціаліста-економіста від 22.12.2015 зазначено, що на підставі п.п. 103.2, 103.8 ст. 103 ПК доходи нерезидента «Ramirent Оуі» від отриманих відсотків за користування кредитними коштами в 2013 році вірно оподатковувались за зменшеною ставкою податку 10% (а.с. 88).

Отже, висновки ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо порушення позивачем вимог законодавства та заниження останнім податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 319 981,50 грн. є необґрунтованими.

Також зі змісту Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ТОВ «Фортрент» та нерезидентом «Рамірент ОЙ» (Фінляндія) (Виконавець) в особі генерального директора ОСОБА_1 Магнуса укладено договір про надання послуг з управління №08-UAOY від 02.01.2008.

Перевіркою встановлено порушення п. 160.2 ст. 160 ПК України, а саме ТОВ «Фортрент» проведено виплату доходів нерезиденту «Ramirent Oyj» (Фінляндія) по договору надання послуг з управління №08-UAOY від 02.01.2008 без попереднього нарахування та сплати податку. Сума заниженого податку за 2013 рік становить 118 435 грн. (зворотній бік а.с. 33 а.с. 34).

Проте, суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у звязку з наступним.

Так, відповідно до Договору про надання послуг з управління №08-UAOY від 02.01.2008 укладеного між замовником ТОВ «Фортрент» та виконавцем - «Ramirent Oyj» (Фінляндія) в період з 01.10.2012 по 31.12.2014 позивачем були перераховані користь нерезидента «Ramirent Oyj кошти:

- згідно банківської виписки від 09.10.2013 перераховано 55 740,33 Євро за послуги з управління.

- згідно банківської виписки від 25.01.2013 перераховано 1 250 Євро за послуги з проживання працівника ТОВ «Рамірент» за кордоном під час конференції.

Згідно п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Отже, виплати, здійснені в рахунок оплати надання послуг нерезидентом, не підлягають оподаткування податком на прибуток нерезидентів.

Необґрунтованість висновків відповідача у цій частині підтверджується також наявним у матеріалах справи Висновком спеціаліста-економіста від 22.12.2015, згідно якого на підставі абз. й) п. 160.1 ст. 160 ПК України доходи нерезидента «Ramirent Оуі» із джерелом їх походження з України отримані від надання послуг з управління та проживання не підпадають під перелік доходів, які підлягають оподаткуванню податком па прибуток іноземних юридичних осіб. (а.с. 85)

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо заниження позивачем податку за 2013 рік у сумі 118 435 грн. за наслідком проведення виплати доходів нерезиденту «Ramirent Оуі» (Фінляндія) по договору про надання послуг з управління №08-UAOY від 02.01.2008 без попереднього нарахування на сплати податку.

Також зі змісту Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ТОВ «Фортрент» та нерезидентом ООО Рамирент Машинери, (Російська федерація, м. C-Петербург) укладено договір оренди обладнання №20666С від 15.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення п. 160.2 ст. 160 ПК України, а саме ТОВ «Фортрент» проведено виплати доходів нерезиденту по договору оренди обладнання №20666С від 15.06.2012 без попереднього нарахування та сплати податку. Сума заниженого податку за 2013 рік становить 50 742 грн., за 2014 рік - 21 952 грн. (а.с. 34).

Проте, суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи слідує, що 15.06.2012 між орендатором ТОВ «Фортрент» та орендодавцем ООО «Рамирент Машинери» (Російська Федерація) укладено Договір оренди обладнання №20666С.

Відповідно до п.2.1 договору оренди обладнання №20666С від 15.06.2012 орендодавець передає орендатору обладнання за плату у тимчасове користування на період строку оренди, а орендатор зобовязується прийняти обладнання, повернути його по закінченню строку оренди та сплатити орендну плату в розмірах та строки, визначені в цьому договорі.

Згідно банківських виписок ТОВ «Фортрент» на користь нерезидента ООО «Рамирент Машинери» (Російська Федерація) перераховано за суборенду обладнання у 2013 році 983 034,09 рос.руб., у 2014 році 427 064,68 рос.руб.

Пунктом 1 ст. 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Верховною Радою України 06.10.1995 (далі Угода), визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Пунктом 1 ст. 5 Угоди визначено, що для цілей цієї Угоди вираз «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке підприємство однієї Договірної Держави повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі.

Згідно наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ «Фортрент» не є представництвом ООО «Рамирент Машинери» в Україні, а ООО «Рамирент Машинери» не є засновником ТОВ «Фортрент», тому відсутнє будь-яке підтвердження того, що ТОВ «Фортрент» може бути визнане постійним представництвом ООО «Рамирент Машинери».

Довідками Міжрегіональної інспекції Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних №07-11/30121 від 30.11.2015 та №07-11/30122 від 30.11.2015 (а.с. 140, 141) підтверджується статус ООО «Рамирент Машинери» (поточна назва ООО «Фортрент»), податковий номер НОМЕР_1, резидента Російської Федерації в 2013 та 2014 роках для цілей застосування Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

З викладеного слідує, що виплати, здійснені позивачем на користь нерезидента в рахунок оплати суборенди обладнання, не підлягають оподаткування податком на прибуток нерезидентів.

Необґрунтованість висновків відповідача у цій частині підтверджується також наявним у матеріалах справи Висновком спеціаліста-економіста від 22.12.2015, згідно якого дохід нерезидента ООО «Рамирент Машинери» від здачі в оренду рухомого майна в Україні, за нормами міжнародного договору, має оподатковуватись виключно в країні отримувача такого доходу Російській Федерації (а.с. 89).

Отже, висновки ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо заниження позивачем податку за 2013 рік у сумі 50 742 грн., за 2014 рік 21 952 грн. при виплаті доходів нерезиденту ТОВ «Фортрент» по договору оренди обладнання №20666С від 15.06.2012 без попереднього нарахування та сплати податку, є необґрунтованими.

Також зі змісту Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що між ТОВ «Фортрент» і нерезидентом ООО «Технологии и производство, сервис (Російська федерація, м. С.-Петербург) укладено договори установки та обслуговування програмного комплексу Рента, а саме - №1CR/2013-01 від 01.02.2013, №1CR/2013-02 від 01.06.2013, №1CR/2014-01 від 01.04.2014, №1R/2013-01 від 01.02.2013 (а.с. 34).

Перевіркою встановлено порушення п. 160.2 ст. 160 ПК Кодексу України, а саме ТОВ «Фортрент» проведено виплати доходів нерезиденту по без попереднього нарахування та сплати податку. Сума заниженого податку за 2013 рік 45 138 грн., за 2014 рік 12 519 грн. (зворотній бік а.с. 34).

Проте, суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у звязку з наступним.

Так, з матеріалів справи слідує, що між замовником ТОВ «ФОРТРЕНТ» і виконавцем ООО «Технологии и производство, сервис» (Російська Федерація) укладені договори №1CR/2013-01 від 01.02.2013, №1CR/2013-02 від 01.06.2013, №1CR/2014-01 від 01.04.2014, №1R/2013-01 від 01.02.2013.

Згідно п.1.1 договору №1CR/2013-01 від 01.02.2013 виконавець зобовязується встановити програмний комплекс «Renta 3.x» в центральному офісі замовника та на площадках замовника, а замовник зобовязується оплатити вартість програмного комплексу.

Згідно п.1.1 договорів №lCR/2013-02 від 01.06.2013 та №1CR/2014-01 від 01.04.2014 замовник поручає, а виконавець приймає на себе щомісячне обслуговування програмного продукту «Renta 3.x», що належить замовнику, в обсягах та в порядку, обумовленому в договорі.

Згідно банківських виписок ТОВ «Фортрент» на користь нерезидента ООО «Технологии и производство, сервис» (Російська Федерація) перераховано за встановлення програмного комплексу «Renta 3.x» та послуги з його обслуговування за 2013 рік 1 183 500 рос.руб. та за 2014 рік 232 800 рос.руб.

У той же час, згідно наведених вище положень п. 160.1 ст. 160 ПК України такі виплати не підлягають оподаткування податком на прибуток нерезидентів.

Необґрунтованість висновків відповідача у цій частині підтверджується також наявним у матеріалах справи Висновком спеціаліста-економіста від 22.12.2015, згідно якого на підставі абз. й) п. 160.1, ст. 160 ПК України доходи нерезидента ООО «Технологии и производство, сервис» із джерелом їх походження з України отримані від продажу програмного комплексу «Рента» та його обслуговування, не підпадають під перелік доходів, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток іноземних юридичних осіб (а.с. 86).

Отже, висновки ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо заниження позивачем податку за 2013 рік у сумі 45 138 грн. та за 2014 рік 12 519 грн. на підставі проведення виплати доходів нерезиденту за установку та обслуговування програмного комплексу «Рента» без попереднього нарахування та сплати податку по договору оренди обладнання №20666С від 15.06.2012 є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться докази сплати ТОВ «Фортрент» судового збору згідно платіжного доручення від 13.04.2016 № 1037 у сумі 10 664,40 грн.

Отже, на користь ТОВ «Фортрент» підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 10 664,40 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.11.2015 № НОМЕР_2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (код ЄДРПОУ 32664239) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області витрати по сплаті судового збору (платіжне доручення від 13.04.2016 № 1037) у розмірі 10 664 (десять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 травня 2016 р.