Постанова № 58673948, 01.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року (16:36) м. Київ810/748/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 238 132, 00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за період з 01 жовтня 2015 року по 19 травня 2016 року у розмірі 34 109,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, ТОВ «Васт-Транс» подало до ДПІ у Києво-Святошинському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 238 132,00 грн.

Позивач стверджує, що ДПІ у Києво-Святошинському районі було проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року, за наслідками якої не було встановлено жодних порушень, а відтак було підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 238 132,00 грн.

Разом з тим, всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу, ДПІ у Києво-Святошинському районі у встановленому порядку та строки не подала до органу казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушуються права та законні інтереси ТОВ Васт-Транс як добросовісного платника податків. У звязку з цим позивач просить суд стягнути належну йому суму бюджетного відшкодування примусово.

Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2015 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача становить 34 109,40 грн.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про відсутність підстав для перерахування Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області на рахунок ТОВ «Васт-Транс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 238 132,00 грн., оскільки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області не було надано Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області висновку щодо підтвердження вказаної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідач зазначив про те, що відсутність обовязку відповідача здійснити перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача, свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачем пені.

Також відповідач зазначив про те що чинним законодавством не передбачено можливості відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення, оскільки відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість є виключним повноваженням податкового органу. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що на адресу відповідача не надходив висновок Державної податкової інспекції Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про суму бюджетного відшкодування за серпень 2015 року, яка має бути перерахована ТОВ «Васт-Транс». У звязку з цим, відповідач вважає, що він не зобовязаний здійснювати перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача і, відповідно, здійснювати виплату нарахованої позивачем пені.

Крім того, відповідач також вважає, що правильним способом захисту прав платника податків у спірних правовідносинах є вимога про зобовязання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними нормативно-правовими актами обовязків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тому, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у позові.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, належним чином повідомлене про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, явку представника у судове засідання не забезпечило, про причини неявки суду не повідомив.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» зареєстровано платником податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13831221 від 06.04.1999.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, у рядку 23.2 якої позивачем було зазначено суму відємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 238 132,00 грн.

До вказаної податкової звітності позивачем було додано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).

Відповідно до квитанції № 2 податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за серпень 2015 року разом з вказаними додатками було прийнято ДПІ у Києво-Святошинському районі та зареєстровано за № НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 18.09.2015 по 07.12.2015 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних , задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» у податковій декларації з податку на додану вартість, щодо суми бюджетного відшкодування, за результатами якої було складено довідку у формі висновку № 154/15/2/30367782 від 07.10.2015.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що перевіркою підтверджено відображення Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 суми бюджетного відшкодування у розмірі 238 132,00 грн.

Разом з тим, суму податку на додану вартість у розмірі 238 132,00 грн. відповідачами ТОВ Васт-Транс відшкодовано не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно із п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку контролюючого органу, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п.200.7-200.8 ст. 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобовязаний у пятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом пяти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення камеральної перевірки ТОВ «Васт-Транс», ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було складено довідку у формі висновку № 154/15-2/30367782 від 07.10.2015, у якій відповідачем підтверджено достовірність заявленої позивачем до відшкодування суми за серпень 2015 року у розмірі 238 132,00 грн.

Отже, контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки позивача було підтверджено правомірність визначення ТОВ «Васт-Транс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі-Порядок № 39).

Відповідно до п. 6 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно із п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку № 39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області зобовязано скласти та надіслати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Як зазначено вище, відповідачем було підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2015 року у розмірі 238 132,00 грн., про що свідчить довідка у формі висновку № 154/15-2/30367782 від 07.10.2015.

Проте, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області не було направлено до відповідного територіального органу Державного казначейства України у встановлений п. 8 Порядку № 39 строк висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача.

Відповідно до п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 238 132,00 грн.

Проте, на думку суду, вимога позивача щодо стягнення вказаної суми з Державного бюджету на його користь, є передчасною.

Так, зміст викладених положень Податкового кодексу України та Порядку свідчить, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у пятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Тобто чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, повязаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Зокрема, таке розуміння вищевказаних положень законодавства міститься в постанові Верховний Суд України від 16.09.2015 (справа № 21-881а15).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У звязку з цим Верховний Суд України зазначив, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобовязання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обовязків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевказану позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 238 132,00 грн., оскільки в даному випадку вказана вимога є неправильним способом захисту порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вбачає за доцільне зазначити про те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобовязати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області вчинити ті дії, від виконання яких відповідач безпідставно ухилився, а саме: подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією ТОВ «Васт-Транс» з податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 238 132,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області не було відшкодовано позивачу бюджетне відшкодування, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у звязку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права предявити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 03.06.2014 (справа № 21-131а14).

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 238 132, 00 грн.

Як зазначено вище, податкова декларація з ПДВ за серпень 2015 року, в якому позивачем визначена вищевказана сума бюджетного відшкодування ПДВ, була прийнята податковим органом 18.09.2015.

З матеріалів справи вбачається, що довідка у формі висновку про проведення камеральної перевірки позивача №154/15-2/30367782, була прийнята відповідачем 07.10.2015.

Отже, з урахуванням приписів п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України, положень п.п. 8 та 9 Порядку № 39, суд дійшов висновку про те, що останнім днем, коли відповідачі були зобовязані завершити вчинення відповідних дій та виплатити позивачу бюджетне відшкодування ПДВ за серпень 2015 року є 19.10.2015. В свою чергу, право на нарахування пені у позивача виникає з наступного дня, тобто з 20.10.2015.

Як вбачається зі змісту уточнених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 01.10.2015 по 19.05.2016. Отже, кінцевою датою нарахування пені у цій справі є 19.05.2016.

Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, складає 36686,68 грн. (238 132,00 грн. х 22% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120% : 365 дн. х 213 дн. (кількість днів прострочення).

Проте, враховуючи, що позивачем заявлено до відшкодування пеню в розмірі 34109,40 грн., приймаючи до уваги закріплений статтею 11 КАС України принцип диспозитивності, суд вважає, що пеня підлягає стягненню саме в заявленому позивачем розмірі 34109,40 грн., незважаючи на наявність у позивача права на стягнення пені в більшому розмірі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи, відповідачам не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у позивача права на нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року та стягнення на його користь пені за прострочення його виплати за відповідний період.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, задовольняючи адміністративний позов суд враховує, що бездіяльність відповідачів, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодування ПДВ тривалістю у пять місяців.

Крім того, на думку суду, бездіяльність відповідачів щодо ненарахування на користь позивача відповідної суми бюджетного відшкодування є підтвердженням неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обовязків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобовязальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідачі можуть ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобовязання ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області подати до суду звіт про його виконання у місячний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем за звернення з позовною заявою до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 4 949, 98 грн.

Як зазначено вище, судом задоволено одну позовну вимогу майнового характеру та одну позовну вимогу немайнового характеру

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, який підлягає до сплати за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Сума судового збору, який підлягає до сплати за подання суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, сума судового збору за задоволенні позовні вимоги становить 2 756, 00 грн., що свідчить про те, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 2 193, 98 грн.Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області становить 2 756 грн. 00 коп.

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме неподання ДПІ у Києво-Святошинському районі до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зумовило неотримання позивачем суми бюджетного відшкодування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини з боку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в неотриманні відповідного висновку від податкового органу.

У звязку з цим, суд вважає, що сума судового збору повинна бути стягнута саме з податкового органу, з вини якого позивач не отримав бюджетне відшкодування за серпень 2015 року.

У судовому засіданні 01.06.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 06.06.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» суми податку на додану вартість у розмірі 238 132 (двісті тридцять вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. за серпень 2015 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню у розмірі 34 109 (тридцять чотири тисячі сто девять) грн. 40 коп. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код 30367782) судовий збір у сумі 2 756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної податкової інспекції Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код 39471029).

5.Зобовязати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.