Постанова № 58673647, 22.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року 810/1978/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено валові витрати. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобовязання по податку на додану вартість та по податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобовязань. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг).

У судове засідання зявився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не зявився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД" зареєстровано як юридичну особу 07.07.2011, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: інші спеціалізовані будівельні роботи; будівництво інших споруд; будівництво житлових і нежитлових будівель; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; покрівельні роботи.

У період з 29.01.2016 по 18.02.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі п. 77.1 ст. 77, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу від 29.01.2016 №20 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД" (код ЄДРПОУ 37769893) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 25.02.2016 №17/10-36-22-01-13/37769893 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Армабуд ЛТД" вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 935972,00 грн.;

- п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1161643,00 грн.

Такі висновки податковий орган повязує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Армабуд ЛТД" та ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс". На думку перевіряючих, контрагенти позивача взагалі не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій.

Так, податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Норт ОСОБА_1" використано службову записку ОУ ГУ ДФС у Київській області від 11.02.2016 №256/10-36-07-07, в якій зазначено про те, що в ході досудового розслідування було допитано в якості свідка директора та засновника ТОВ "Норт ОСОБА_1" ОСОБА_3, яка повідомила, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Норт ОСОБА_1" вона не має, участі в реєстрації даного підприємства в органах державної влади вона не приймала, жодних реєстраційних, статутних документів, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Норт ОСОБА_1" вона не складала, не підписувала, нікому не видавала та нікого на це не уповноважувала. Де знаходяться реєстраційні, статутні документи, документи фінансово-господарської діяльності, печатка ТОВ "Норт ОСОБА_1" їй не відомо.

При проведені аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Лаффер Менеджмент" податковим органом було використано інформацію, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 25.06.2015 у справі №11-сс/796/1650/2015, в якій зазначено, що органами досудового розслідування було встановлено, що в період з 2013 року по теперішній час невстановлені особи організовують перерахування підприємствами реального сектору економіки грошових коштів на рахунок фіктивних субєктів господарювання. Так, в зазначений період, невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкових зобовязань, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, на імя підставних осіб з числа громадян України зареєстрували та придбали, зокрема, ТОВ "Лаффер Менеджмент".

Також, при проведені аналізу інформації по ТОВ "Лаффер Менеджмент" податковим органом встановлено, що вказане підприємство має стан 0 - платник податків за основним місцем обліку, свідоцтво платника ПДВ анульоване 25.11.2014, остання податкова звітність подана 25.02.2014, дані щодо наявності основних засобів відсутні, кількість працюючих у 2013 році становила 1 особа.

Податковим органом при проведені аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" було встановлено, що вказане підприємство має стан "7 - До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", свідоцтво платника ПДВ анульоване 28.05.2015, остання податкова звітність подана 13.10.2014, дані щодо наявності основних засобів відсутні, кількість працюючих у 2014 році становила 1 особа.

Також, податковим органом було використано інформацію, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №11-сс/796/1779/2014, в якій зазначено, що під час досудового розслідування отримано дані щодо впровадження посадовими особами ряду субєктів підприємницької діяльності за попередньою змовою з службовими особами ПАТ "Авант-Банк" та інших банківських установ протиправних фінансових механізмів, повязаних з незаконним переведенням безготівкових грошових коштів у готівку з метою виведення капіталів підприємств легального сектору економіки в тіньовий обіг, з використанням фіктивних комерційних структур та підконтрольних професійних учасників фондового ринку. З метою здійснення протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним переведенням в готівку грошових коштів та мінімізації податкових платежів перед державою, компаніями реального сектору економіки невстановленими особами придбано ряд субєктів підприємницької діяльності, що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності не мають та які на даний час використовуються у зазначеній протиправній діяльності, у тому числі ТОВ "Багатопрофільна Компанія "Альянс-Консалтинг".

Податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "ОСОБА_2 Груп" було встановлено, що вказане підприємство має стан "8 - До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульоване 01.04.2015, остання податкова звітність подана 07.02.2015, дані щодо наявності основних засобів відсутні, кількість працюючих у 2014 році становило 5 осіб.

Також, податковим органом було використано інформацію, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 15.12.2015, в якій зазначено про те, що невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували на імя підставних субєктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ "ОСОБА_2 Груп" та в подальшому використовували реєстраційні статутні документи, печатки та банківські рахунки вищевказаного товариства, з метою прикриття незаконної діяльності, при проведенні господарських операцій та не відображаючи їх в бухгалтерському та податковому обліках.

Податковим органом при проведені аналізу інформації по ТОВ "Жилбудресурс" встановлено, що вказане підприємство має стан - До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульоване 25.11.2014, остання податкова звітність подана 16.09.2014, дані щодо наявності основних засобів відсутні, кількість працюючих у 2014 році становило 5 осіб.

Податковим органом також було використано інформацію, яка наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2015, в якій зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що з серпня 2013 року по цей час, членами організованого злочинного угрупування, до складу якого входять жителі міста Києва, Київської області та інших регіонів, з метою прикриття незаконної діяльності створено, придбано та організовано діяльність низки підконтрольних субєктів господарювання. Так, отримані безготівкові кошти в сумі понад 500 млн. грн., учасники злочинного угрупування, з використанням реквізитів та рахунків вищевказаних підконтрольних субєктів господарювання перераховували на рахунки інших підконтрольних членам злочинного угрупування товариств з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ "Жилбудресурс".

Також, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2014 податковим органом встановлено, що невстановлені особи за попередньою змовою із службовими особами ДПІ у Печерському та Шевченківському районі м. Києва організували діяльність конвертаційного центру з метою прикриття протиправної господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ "Жилбудресурс".

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" без мети настання відповідних їм правових наслідків, оскільки не підтверджуються операції вказаних підприємств стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В наслідок цього, податковий орган прийшов до висновку, що посадові особи ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 31.03.2016 №0000112209, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1169965,00 грн., з яких: 935972,00 грн. - за основним платежем; 233993,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 31.03.2016 №0000182209, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1449825,00 грн., з яких: 1159860,00 грн. - за основним платежем; 289965,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ТОВ "Армабуд ЛТД" мало взаємовідносини з ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс".

Так, з матеріалів справи вбачається, що у 2013 році позивач придбав у ТОВ "Норт ОСОБА_1" контрогруз бетон д/люльок.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між ТОВ "Армабуд ЛТД" та ТОВ "Норт ОСОБА_1", позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 6311; податкові накладні; банківські виписки; видаткові накладні; рахунок-фактуру; платіжні доручення; товарно-транспортні накладні.

01.09.2014 між ТОВ "ОСОБА_2 Груп" (Постачальник) та ТОВ "Армабуд ЛТД" (Покупець) укладено договір поставки №140901, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити покупцю товар належної якості, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його повну вартість в строки, передбачені цим договором.

Вказаним договором також визначено, що товар - це товари будівельного призначення, що поставляються протягом дії даного договору на замовлення покупця.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "ОСОБА_2 Груп" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 6311; видаткові накладні; податкові накладні; банківські виписки; платіжні доручення; договір поставки; товарно-транспортні накладні; рахунки на оплату.

18.06.2013 між ТОВ "Лаффер Менеджмент" (Постачальник) та ТОВ "Армабуд ЛТД" (Покупець) укладено договір поставки №13/06/18, відповідно до умов якого постачальник зобовязується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, яка зазначається у видаткових накладних.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лаффер Менеджмент" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 6311; видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні.

28.03.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Підрядник) та ТОВ "Жилбудресурс" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14/03-28, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати будівельно-монтажні роботи: на будівництві житлових будинків по вул. Вільямса, 19/14 (будівельний номер 1) на будівництві житлового кварталу по вул. А.Костичєва, вул. ОСОБА_4 та вул. ОСОБА_5 (6-й мікрорайон) в Голосіївському районі м. Києва (секція №1, №2, №3) та по вул. Вільямса, 7 та вул. Ломоносова, 42-50 (3-й мікрорайон) житловий будинок по вул. Ломоносова 50/2 (будівельний №1) (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - роботи), здати вказані роботи підряднику будівництва у встановлений термін.

29.04.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Генпідрядник) та ТОВ "Жилбудресурс" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14/04.29, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням генпідрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельно-монтажні роботи по оздобленню та облаштуванню зовнішніх стін фасаду першої черги будівництва (секція А, Б, В) житлового будинку по вул. Вільямса, 19/14 (будівельний номер 1) на будівництві житлового кварталу по вул. А.Костичєва, вул. ОСОБА_4 та вул. ОСОБА_5 (6-й мікрорайон) в Голосіївському районі м. Києва (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - роботи), здати вказані роботи генпідряднику будівництва у встановлений термін.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "Жилбудресурс" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори підряду; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти прийняття виконаних підрядних робіт; платіжні доручення; оборотно-сальдову відомість по рахунку 6311; локальні кошториси; податкові накладні; банківські виписки.

28.05.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Підрядник) та ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14.05.2028, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельних та оздоблювальних робіт на будівництві початкової школи у житловому кварталі з обєктами культурно-побутового та соціального призначення на вул. Ломоносова у Голосіївському районі м. Києва та роботи по першому пусковому комплексі (секції 1А, 1Б, 1В) житлового будинку по вул. Вільямса, 19/14 (будівельний номер 1) та вул. ОСОБА_5 (6-й мікрорайон) в Голосіївському районі м. Києва (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - роботи), здати вказані роботи підряднику будівництва у встановлений термін.

28.05.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Підрядник) та ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14.05.2030, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс по оздобленню та облаштуванню зовнішніх стін фасаду першого пускового комплексу (секції 1А, 1Б, 1В) житлового будинку по вул. Вільямса, 19/14 на будівництві житлового кварталу по вул. А.Костичєва, вул. ОСОБА_4 та вул. ОСОБА_5 (6-й мікрорайон) в Голосіївському районі м. Києва (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та додатків №1 до даного договору (далі - роботи), здати вказані роботи підряднику будівництва у встановлений термін.

27.06.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Підрядник) та ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14.27-06, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс робіт по оздобленню фасаду багатоповерхового житлового будинку ЖК "Оболонь Тауер" по проспекту Оболонському, 54 в Оболонському районі м. Києва (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та додатків №1 до даного договору (далі - роботи), здати вказані роботи підряднику будівництва у встановлений термін.

28.05.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Підрядник) та ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14.07.2001, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс робіт по утепленню фасадів та заміни покриття дахів багатоквартирних житлових будинків по вул. Водопровідній 34-А в м. Буча та по вул. Водопровідній 54-А (1-ша черга - секція в осях А-Б) (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та додатків №1 до даного договору (далі - роботи), здати вказані роботи підряднику будівництва у встановлений термін.

29.05.2014 між ТОВ "Армабуд ЛТД" (Підрядник) та ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" (Субпідрядник) укладено договір підряду №14.05.2029, відповідно до умов якого субпідрядник за завданням підрядника зобовязується своїми силами та засобами у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, якісно виконати комплекс будівельних та оздоблювальних робіт на будівництві будинків (1, 2, 3) готельно-житлового та спортивного комплексу з вбудованими та прибудованими офісно-торговими приміщеннями, що знаходяться по вул. Нове Шосе, 8 в м. Буча, Київська область (надалі - обєкт), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та додатків №1 до даного договору (далі - роботи), здати вказані роботи підряднику будівництва у встановлений термін.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг" позивачем надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори підряду; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; платіжні доручення; податкові накладні.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" підрядних послуг та будівельних матеріалів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обовязкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" підрядних послуг та будівельних матеріалів.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобовязань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", повязаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або повязаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", з підстав відсутності реальності надання підрядних послуг та постачання будівельних матеріалів, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; будівництво житлових і нежитлових будівель; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; покрівельні роботи.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля будівельних (підрядних) робіт та будівельних матеріалів, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані будівельні роботи (підрядні) та будівельні матеріали були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до документально підтверджених письмових пояснень позивача, придбані у ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" будівельні (підрядні) роботи та будівельні матеріали були використані у господарській діяльності позивача на виконання договорів, укладених між ТОВ "Армабуд ЛТД" та ТОВ "ПБК Класик", ТОВ "БК "Л-Буд", ТОВ "Ліко-Буд", ТОВ "Будрегіонінвест", ТОВ "КПО Гарант", Бучанською міською радою.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано суду належним чином завірені копії договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, тощо.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими субєктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію, яка наявна в базах даних відповідача відносно ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс".

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач оцінював господарські відносини ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" із їх контрагентами.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозвязку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено по контрагентам позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх звязку із виконанням зобовязань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, податкова інформація не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд також не приймає до уваги як доказ у справі посилання податкового органу на проведення досудових розслідувань, під час яких було встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс" є фіктивними та створені з метою прикриття протиправної господарської діяльності, оскільки проведення досудових розслідувань в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі.

При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даних досудових розслідуваннях, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс".

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що анулювання свідоцтва платника ПДВ, ліквідація юридичної особи або відсутність юридичної особи за місцезнаходженням самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок товарів позивачу контрагентами - ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "ОСОБА_2 Груп" через наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких ТМЦ, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим певні недоліки в товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі №К/800/28931/14, від 30.10.2014 у справі №К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 у справі № К/800/24404/13.

Отже, системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі №826/661/14 (№ 21-1539а15).

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобовязаннях і кредитах Підприємства та вказаних контрагентів, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у звязку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Армабуд ЛТД" щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобовязань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У звязку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном субєкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що із ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ "Армабуд ЛТД" та із ТОВ "Норт ОСОБА_1", ТОВ "Лаффер Менеджмент", ТОВ "Багатопрофільна компанія "Альянс-Консалтинг", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "Жилбудресурс", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 №0000112209, №0000182209 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи те, що судовий збір позивачем сплачено не було, оскільки сплату його було відстрочено до ухвалення судового рішення, то він не підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ "Армабуд ЛТД".

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 88, 94, 128 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Армабуд ЛТД" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 31 березня 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.