Рішення № 5866460, 26.06.2009, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2–827/ 2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:

головуючого – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Булах О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повертання боргу, та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повертання боргу, та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 січня 2002 року він дав під розписку ОСОБА_2 600 доларів США, що по курсу НБУ на вказану дату складало 3192 гривні, для видання його роману «Христы распятые». В процесі підготовки до виконання його замовленню ОСОБА_2 відмовився виконувати добросовісно ряд оговорених в Договорі умов, з причин чого він був змушений звернутись до суду про розірвання авторського договору, укладеного між ним, автором та приватнім видавництвом «АЗ», директором якого являється відповідач, та про повертання коштів, переданих йому відповідачем під розписку. Розглянув справу № 1-157/04 суд Залізничного району м. Сімферополя від 12 лютого 2004 року своєю ухвалою задовольнив його позов до приватного агентства «АЗ» та стягнув з останнього на його користь 5815 гривень. Апеляційний суд АР Крим скаргу відповідача не задовольнив та залишив рішення суду першої інстанції без змін. 26 липня 2004 року ВДВС Залізничного району м. Сімферополя було відкрито провадження № 2-257 по виконанню вказаного рішення суду, однак до теперішнього часу рішення не виконано, відповідач сплатив з вищевказаної суми всього лише 1146 гривень, та на цьому всі сплати скінчились. По виходу часу ВДВС встановив, що ПА «АЗ» не має ніякого майна, яке могло б являтися заставою в разі незаконних дій та порушення прав останнім по відношенню до сторони, яка вступила з ним в угоду, та 14 липня 2008 року вислав йому постанову про повертання виконавчого документу «в виду відсутності майна боржника, на яке може бути звернено стягнення». Документу про те, що Приватна агенція «АЗ», до якої був звернений його позов, збанкрутилось та не має на своєму рахунку коштів для виконання рішення суду, він від ВДВС не отримав. Відповідач розумів недоліки законів, які дозволяли відкривати підприємцю своє приватне підприємство, за яким не числиться ніякого майна, яким би він міг, в разі порушення прав чоловіка за примусом суду, розрахуватись з ним; які дають можливість підприємцю своєчасно зняти всі кошти зі своїх рахунків в банках в разі загрози їх арешту; які дають право підприємцю, який скоїв протиправні дії, можливість уникнути відповідальності при любої постанові суду; який дозволяє підприємцю закрити своє приватне підприємство (агенцію), до якої буде пред’явлений позов, та відкрити нове підприємство, під новою назвою, стягнути з якого хоча б що-небудь немає ніякої правової можливості, якими б ресурсами воно не розполагало. По існуючому законодавству характер дій ОСОБА_2 повинен характеризуватися як шахрайство, та тому є всі підстави для того, щоб суд розглянув його позов саме з цих підстав. В зв’язку з чим він звертає увагу на наступний факт. Дійсно він уклав авторський договір з агенцією «АЗ» на видання його книги, однак гроші на виконання його замовлення він платив не в касу, та не на банківський рахунок «АЗ», за що повинен був отримати відповідну квитанцію та за яку він повинен був розписатись в прибутковому ордері, а особисто ОСОБА_2 під розписку, про що свідчить копія цього документу, яка прилагається до даної заяви. А тому гроші, які були взяті ОСОБА_2 у нього під розписку, до існуючому законодавству повинні бути повернуті особисто ним, а не якоюсь Приватною Агенцією «АЗ», та його теперішній позов звернений до цього. Тому свої вимоги вір обґрунтовує тим, що передані ним ОСОБА_2 гроші, в сумі 600 доларів США на видання його книги «Христы распятые», він не отримав ніякої квитанції, яка б вказувала на те, що гроші, які сплачені ним на виконання його замовлення, надійшли як прибуток, який підлягає податковому обкладанню, на розрахунковий рахунок № 26001301320987 в КЦО Промінвестбанка МФО 324430 ОКПО 16510588, а саме на розрахунковий рахунок ПА «АЗ». Лише в цьому випадку суд мав би право пред’являти позов до даного підприємства, а саме ПА «АЗ». ОСОБА_3 не має документів, яки б свідчили про те, що гроші, данні йому під розписку на видання його книги «Христы распятые», використані ним на цільові нужди. Він не платив за типографські роботі, не платив за типографські матеріали (краску, перепліт, та бум агу), не робив ніякої редакторської роботи (редакторську правку він робив сам), ні даже технічної верстки. Він зробив лише принтерне роздрукування з компакт – диску, який він йому сам надав для видавничих робіт. Та витрати ОСОБА_3 по виробництву його книги були тільки в принтерному роздрукуванні його роману з компакт – диску, а на це пішло тільки 115 листів форматної бумаги А4, та незначні поштові витрати по пересиланню йому даного роздрукування, десь близько 13-15 гривень. Тому ОСОБА_2 його гроші привласнив, та його осо знано обманув, та обманув податкову інспекцію і суд. Тому він просить суд стягнути з громадянина ОСОБА_2 , взяті ним 600 доларів США, в гривнях по курсу, існуючому на 26 січня 2002 року, а саме в сумі 3192 гривні; стягнути з ОСОБА_2 на його користь спричинену моральну шкоду в сумі 10000 гривень; порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 по факту шахрайства.

В судовому засіданні позивач мотивовано підтримав позовні вимоги, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення взяті ним 600 доларів США, в гривнях по курсу, існуючому на 26 січня 2002 року, а саме в сумі 3192 гривні; стягнути з ОСОБА_2 на його користь спричинену моральну шкоду в сумі 10000 гривень; порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 по факту шахрайства.

Вимоги мотивовані тим, що 26 січня 2002 року він дав під розписку ОСОБА_2 600 доларів США, що по курсу НБУ на вказану дату складало 3192 гривні, для видання його роману «Христы распятые». В процесі підготовки до виконання його замовленню ОСОБА_2 відмовився виконувати добросовісно ряд оговорених в Договорі умов, з причин чого він був змушений звернутись до суду про розірвання авторського договору, укладеного між ним, автором та приватнім видавництвом «АЗ», директором якого являється відповідач, та про повертання коштів, переданих йому відповідачем під розписку. Розглянув справу № 1-157/04 суд Залізничного району м. Сімферополя від 12 лютого 2004 року своєю ухвалою задовольнив його позов до приватного агентства «АЗ» та стягнув з останнього на його користь 5815 гривень. Апеляційний суд АР Крим скаргу відповідача не задовольнив та залишив рішення суду першої інстанції без змін. 26 липня 2004 року ВДВС Залізничного району м. Сімферополя було відкрито провадження № 2-257 по виконанню вказаного рішення суду, однак до теперішнього часу рішення не виконано, відповідач сплатив з вищевказаної суми всього лише 1146 гривень, та на цьому всі сплати скінчились. По виходу часу ВДВС встановив, що ПА «АЗ» не має ніякого майна, яке могло б являтися заставою в разі незаконних дій та порушення прав останнім по відношенню до сторони, яка вступила з ним в угоду, та 14 липня 2008 року вислав йому постанову про повертання виконавчого документу «в виду відсутності майна боржника, на яке може бути звернено стягнення».

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наданої суду розписки ОСОБА_4 було дійсно отримано 600 доларів США, як головним редактором Агенції «АЗ», на роздрукування його книги «Христы распятые», відповідно до авторського договору.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя 12 лютого 2004 року позов ОСОБА_1І був задоволений частково, та був розірваний авторський договір від 26 січня 2002 року, укладений між ним та Приватною Агенцією «АЗ», та стягнуту з Приватної агенції «АЗ» на користь ОСОБА_1 6012 гривень 87 копійок.

Відповідно даного рішення суду ним було стягнуто і 600 доларів США, які на час розгляду справи складали 3192 гривні.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 03 червня 2004 року апеляційну скаргу директора Приватної агенції «АЗ» ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду від 12 лютого 20094 року в частині стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов’язання в розмірі 95 гривень 94 копійки скасувати та постановити нове рішення про відмову в стягненні 95 гривень 94 копійки. В остаточній частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Авторський договір від 26 січня 2002 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватною агенцією «АЗ» - розірвати. Стягнути з Приватної Агенції «АЗ» на користь ОСОБА_1 5816 гривень 93 копійки. В остаточній частині позову – відмовити.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, моральної шкоди та судових витрат – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: