Ухвала суду № 58662507, 29.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/633/15 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/3726/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства АК Банк «Львів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач ПАТ АК Банк "Львів" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 15.10.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № 2013s0065, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 108500, 00 грн., для споживчих потреб зі сплатлю 20,99 % річних за користування кредитом, з терміном погашення до 14.10.2023 року. Позивач свої зобовязання виконав та надав кредит у повному обсязі. Однак, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав у звязку із чим станом на 26.02.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 113865, 95 гривень, з яких 100990, 78 гривень заборгованість по кредиту; 11329, 39 гривень заборгованість по процентам; 1545, 78 гривень нарахована пеня.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги Публічного акціонерного товариства АК Банк «Львів» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства АК Банк "Львів" заборгованість по кредитному договору № 2013s0065 від 15.10.2013 року у розмірі 113865, 95 гривень. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник відповідача ОСОБА_4 оскаржив таке в апеляційному порядку, скерувавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідачем заперечується розрахунок заборгованості, оскільки в такому не враховано всіх здійснених ним проплат на погашення заборгованості за кредитним договором. Із долученого розрахунку заборгованості вбачається, що не вся сума сплачених відповідачем коштів була зарахована на погашення заборгованості за кредитним договором. А відтак, позивачем значно завищено розмір заборгованості за кредитом, а отже, і сума нарахованої пені є завищеною.

Просить заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги правильності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № 2013s0065. Згідно п. п. п. 1.1, 3.2, 6.1, 8.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 108 500 грн. на строк до 14.10.2023 року, за користування кредитом позичальник сплачує банку 20, 99 % річних, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором банк вправі нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобовязань.

15 жовтня 2013 року між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованому в реєстрі за № 1848, згідно якого в іпотеку Банку передано земельну ділянку, площею 0, 1000 га, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Пустомити, вул. Гайдамацька, кадастровий № 4623610100:01:010:0107, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку, площею 0, 0525 га, що знаходиться за адресою, Львівська область, м. Пустомити, вул. Гайдамацька, кадастровий № 4623610100:01:010:0107, цільове призначення ведення особистого селянського господарства.

Стаття 11 ч.2 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обовязків є, у тому числі, договори та інші правочини.

Вказані вище договори породили певні права та зобов»язання сторін.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором № 2013s0065 від 15.10.2013 року перед відповідачем виконав, кредит надав у повному обсязі, що стверджується меморіальним ордером № 12_1 від 16.10.2013 року. Уклавши кредитний договір № 2013s0065 від 15.10.2013 року, відповідач будучи належним чином ознайомленим з умовами договору, станом на 26.02.2015 року, не виконав належним чином зобовязання по кредитному договору, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 113865, 95 грн.

Також встановлено, що позивач намагався у досудовому порядку врегулювати спір, що виник між сторонами, а саме ОСОБА_3 банк надіслав лист вимогу від 30.09.2014 року за вих. № 710/0-17, від 20.11.2014 року вх. № 057/0 - 12, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції. Проте відповідач не виконав покладених на нього зобовязань у добровільному порядку.

У відповідності до положення ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення кредиту.

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст. 530 ЦК Українивстановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог кредитного договору, позичальник зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Окрім того, кредитним договором передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості кредиту, сплати процентів, позичальник зобов»язався сплачувати банку пеню.

Згідно наданих суду розрахунків у відповідача перед позивачем внаслідок неналежного виконання кредитного договору утворилась заборгованість станом на на 26.02.2015 року за кредитним договором № 2013s0065 від 15.1-.2013 року в сумі 113865, 95 гривень, з яких:

-100990, 78 гривень - заборгованість по кредиту;

-11329, 39 гривень - заборгованість по процентам;

-1545, 78 гривень - нарахована пеня.

Доказів на спростування таких розрахунків суду першої та апеляційної інстанції не надано.

В той же час на спростування доводів апеляційної скарги позивачем надано виписки з особового рахунку (рух коштів за спірним кредитним договором), з яких вбачається, що списання оспорюваних апелянтом сум проводилось у відповідності до черговості, встановленої п.5.6 кредитного договору.

Судом також встановлено, та не оспорюється відповідачем, що ним порушено умови кредитного договору, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов»язань.

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобовязання й до того дня, доки зобовязання не буде виконане.

У відповідності до вимог ст.551 ч. 3 ЦК України, розмір неустойки може бутизменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків,та занаявностіінших обставин, які мають істотне значення. Заборгованість по кредиту складає 100990, 78 гривень, по процентах - 11329, 39 гривень. Пеня ж нарахована за період з 31.07.2014 року по березень 2015 року, тобто в межах річного строку і складає лише 1545, 78 гривен. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для зменшення в силу вимог ч.3 ст.551 ЦК Україн розміру неустойки, оскільки нарахований позивачем розмір неустойки співмірний з розміром збитків і не перевищує такого, а навпаки є значно меншим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог і вірно задовольнив їх у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів.

Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних у справі доказів.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_6