Ухвала суду № 58662323, 23.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/2028/15 Головуючий у 1 інстанції: Галій О.Й.

Провадження № 22-ц/783/3958/16 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О.  В.

Категорія: 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області

в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_2 пред'явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, покликаючись на те, що 15 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 001574. Предметом договору є трактор Jinma 354C. Вартість предмету лізингу становить 71900,00 грн. На виконання умов даного договору 15.11.2014 року позивач сплатив на користь відповідача комісію за організацію у розмірі 7190,00 грн., та 17.11.2014 року сплатив авансовий платіж у розмірі 35950,00 грн. Після спливу 90 робочих днів з моменту сплати на користь відповідача комісії за організацію у розмірі 7190,00 грн. та авансового платежу у розмірі 35900,00 грн., відповідач повідомив позивача про збільшення вартості предмета лізингу та посилаючись на п. 5.4. договору просив доплатити різницю по авансовому платежу та комісії, з огляду на збільшення їх розміру. Позивач не погодився із такими вимогами відповідача, а останній відмовився передавати предмет лізингу. Позивач зазначав, що оспорюваний договір є недійсним, оскільки його не було посвідчено нотаріально, а також з огляду на те, що у договорі містяться несправедливі умови по відношенню до позивача як споживача фінансових послуг, і у зв'язку із суперечністю умов договору положенням закону. Просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001574, укладений 15 листопада 2014 року та стягнути із відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на його користь сплачену комісію за організацію в сумі 7190,00 грн., а також сплачений авансовий платіж в сумі 35950,00 грн.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано договір фінансового лізингу № 001574 від 15 листопада 2014 року , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 недійсним. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527, п/р 26008052722140 в ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 300711) на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 7190,00 грн. (сім тисяч сто дев'яносто) - сплачену комісію за організацію та 35950 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. - сплачений авансовий платіж. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вищезазначене рішення в апеляційному порядку оскаржено відповідачем. В апеляційній скарзі зазначається про безпідставність твердження суду про те, що умови договору суперечать п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому є несправедливим та підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідно до цього пункту Закону, підставою для визнання умови договору несправедливою є не встановлення у договорі умови про право позивача на одержання відповідної компенсації у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору. Таке право позивача умовами договору передбачено п. 12.11 ст. 12 договору, відповідно до якого - у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. Не погоджується також відповідач із покликанням позивача щодо невідповідності пункту 3.5 договору вимогам ст. 808 ЦК України з огляду на те, що відповідач укладає договори фінансового лізингу і надає послуги непрямого лізингу у відповідності до ст. 806 ЦК України, ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» та відповідно купує предмет лізингу до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, що підтверджується укладеним Додатком № 3 до договору. Враховуючи особливості, встановлені параграфом 6, ст. ст. 806, 807, 808, 809 ЦК України і спеціального ЗУ «Про фінансовий лізинг» договори фінансового лізингу не підлягають нотаріальному посвідченню, а тому вважає безпідставними твердження суду про те, що договір фінансового лізингу є нікчемним оскільки не був посвідчений нотаріально. Додатково зазначає про те, що судом першої інстанції було порушено положення ч. 1 ст. 121 ЦПК України при відкритті провадження у справі так як позивачем не було сплачено судового збору за подання позовної заяви. Таким чином, з урахуванням наведеного відповідач просить рішення скасувати і залишити позов без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. У випадках встановлених цим Кодексом , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір , в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори , елементи яких містяться у змішаному договорі , якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на те, що предметом оспорюваного договору є транспортний засіб, відтак є підстави для висновку про те, що це є змішаний договір, оскільки він містить елементи різних договорів: договору найму транспортного засобу і договору лізингу. За таких обставин недодержання вимоги закону (ч. 2 ст. 799 ЦК України) про нотаріальне посвідчення оспорюваного договору має правовим наслідком його нікчемність.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без мін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і проц6есуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином , колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог закону, оскільки оспорюваний договір є змішаним договором, так як містить елементи договору лізингу та договору найму транспортного засобу, а недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору предметом якого є транспортний засіб, потягнуло його недійсність та застосування наслідків його недійсності, тому доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, відтак, апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» відхилити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

Федоришин А.В.