Ухвала суду № 58661267, 01.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3112/16 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Є.У. № 314/3167/16-ц Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Савченко О.В.,

при секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим,

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до СВК «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим. Зазначав, що являється спадкоємцем померлої 13 квітня 2015 року ОСОБА_4, якій на праві власності належала земельна ділянка, площею 7,57 га на території Московської сільської ради Вільнянського району, Запорізької області. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді СВК «Вільнянськ» за договором оренди від 1 липня 2004 року. Посилаючись на те, що строк дії договору оренди скінчився 1 липня 2014 року, просив суд визнати договір оренди припиненим. З метою забезпечення позову просив заборонити орендарю вчиняти будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою земельної ділянки.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Заборонити СВК «Вільнянськ» вчиняти будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду СВК «Вільнянськ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ВСК «Вільнянськ» - Гребнєва І.І., який підтримав апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави для її застосування.

Виходячи зі змісту статей 152-154 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. № 9 «Про практику застосування судами Цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно частин 1, 3 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 152 ЦІПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги спадкоємця орендодавця немайнового характеру - визнання припиненим договору оренди земельної ділянки. Але вид забезпечення позову, зазначений у заяві, не співмірний з заявленими вимогами, оскільки заборона проводити будь-які дії та роботи, пов'язані з обробкою земельної ділянки, не є передумовою, направленою на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання договору припиненим.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони СВК «Вільнянськ» фактично здійснювати користування спірною земельною ділянкою, вийшов за межі позовних вимог позивача, не зважаючи на те, що останній будь-яких матеріальних вимог щодо самої земельної ділянки не заявляв. Суд не дотримався вимог процесуального закону щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими у ньому вимогами.

При цьому суд також не вмотивував, як відсутність заборони вчиняти дії, пов'язані з обробкою спірної земельної ділянки, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання договору оренди припиненим. Адже рішення суду, пов'язане із задоволенням такого позову, не потребує вчинення із спірною земельною ділянкою будь-яких дій, безпосередньо пов'язаних із фізичним чи механічним впливом на неї.

Крім того, заборонивши СВК «Вільнянськ» обробляти спірну земельну ділянку, суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 153 ЦПК не прийняв до уваги особливість режиму використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а тому не пересвідчився і не встановив: чи використовується спірна земельна ділянка в теперішній час для вирощування сільськогосподарських культур та хто фактично висадив ці культури, чи не буде обраний захід забезпечення позову фактичним втручанням в господарську діяльність та чи не спричинить така заборона негативні наслідки (наприклад щодо втрати врожаю тощо).

За таких обставин, ухвалу судді не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає скасуванню на підставі пункту 2 статті 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в обраний ним спосіб.

Керуючись ст.ст.307, 312 п.2 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» задовольнити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року по цій справі скасувати і ухвалити нову, якою відмовити ОСОБА_3 у забезпеченні позову до СВК «Вільнянськ» про визнання договору оренди припиненим в обраний ним спосіб.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: