Рішення № 58661021, 22.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№ 333/8734/15

Провадження №22-ц/778/2447/16

Головуючий у 1-й інстанції: Кулик В.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.,

суддів: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Східного районного відділення Запорізьких міських електричних мереж про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

11 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Східного районного відділення Запорізьких міських електричних мереж про визнання незаконними дій відповідача з відключення постачання електричної енергії до будинку, зобов'язання негайно відновити постачання електричної енергії та відшкодування моральної шкоди.

Посилався на те, що йому на праві власності належить житловий будинок № 73 по вулиці Вахтовій у м. Запоріжжя. Постачання електричної енергії до будинку здійснюється за договором № 551366055 від 23 березня 2013 року.

23 листопада 2015 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» безпідставно припинено постачання електричної енергії до будинку шляхом відключення, без дотримання відповідної процедури відключення, чим порушено його права як споживача. Він не отримував жодних попереджень про відключення; заборгованість за спожиту електричну енергію у нього відсутня. По відношенню до нього не складалось жодних актів про порушення Правил користування електричною енергією.

З цих підстав просив позов задовольнити. Визнати незаконними дії відповідача по відключенню його будинку від електропостачання. Зобовязати ВАТ «Запоріжжяобленерго» відновити постачання електричної енергії до будинку № 73 по вулиці Вахтовій у м. Запоріжжя. У відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним припиненням постачання електричної енергії, стягнути з відповідача на його користь 5000 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року змінити. Визнати незаконними дії ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Східного районного відділення Запорізьких МЕМ з відключення постачання електричної енергії до будинку № 73 по вул. Вахтовій м. Запоріжжя. Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Східного районного відділення Запорізьких МЕМ на його користь у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Східного районного відділення Запорізьких МЕМ на його користь судові витрати.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статей 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по припиненню постачання електроенергії до будинку, який належить на праві власності ОСОБА_3, є правомірними, оскільки споживач відмовляється сплачувати вартість не облікованої електроенергії, яка нарахована на підставі акту №00087185 від 06 березня 2007 року про порушення побутовим споживачем Правил користування електричною енергією для населення. Підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні, так як договором про користування електричною енергією, який укладений між сторонами, таке відшкодування не передбачено.

Вказані висновки суперечать наявним у справі документам, не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У статті 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. користування.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562.

Статтями 26,27 Закону України "Про електроенергетику" передбачається, що споживач енергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил, встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є порушення правил користування енергією.

Відповідно до пункту 48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

Згідно з п. 53 Правил у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил.

У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. N 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

У разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).

Якщо між споживачем і енергопостачальником не досягнуто згоди щодо користування електричною енергією, її оплати, збереження приладів обліку тощо, спірні питання вирішуються в установленому законодавством порядку.

За визначенням Правил, об'єкт споживача - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 є власником будинку № 73 по вул. Вахтовій у м. Запоріжжя, у якому зареєстрований з 13 квітня 2011 року. 23 березня 2013 року між споживачем ОСОБА_3 та ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Східного районного відділення Запорізьких міських електричних мереж був укладений договір № 551366055 про користування електричною енергією, на підставі якого позивач користується електроенергією та сплачує за спожиту електричну енергію ( а. с. 5,6,11,45-46 ).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили, що споживач ОСОБА_3 має борг за спожиту електричну енергію або стосовно нього оформлявся акт про порушення Правил користування електричною енергією для населення, на підставі якого позивачу нарахована до сплати вартість не облікованої електричної енергії, при вирішенні спору надано не було.

Наявні у матеріалах справи ксерокопії акту № 00087185 від 06 березня 2007 року про порушення побутовим споживачем Правил користування електричною енергією для населення, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2010 року, на які посилається відповідач при обґрунтуванні причин відключення будинку споживача ОСОБА_3 від електропостачання, стосуються ОСОБА_4, з якого за рішенням суду стягнуто на користь відповідача вартість не облікованої електричної енергії у сумі 12841 грн. ( а. с. 47-48 ).

За таких обставин твердження суду першої інстанції про те, що у позивача перед відповідачем існує заборгованість у розмірі 12 8421 грн., яку споживач не сплачує, тому ВАТ «Запоріжжяобленерго» мало право відключити будинок споживача ОСОБА_3 від електропостачання, є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача по припиненню постачання до будиноку споживача ОСОБА_3 електроенергії є неправомірними ( а. с. 51 ).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також виходив з того, що при вирішенні спору ОСОБА_3 не доведено відключення його будинку від електропостачання саме 23 листопада 2015 року. На думку суду, оскільки таке відключення мало місце 19 листопада 2015 року, тому вимоги позивача про визнання незаконними дій ВАТ «Запоріжєжяобленерго» по припиненню 23 листопода 2015 року електропостачання до будинку № 73 по вул. Вахтовій у м. Запоріжжя, задоволенню не підлягають. Моральна шкода у даному випадку не може бути відшкодована, так як між сторонами виникли договірні правовідносини, до яких не може бути застосовано положення пункту 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається ОСОБА_3 як на підставу своїх вимог.

Вказаний висновок є необґрунтованим, оскільки припинення постачання електроенергії до будинку ОСОБА_3 не заперечується відповідачем. Та обставина, що таке відключення мало місце 19 листопада 2015 року, а не 23 листопада 2015 року, як зазначає позивач, не являється підставою для відмови у позові в цій частині.

Суд також не взяв до уваги зміст позовної заяви, у якій ОСОБА_3 просив відшкодувати моральну шкоду на підставі статті 23 ЦК України. Згідно змісту вказаної статті, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно з п. 5 указаної постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що незаконне відключення будинку споживача від електропостачання спричинило моральні страждання ОСОБА_3, який був позбавлений можливості належним чином облаштувати свій побут, оскільки не міг користуватися електроприладами. Через ці незручності він нервував та змушений був докладати більших зусиль для організації свого життя.

З урахуванням ступеня моральних страждань, періоду, упродовж якого ОСОБА_3 був позбавлений можливості користуватися електричною енергією, колегія суддів вважає, що достатньою компенсацією для відшкодування моральної шкоди буде - 500 грн. Такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості..

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки умовами договору такий вид відповідальності не передбачений, не являється правильним. Фактичні обставини свідчать про те, що спірні правовідносини знаходяться за межами договірних.

Будь-яких претензій до ОСОБА_3 з приводу невиконання чи неналежного виконання споживачем умов договору № 551366055 від 23 березня 2013 року відповідач не предявляв. Дані про наявність будь-якої заборгованості позивача перед відповідачем відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» припинило постачання електроенергії до будинку споживача ОСОБА_3 не у звязку з неналежним виконанням ним умов договору, а по причині боргу, який утворився у громадянина ОСОБА_4 у 2007 році.

Більше того, з відповіді начальника Комунарського ВДВС Запорізького міського управління юстиції № 19396 вбачається, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2-822 від 08 червня 2011 року, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго». Постановою від 30 липня 2012 року стягувану було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Вказані обставини свідчать про те, що правовідносини між сторонами не є договірними, тому до них можна застосовувати положення статті 23 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

При вирішенні спору зясовано, що 22 грудня 2015 року до будинку ОСОБА_3 відновлено постачання електричної енергії, яке не припинено до цього часу, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про зобовязання ВАТ «Запоріжжяобленерго» відновити електропостачання до будинку № 73 по вул. Вахтовій є правильним. В цій частині апелянт судове рішення не оскаржує.

З урахуванням наведеного, на підставі статей 307,309 ЦПК України колегія вбачає підстави для скасування рішення суду в частині відмови у позові про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі положент статей 12,84,88 ЦПК України, Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", а також з урахуванням фактичних обставин справи, обєму виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1071 грн. 84 коп., витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 1000 грн., а також у дохід держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. ( а. с. 1-4,6-10,85 ).

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року в частині відмови у позові про визнання неправомірними дій, відшкодування моральної шкоди скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ВАТ «Запріжжяобленерго» по відключенню обєкту споживача - будинку № 73 по вул. Вахтовій у м. Запоріжжя, який належить на праві власності ОСОБА_3, від електропостачання.

Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1071 грн. 84 коп., витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 1000 грн. ( а. с. 85 ).

Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» у дохід держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: