Ухвала суду № 58659553, 30.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/9908/15-к

Номер провадження 11-кп/775/511/2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про

адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Шика В.В.

суддів Савкової С.В., Поварніцина С.І.,

секретар Радковський Д.І.,

за участю прокурора Мозгового В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши 30 червня 2016 року у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області кримінальне провадження № 42015051100000413 від 25 червня 2015 року за апеляційною скаргою прокурора на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2016 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, не судимий, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 3,

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, до штрафу у розмірі тисяча пятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить двадцять пять тисяч пятсот гривень, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями у державних установах строком на два роки,

в с т а н о в и л а :

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, проходячи військову службу у складі другої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Котовськ-1» на напрямку руху Артемівськ-Дебальцеве, 08 липня 2015 року близько 16.00 год., виконуючи обовязки молодшого інспектора прикордонної служби, будучи службовою особою, на місці несення служби прикордонного наряду на перехресті доріг Артемівськ-Дебальцеве-Попасна в Артемівському районі Донецької області одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі одної тисячи гривень за безкоштовний проїзд транспортного засобу з вантажем через місце несення служби прикордонним нарядом.

12 липня 2015 року близько 14 год.20 хв. ОСОБА_1 у вказаному місці несення ним служби прикордонного наряду за черговий безкоштовний проїзд через зазначений контрольно-пропускний пункт одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі одна тисяча гривень з використанням наданого йому службового становища.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати із-за недотримання судом вимог ст.. 65 КК України і призначення обвинуваченому занадто мякого покарання. Зазначив, що судом не враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, призначене покарання є явно несправедливим внаслідок мякості. Просить апеляційний суд своїм вироком призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у виді шести місяців арешту з позбавленням його права обіймати певні посаді, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на один рік.

Заслухавши суддю-доповідача, промови прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив задовольнити її; обвинуваченого та його захисника, які просили вирок залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ні фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, за які засуджено ОСОБА_1, ні доведеність його вини, ні кваліфікація дій обвинуваченого сторонами кримінального провадження не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законодавством вимог, що стосуються засудженого і повязані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені санкції (якими встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань); принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування більш м'якого покарання, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, а саме:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з положень ст. 65 КК України суди повинні суворо додержуватися вимог цієї норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) тощо.

У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. У випадку, коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, то воно визначено судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України в виді штрафу в розмірі, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 368 КК України, із застосуванням додаткового покарання. При цьому, суд першої інстанції врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КПК України є середньої тяжкості; особу винного, який раніше не був судимим, характеризується тільки позитивно; прийняв до уваги наявність таких обставин, що помякшують покарання, як щире каяття обвинуваченого, його допомога досудовому слідству, а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстакнції обгрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства і важає призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищевикладеного колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом обвинуваченому покарання вимогам ст. 65 КК України внаслідок його мякості.

Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 січня 2016 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: