Рішення № 58659298, 01.07.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Лисака І.Н.. ОСОБА_1

секретар Чубрей І.І.

за участю ОСОБА_2, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 травня 2016 року,

встановила:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.

Просила визнати припиненим договір поруки від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк»).

Посилалася на те, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки.

Відповідно до умов вказаного договору позивачка виступила поручителем за зобовязаннями ОСОБА_4 згідно укладеного між ним та ПАТ «ОТП Банк» кредитного договору від 25 квітня 2008 року щодо повернення кредиту в сумі 361500 доларів США до 25 квітня 2023 року.

У звязку з порушенням боржником ОСОБА_4 графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором відповідач скористався правом на дострокове повернення суми кредиту, про що була надіслана відповідна вимога, а тому строк виконання зобовязання в цілому настав з часу відправлення такої вимоги, а саме 21 серпня 2013 року.

Шестимісячний строк, передбачений правилом частини 4 статті 559 ЦК України закінчився 21 лютого 2014 року, а тому договір поруки є припиненим.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці позов задоволено.

Визнано договір поруки від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» припиненим.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що договором поруки, укладеного між банком та позивачкою не встановлено строку, після якого порука припиняється

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор змінив строк виконання основного зобовязання, а тому був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

8 жовтня 2013 року банк направив на адресу поручителя повідомлення про зміну умов кредитування, вказавши на те, що станом на 7 жовтня 2013 року боржник зобовязання щодо дострокового виконання зобовязань не виконав й відповідно строк виконання поручителем зобовязань за кредитним договором у повному обсязі настає на третій банківський день з дати отримання цього повідомлення.

Дану вимогу ОСОБА_3 отримала 18 жовтня 2013 року, а тому строк виконання зобовязань щодо повного повернення отриманих кредитним коштів та виконання інших зобовязань у поручителя настав 21 жовтня 2013 року.

Позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором до позивача був поданий до суду 26 серпня 2015 року з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

В разі невизнання кредитором прав поручителя на припинення поруки, таке право підлягає захисту судом.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Так, згідно частини 1 стаття 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як убачається з роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 524 відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № CM-SMEL 00/009/2008, за умовами якого Банком надано кредит в розмірі 361 500 доларів США під 5,99% річних на строк користування до 25 квітня 2023 року, а позичальник в свою чергу зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у цьому договорі (а.с. 19-22).

Пунктом 1.9.1 кредитного договору визначено, що незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього Договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки (надалі Вимога). Зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (а.с.21).

З метою забезпечення виконання вищевказаних зобовязань, 25 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-SMEL 00/009/2008, за умовами якого позивачка, як поручитель, зобов'язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_4 його боргових зобов'язань за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Зокрема, пунктом 1.2 вищезазначеного договору поруки визначено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно пункту 3.4 договору поруки обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником (а.с. 5).

Крім того, відповідно до умов договору покури, сторони погодили, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором ( п. 4.1. даного договору).

12 лютого 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору CM-SMEL 00/009/2008 від 25.04.2008 року, за умовами якого визначено, що Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов правочинів, як таких, що існують на момент укладання цього додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між Банком та позичальником чи між Банком та третіми особами в майбутньому (надалі «Вимога»). При цьому, зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника, що зазначена в цьому додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (п. 1.2 додаткового договору) (а.с.24).

20 липня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір №2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору CM-SMEL 00/009/2008 від 25 квітня 2008 року за умовами якого, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/ чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших укладених правочинів, як таких, що існують а момент укладання цього додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між банком та позичальником чи між Банком та третіми особами в майбутньому (надалі «Вимога»). При цьому, зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника, що зазначена в цьому додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (а.с. 23).

08 липня 2011 року між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1 до договору поруки № SR-SMEL 00/009/2008 від 25 квітня 2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання, а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг 2 649 570 гривень 85 копійок), в строки та на умовах передбачених договором, заборгованість по процентах (а.с. 6).

01 лютого 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено додатковий договір №5 до кредитного договору CM-SMEL 00/009/2008 від 25 квітня 2008 року за умовами якого, сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору (а.с.28-30).

За умовами пункту 2.1.11.1 вищезазначеного додаткового договору № 5 сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 7 календарних днів чи невиконання позичальником, третіми особами інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов договорів (правочинів), укладених між Банком та позичальником, та/чи між Банком та третіми особами, що існували на момент укладання кредитного договору чи цього додаткового договору, чи таких, що будуть укладені в майбутньому, понад 7 календарних днів (надалі «Строк погашення зобов'язань) та у випадку пред'явлення будь-яких позовів відносно предмету іпотеки на суму (ціну), що складає більш ніж 10% від розміру вартості предмета іпотеки, та/або у випадку пред'явлення будь-яких позовів відносно позичальника на суму (ціну), що складає більш ніж 10% від розміру (суми) кредиту, та/або у випадку пред'явлення позичальником та/або третіми особами, будь-яких позовів Банку на суму (ціну), що складає більш ніж 10% від розміру (суми) кредиту, сторони домовились, що Банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення позичальнику вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань у повному розмірі, а позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору та отримав вимогу Банку, в зв'язку з чим позичальник зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі протягом наступних 7 календарних днів, що слідують за останнім днем строку порушення зобов'язань (а.с. 28).

У пункті 2.1.11.2 додаткового договору №5, сторони погодили, що незважаючи на інші положення кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем боргових та/чи інших зобов'язань за кредитним договором чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з відправлення Банком на адресу позичальника, зазначену у цьому додатковому договорі, відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 7 календарних днів з дати відправки вимоги (а.с.28).

01 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 2 до договору поруки № SR-SMEL 00/009/2008 від 25 квітня 2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за договором основного зобов'язання, а саме: сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг 2 586 656 гривень 46 копійок), в строки та на умовах передбачених договором, заборгованість по процентах (а.с. 7).

21 серпня 2013 року, у звязку із невиконанням боржником своїх зобовязань за кредитним договором й відповідно не проведення щомісячної сплати платежів, ПАТ «ОТП Банк» відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього, скористався своїм правом щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитом та звернувся до ОСОБА_4 із досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначив, що позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору, в зв'язку з чим зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі та в строки, відповідно до пунктів 2.1.3.2 додаткового договору №1 від 01 лютого 2012 року до кредитного договору.

Крім того, зважаючи на те, що відбулось істотне порушення умов кредитного договору, в зв'язку з чим та керуючись умовами пункту 1.2 договору №1 від 12 лютого 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору та пункту 1.2 одаткового договору № 2 від 20 липня 2009 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору банк вимагав від відповідача ОСОБА_4 провести протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги дострокове виконання боргових зобовязань за кредитним договором CM-SMEL 00/009/2008 від 25 квітня 2008 року в розмірі 253 4393 гривень 94 копійки (а.с. 13-14).

08 жовтня 2013 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором в якій зазначив, що банк вимагав від позичальника повного повернення кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків, а також сплати пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язань (вимога за вих. №04/312 від 21 серпня 2013 року).

Дане зобов'язання станом на день направлення даної вимоги не виконано. Таким чином, цією вимогою АТ «ОТП Банк» вимагав від ОСОБА_3 погасити всю заборгованість за кредитним договором протягом трьох банківських днів з дня отримання даної вимоги, яка станом на 07 жовтня 2013 року становить 2 456 547 гривень 52 копійки (а.с.16-17).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що дана вимога особисто вручена позивачу ОСОБА_3 як поручителю 18 жовтня 2013 року (а.с. 17).

26 серпня 2015 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до Першотравневого районного суду міста Чернівці із позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості із ОСОБА_4, ОСОБА_3Ю.(а.с. 8-11).

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, договором поруки, укладеного між банком та позивачкою не встановлено строку, після якого порука припиняється.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор змінив строк виконання основного зобовязання, а тому був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

8 жовтня 2013 року банк направив на адресу поручителя повідомлення про зміну умов кредитування, вказавши на те, що станом на 7 жовтня 2013 року боржник зобовязання щодо дострокового виконання зобовязань не виконав й відповідно строк виконання поручителем зобовязань за кредитним договором у повному обсязі настає на 3 банківський день з дати отримання цього повідомлення.

Дану вимогу ОСОБА_3 отримала 18 жовтня 2013 року, а тому строк виконання зобовязань щодо повного повернення отриманих кредитним коштів та виконання інших зобовязань у поручителя настав 21 жовтня 2013 року.

Позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором до позивача був поданий до суду 26 серпня 2015 року з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

Однак, суд першої інстанції, зробивши правильний висновок в мотивувальній частині про необхідність визнання поруки припиненою, помилково в резолютивні частині рішення зазначив про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про визнання поруки та іпотеки припиненими на підставі частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України, у зв'язку з належним виконанням основного зобов'язання, позивачі посилалися на невизнання банком зазначеного факту.

Згідно з пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

За положеннями частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України припинення поруки та права іпотеки у разі належного виконання основного зобов'язання, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, іпотекодавця передбачених частиною першою статті 559, частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже права поручителя, іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

Таку правову позицію Верховного Суду України висловив в постанові від 4 лютого 2015 року у справі №6-243цс14.

Враховуючи наведені вище обставини, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати поруку за договором поруки від 25 квітня 2008 року та додатковими до нього договорами до нього, які були укладені між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», припиненою».

В решті рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Помилковими є доводи скарги про те, що порука може бути припиненою тільки щодо окремих щомісячних зобовязань боржника у звязку зі спливом шестимісячного строку встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в своїй постанові від 17 вересня 2014 року у цивільній справі №6-53цс14.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 травня 2016 року змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати поруку за договором поруки від 25 квітня 2008 року та додатковими договорами до нього, які були укладені між ОСОБА_3 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», припиненою».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: