Ухвала суду № 58658446, 01.07.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3474/15-к

Провадження № 1-кп/266/69/16

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

01 липня 2016 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Сараєва І.А.,

суддів Дзюба М.В., Пантелєєва Д.Г.,

при секретарі - Сологуб Т.В.,

з участю прокурора Макаренко Н.В.,

захисника ОСОБА_1;

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

перекладача ОСОБА_4,

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Маріупольським слідчим ізолятором кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015050000000647, за обвинуваченням ОСОБА_5, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 14 ч. 1, 27 ч. 3, 115 ч. 2 п.п. 2, 11 КК України -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя від 12 травня 2016 року термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжено на 60 днів та він спливає 10 липня 2016 року.

Судом, на підставі ч.3 ст.331 КПК України, поставлено на обговорення учасників процесу питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченої.

Прокурор Макаренко Н.В. просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що в наявності є обґрунтована підозра та існують ризики, передбачені ст..177 КПК України, а саме обвинувачена є громадянкою іншої держави, має паспорт та може в будь-який час залишити територію України, тим самим ухилитись від суду.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала позицію прокурора.

Представник потерпілої ОСОБА_3 просив продовжити строк тримання обвинуваченої під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не змінились, обвинувачена є громадянкою РФ, а тому має можливість у будь-який час залишити територію України та виїхати до Російської Федерації, а також вчинити тиск на потерпілу. Відомості щодо погроз потерпілій ОСОБА_6 внесені до ЄРДР 03 березня 2016 року із попередньою кваліфікацією за ст.129 ч.1 КК України, що має бути враховано судом при вирішенні цього питання.

Захисник ОСОБА_1 та обвинувачена ОСОБА_5 заперечували проти продовження терміну тримання обвинуваченої під вартою, посилаючись на те, що обвинувачена вже тривалий час перебуває під вартою, має міцні соціальні звязки, оскільки в місті Маріуполі має житло та родину, ризики, на які посилається прокурор, відсутні. Свідками є члени сімї ОСОБА_5, які займають її сторону, а тому вчинення на них впливу з боку обвинуваченої виключається. Просив застосувати інший запобіжний захід цілодобовий домашній арешт, або визначити розмір застави, який має бути спів мірний до вимог діючого законодавства та врахувати матеріальний стан обвинуваченої.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 10.07.2016 року.

Під час розгляду питання про доцільність продовження тримання під вартою, колегія суддів виходила з того, що існує обґрунтована підозра про вчинення злочину та є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачена може ухились від суду, оскільки вона є громадянкою іншої держави, має родичів та житло на території Російської Федерації, а тому має реальну можливість безперешкодно у будь-який час залишити територію України, тим самим ухилитись від суду. Крім того, існує ризик того, що обвинувачена може особисто або за її проханням інша особа продовжити протиправні дії, направлені на позбавлення життя потерпілої, довівши до кінця свій намір на позбавлення її життя, що підтверджується наявність зареєстрованого відповідного кримінального провадження. .

Таким чином, обраний раніше відносно обвинуваченої запобіжний захід відповідає її особі, характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінуються, позбавляє її можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду та позбавляє її можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому вважає за необхідне продовжити термін тримання її під вартою на 60 днів. За цих же обставин підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт колегія суддів не вбачає.

Перелік випадків, за яких суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави, встановлений ч.4 ст.183 КПК України, та ці випадки в даному кримінальному провадженні відсутні. А тому, у суду не має підстав не визначати розмір застави.

Приймаючи до уваги особу обвинуваченої, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винуватою, суд при визначенні розміру застави враховує положення абзацу 2 частини 5 статті 182 КПК України та визначає її у розмірі 500000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 331 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк 60 днів, тобто, до 29 серпня 2016 року включно.

Особами, визначеними у ч.2 ст.182 КПК України, у будь-який момент може бути внесена застава в розмірі 500 000 (пятсот тисяч) гривень, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на неї обовязків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з міста Маріуполя без дозволу суду.

Розяснити обвинуваченій, що у разі невиконання зазначених обовязків внесені кошти будуть звернуті на користь держави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Сараєв І. А.

Судді Дзюба М.В.

ОСОБА_7