Ухвала суду № 58657280, 29.06.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 425/472/16-ц

Провадження № 22ц/782/471/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Коротенка Є.В.,

суддів: Коновалової В.А., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 Вікторовіча, ОСОБА_5 про стягнення збитків,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.04.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_2, звернулися до суду з апеляційною скаргою на нього і, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.08.2012 року ОСОБА_2 строком на один рік передав у борг ОСОБА_4 40000 доларів США (а.с.14).

Згідно розписки від 19.08.2012 року, ОСОБА_5 гарантувала повернення позивачу вказаної суми в розмірі 40000 доларів США (а.с. 15).

Оскільки боржник свої зобовязання за вказаною угодою не виконав, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом, і рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2014 року було стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 319960 гри. та судовий збір в розмірі 3199,60 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 22.04.2014 року (а.с.67-68).

Із повідомлень відділу ДВС Рубіжанського МУЮ №17505 від 21.12.2015 року вбачається, що на примусовому виконанні у ВДВС Рубіжанського МУЮ перебуває виконавче провадження № 45396808 від 11.11.2014 року за виконавчим листом № 2/425/189 від 09.04.2014 року, виданим Рубіжанським міським судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 319960 гри. та судового збору в розмірі 3199,60 грн. Однак, боржниками у строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконано. Станом на 01.12.2015 року з пенсії боржника ОСОБА_4В за постановою державного виконавця стягнуто 2354,77 грн. Залишок заборгованості складає 320804,83 грн. Станом на 02.09.2015 року залишок заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_2 складає 322176,32 грн. Станом на 21.12.2015 року виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні (а.с. 10-13).

Із письмових відповідей Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжне Луганської області № 2878/03 від 28.03.2015 року та № 2879/03 від 28.03.2015 року вбачається, що з пенсії ОСОБА_5 згідно постанови державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ № 45129839 від 21.01.2015 року провадяться відрахування боргу на користь ОСОБА_2 Початковий борг склав 323159,60 грн., за період з 01.03.2015 року по 31.03.2016 року утримано 2261.69 грн., залишок боргу на 01.04.2016 року складає 320897,91 грн. Із пенсії ОСОБА_6, згідно постанови державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ № 45396808 від 18.12.2014 року, проводиться відрахування боргу на користь ОСОБА_2 Початковий борг складав 323159,60 грн., за період з 01.02.2015 року по 31.03.2016 року утримано 2996,98 грн., залишок боргу станом на 01.04.2016 року складає 320162,62 грн. (а.с.47,48)

Таким чином, судом встановлено, що на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2014 року не виконано.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так,у частині пятій статті 11 ЦК Українивизначено, щоу випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можутьвиникнутиз рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а такожугод, які не передбаченізаконом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникатиз рішення суду.

Саме така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року по справі № 6-2168цс15, яку колегія суддів Апеляційного суду Луганської області приймає до уваги з огляду на положення ч.2 ст.360-7 ЦПК України.

При таких обставинах суд першої інстанції, установивши, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2014 року було стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 грошову суму боргу за договором позики в розмірі 319960 грн.і таке зобовязання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобовязанням, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності між сторонами грошових зобовязань, які відповідачі належним чином не виконують, що дає підстави для застосування у повному обсязі положень ч.2 ст.625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника за порушення грошового зобовязання.

Таким чином, позивачем при предявленні вимоги про стягнення на підставі ст.ст.22, 623 ЦК України збитків, завданих порушенням грошового зобовязання, дійсно обраний невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки за прострочення виконання зобовязань законодавством визначена відповідальність боржника, що дає позивачу право на стягнення коштів відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, а не курсової різниці заборгованості.

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянти суду не надали, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.

При таких обставинах, керуючись ст.ст.304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: