Ухвала суду № 58657243, 22.06.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 428/5186/14-ц

Провадження № 22ц/782/388/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.,

суддів: Карташова О.Ю., Романченка В.О.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 березня 2016 року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою суду, що оскаржується, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 428/5186/14-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1; накласти арешт та заборонити відчуження у будь-який спосіб корпоративних прав відповідача у ТОВ «Омега-Авто»,ідентифікаційний номер 32740838,що зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду за доводами апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Спір між сторонами виник щодо стягнення грошової суми за договором позики, виконання якого забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки.

Постановляючи ухвалу від 28.03.2016 року суд першої інстанції виходив з того, що застосування забезпечення позову можливо у разі, коли це майно є предметом спору, в інших випадках накладання арешту на конкретне майно боржника для забезпечення стягнення грошової суми вирішується державним виконавцем в порядку Закону України «Про виконавче провадження» у межах ціни позову. Як вбачається із заяви позивача та матеріалів справи цивільної справи спір між сторонами виник щодо стягнення грошової суми за договором позики, позика була забезпечена сторонами під час її укладання шляхом укладання договору іпотеки на належне відповідачу нерухоме майно, при цьому квартира №1, яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, будинку № 9А та корпоративні права відповідача у ТОВ «Омега-Авто», що зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 не є предметом позову ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про накладання арешту як на зазначену квартиру та корпоративні права відповідача, так і на інше майно, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до ст..151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст.152 ЦПК Українипозов може забезпечуватися, як накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, так і забороною вчиняти певні дії чивстановленням обов'язку вчинити певні дії, а також іншими способами, передбаченими законом.

Однак, згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006року, із внесеними змінами, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася зтакою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час постановлення ухвали від 28.03.2016року вказані вимоги закону виконані у повній мірі.

Як убачається з тексту позовної заяви, ні квартира №1, що розташована за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, будинку № 9А, ні корпоративні права відповідача у ТОВ «Омега-Авто», що зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 не є предметом спору за заявленим по даній справі позовом.

Згідно п. 3Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006року, із внесеними змінами, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» позов майнового характеру дійсно дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Однак даний пункт Пленуму не передбачаєнеобхідності накладення арешту на конкретне майно відповідача як майбутнього боржника.

В той же час ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. А у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Крім того стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Із системного аналізу даних норм права випливає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на конкретне майно відповідача, якщо дане майно не є предметом спору, не передбачено діючим законодавством. Тому у суду не було достатніх правових підставдля забезпечення позову по даній справішляхом накладення арешту самена квартиру №1, що розташована за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, будинку № 9А, корпоративні права відповідача у ТОВ «Омега-Авто», що зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та інше нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачеві та суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно дост..312 ЦПК Українирозглянувши скаргу на ухвалу суду першоїінстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судомпершої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першоїінстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції,якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги та, відповідно, задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 березня 2016року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: