Ухвала суду № 58657233, 22.06.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 433/21/16-ц

Провадження № 22ц/782/508/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів: Карташова О.Ю., Романченка В.О.

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 квітня 2016року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування запобіжних заходів

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням суду, що оскаржується, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування запобіжних заходів відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України; повідомити про скасування стосовно ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Апелянт, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України, без участі апелянта.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду за доводами апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про скасування запобіжних заходів тимчасового його обмеження у праві виїзду за межі України, скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України та повідомлення про скасування стосовно ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ст.154 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується судом шляхом постановлення ухали, а не ухваленням рішення, а тому, судове рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25.04.2016року викладене у формі рішення суду колегія суддів вважає порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та вважає за необхідне при перегляді зазначеного судового рішення керуватися процесуальними нормами, що регулюють порядок розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування запобіжних заходів суд першої інстанції керувався ст.. 377-1 ЦПК України та розяснив заявнику ОСОБА_2, що відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» він має право за захистом своїх прав звернутися до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання вимог ст..50 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, адже до нього він дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2, в обґрунтування своїх вимог щодо скасування запобіжних заходів, останній посилається на те, що судове рішення щодо обмеження його у праві виїзду за межі України було прийнято 01.09.2008року у забезпечення позову до ухвалення рішення у справі №2-3484/2008 від 15.10.2008року по суті позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми позики, інфляційних витрат та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобовязання, упущеної вигоди та моральної шкоди, що, як вважав заявник, є порушенням його конституційних прав, а також положень ст.. 152 ЦПК України, якими такий вид забезпечення позову не передбачений.

У якості доказів заявником до заяви надані копія відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №64/Н- 1571 від 14.04.2015 року, з якої вбачається, що запобіжне обмеження у праві виїзду з України громадянина України ОСОБА_2 виконується прикордонною службою на виконання ухвали від 01.09.2008року судді Жовтневого районного суду м.Луганська Сергєєвої В.М., а.с.3.

Також заявником у якості доказу того, що ухвала від 01.09.2008року в порядку забезпечення позову була постановлена до ухвалення рішення надана копія вступної та резолютивної частин рішення у справі №2-3484/2008 за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми позики, інфляційних витрат та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобовязання, упущеної вигоди та моральної шкоди, яке суддею Жовтневого районного суду м.Луганська Сергєєвою В.М. було ухвалено 15.10.2008року, а.с.7.

Справа за заявою ОСОБА_2 про скасування запобіжних заходів вже була предметом розгляду Апеляційного суду за апеляційною скаргою останнього на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 12.01.2016року про відмову у відкритті провадження, яка була скасовано ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24.02.2016року.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду Луганської області від 12.01.2016року відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції не перевірив підстави для постановлення ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року щодо обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 у порядку забезпечення позову за ст..151 ЦПК України чи у порядку виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, на які посилається суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження.

Така саме помилка допущена й у судовому рішенні, що оскаржується.

Так, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги заяви про скасування запобіжних заходів ОСОБА_2 обґрунтовує положеннями ст..ст.151-154 ЦПК України, які регулюють порядок забезпечення позову та скасування заходів забезпечення позову, а не нормами Закону України «Про виконавче провадження» та ст.. 377-1 ЦПК України, яка регулює вирішення питання про тимчасове обмеження, зокрема, боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Крім того, суд першої інстанції не зазначив мотивів, з яких відхилив доводи заявника щодо скасування заходів забезпечення позову у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, який, як наполягає заявник, був застосований судом з порушенням саме норм Цивільного процесуального кодексу України, а також не зазначив підстав для застосування положень саме Закону України «Про виконавче провадження» та норм ЦПК України, повязаних з виконанням судових рішень.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, приймаючи рішення про необхідність проведення попереднього судового засідання, метою якого є саме забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, це засідання проедено формально.

Як вбачається з ухвали про призначення судового розгляду від 25.03.2016року у попередньому засідання були проведені наступні дії: уточнені позовні вимоги та заперечення проти позову; вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються стороною, а які підлягають доказуванню; зясовано, якими доказами кожна сторона буде обгрунтовувати свої доводи, а також інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду, а.с.42.

Між тим, проводячи попереднє судове засідання суд першої інстанції не виконав вимоги ч.6 ст.130 ЦПК України та не уточнив вимоги ОСОБА_2 щодо скасування заходів забезпечення позову, відповідно до ст..154 ЦПК України ( мотивувальна частина заяви ОСОБА_2Р.) та зазначених у резолютивній частині заяви щодо скасування запобіжних заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, а також заявлення суду першої інстанції вимоги щодо скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року чи скасування заходів забезпечення позову, відповідно до цієї ухвали, а.с.2; не визначив факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які підлягають доказуванню підстави постановлення ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року ( забезпечення позову таким видом забезпечення як тимчасове обмеження у виїзді за межі України чи встановлення «запобіжного заходу»).

Відповідно дост..312 ЦПК Українирозглянувши скаргу на ухвалу суду першоїінстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судомпершої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першоїінстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції,якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 25.04.2016року скасувати та задовольнити у відповідній частині апеляційну скаргу ОСОБА_2

Щодо інших вимог ОСОБА_2 за доводами апеляційної скарги, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.09.2008року оскільки по даній справі безпосередньо у визначеному ст.ст.295,296 ЦПК України порядку зазначена ухвала ОСОБА_2 не оскаржується.

Також колегія суддів не вбачає за можливе постановити нову ухвалу за заявою ОСОБА_2, оскільки судом першої інстанції, при постановлені рішення від 25.04.2016року, що оскаржується, було порушено порядок вирішення заяви ОСОБА_2 про скасування запобіжних заходів.

З наведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду від 25.04.2016року - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 312, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 квітня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування запобіжних заходів скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: