Ухвала суду № 58654594, 30.06.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/341/15-к

Номер провадження: 1-кс/0343/135/16

У Х В А Л А

30 червня 2016 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого: судді - Пулика В. В.,

з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

прокурора Присяжнюка В.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

судді Лицура І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Лицура Івана Миколайовича, головуючого у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в якому АСДС для здійснення судового провадження визначений головуючим суддя Лицур І.М.

В ході судового розгляду захисником обвинуваченого заявлено відвід головуючому по справі судді Лицуру І.М. з тих підстав, що стороною захисту 25 листопада 2015 року було заявлено клопотання про доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі дії у кримінальному провадженні за участю обвинуваченого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ухвалою суду від 26 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

В судовому засіданні 09 березня 2016 року захисниками обвинуваченого ОСОБА_2 подано письмове клопотання про доручення органу досудового розслідування провести в даному кримінальному провадженні за участю обвинуваченого та свідків слідчі експерименти шляхом відтворення дій. Головуючий суддя ухвалою від 10 березня 2016 року відмовив у задоволенні клопотання захисників за безпідставністю, мотивуючи це тим, що суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на висновок судової автотехнічної експертизи, як підставу для надання доручення органу досудового розслідування, оскільки як вбачається з даного висновку, при проведенні експертних досліджень враховувалася швидкість автомобіля «VOLKSWAGEN Crafter» під керуванням ОСОБА_2 90 км/год, про що він вказав у вихідних даних в своєму клопотанні, але що суперечить дослідженим в судовому засіданні доказам та обєктивним вихідним даним, а тому з цієї причини даний висновок не відповідає висновкам попередніх експертиз і проведення додаткових слідчих дій для встановлення причин цієї невідповідності не потребує. При цьому суддя не вказує, якими доказами та обєктивними вихідним даними встановлено іншу швидкість автомобіля «VOLKSWAGEN Crafter».

Аналізуючи вищевказані ухвали судді, вважає що суддя Лицур І.М. проявив явну упередженість при розгляді кримінального провадження та, не виходячи до нарадчої кімнати для винесення вироку, при винесенні вказаних ухвал суду фактично висловився про винуватість у досліджуваній ДТП підзахисного ОСОБА_2.

При цьому, маючи сумніви у будь-яких параметрах, що задавалися захисником експерту при призначенні експертизи, чи в цілому у висновку судової автотехнічної експертизи, проведеної на замовлення захисту, суддя Лицур І.М. мав право, керуючись ч.1 ст.242, ст.332 КПК України, самостійно призначати експертизу та право не включати питання, поставлені учасниками судового провадження. Однак, суддя Лицур І.М. цього не зробив, а однозначно до судових дебатів та закінчення дослідження доказів, порушуючи конституційний принцип презумпції невинуватості, дав оцінку експертизам проведеним слідчим, як єдино правильним, фактично спростував покази експерта, дав оцінку іншим доказам наданими стороною захисту, таким чином до винесення вироку фактично звинуватив ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Окрім того, суддя Лицур І.М., порушуючи принципи змагальності та законності, фактично виправдовує експерта ОСОБА_7, який стверджував, в тому числі будучи допитаний в суді, що при розрахунку швидкості руху кожного автомобіля неможливо врахувати кінетичну енергію, яка була витрачена на деформацію транспортного засобу під час зіткнення, оскільки відсутні обгрунтовані та затверджені методики визначення швидкості руху транспортного засобу по деформаціях. Вказане твердження експерта спростовано листом від 04.12.2015 року № 6505 Львівського НДІСЕ, якому суддею умисно дана неправильна оцінка.

30 червня 2016 року на клопотання його та підзахисного ОСОБА_2 відкласти розгляд кримінального провадження у звязку з тим, що адвокат ОСОБА_8 не зявився в судове засідання через зайнятість у розгляді іншого кримінального провадження, про що завчасно попередив суд, суддею Лицуром І.М. було ухвалено продовжувати розгляд справи без захисника ОСОБА_8

Цим самим суддя Лицур І.M. грубо порушив присягу судді, якою визначено, що суддя урочисто присягає Українському народові обєктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обовязки судді.

Поведінка судді Лицура І.M. в судовому процесі показує його явну упередженість у розгляді даного кримінального провадження та готовність засудити підзахисного ОСОБА_2 без надання стороні захисту можливості зібрати виправдальні докази та проведення аналізу зібраних доказів в судовому засіданні.

Вважає, що суддя Лицур І.M. не може продовжувати розгляд кримінального провадження по суті, підлягає відводу через упереджену позицію з підстав викладених вище, порушує право на захист ОСОБА_2, що виразилося у продовженні розгляду кримінального провадження без захисника ОСОБА_8

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник заяву про відвід підтримали з вищевикладених мотивів, доповнивши, що відмови в задоволенні клопотань захисту та процесуальна поведінка головуючого у справі судді Лицура І.М. викликає сумніви в його безсторонності та об"єктивності при вирішенні даної справи по суті, оскільки обвинувачений і захист позбавлені права надати суду докази щодо невинуватості обвинуваченого.

Окрім цього, головуючий суддя не дав оцінки допущеним органом досудового розслідування порушенням при проведенні досудового розслідування, а в своїх ухвалах, постановлених головуючим суддею при вирішенні клопотань захисту, головуючий у справі суддя Лицур І.М. висловив думку про достатність доказів вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, порушив право обвинуваченого на захист, оскільки продовжив розгляд справи по суті 30 червня 2016 року без другого захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8.

Прокурор заперечив щодо відводу головуючому у справі судді, оскільки підстав, передбачених КПК України, для відводу головуючому у справі судді не наведено стороною захисту, справа тривалий час знаходиться на розгляді у суді через хворобу обвинуваченого, тому заяву про відвід слід відхилити.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що не вбачає підстав для відводу головуючому у справі судді Лицуру І.М..

Суддя Лицур І.М. в судовому засіданні пояснив, що розглядає справу в порядку, визначеному КПК України, вживає всіх заходів для вирішення справи по суті у розумні строки, не проявляючи упередженості до учасників провадження, вирішує клопотання сторін відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає, що заява захисника обвинуваченого про відвід судді Лицура І.М. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 75 КПК України передбачені обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.

Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона повязує необхідність усунення судді від участі у справі.

У п.2.5 "Бангалорських припципів поведінки судді", які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та ОСОБА_9 ООН від 27 липня 2006 року, зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення обєктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В судовому засіданні доказів упередженості судді Лицура І.М., головуючого у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не здобуто, доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3, викладені в заяві про відвід та в судовому засіданні по розгляду даної заяви, не дають підстав вважати, що суддя Лицур І.М. є необ'єктивним та упередженим при розгляді кримінального провадження, тому заявлений відвід судді Лицуру І.М. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Лицура Івана Миколайовича, головуючого у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відмовити .

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: