Рішення № 58654026, 24.06.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2005/15-ц

Провадження № 2/192/67/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2016 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням уточнень до позову від 18 грудня 2015 року, звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася 01 серпня 2014 року о 18 годині 10 хвилин по вул. Радянській в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вказаним ДТП було завдано шкоди його здоровю та майну автомобілю ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1, власником якого він є.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу.

Позивач з посиланням на ст. 1188 ЦК України вважає, що шкоду, яка була заподіяна внаслідок ДТП повинна відшкодовувати особа, яка є винною в ДТП.

Оскільки внаслідок зіткнення автомобіля, який належить позивачу та який перебував за його кермом під час зіткнення та автомобіля під керуванням відповідача, було заподіяно збитків автомобілю на загальну суму 41710,32 грн., з яких 36447,61 грн. відшкодувала страхова компанія, то різницю повинен відшкодувати відповідач, як винна особа.

Позивач зазначає, що різниця між страховою виплатою від страхової компанії та необхідною сумою для відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 5262,71 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач посилається на те, що для визначення вартості відновлювального ремонту йому довелося сплатити за послуги експерта-товарознавця 1600 грн., а також витратити пального на суму 356,96 грн., які він також просить суд стягнути з відповідача.

ОСОБА_1 в своєму позові зазначає, що в результаті ДТП також було завдано шкоди його здоровю на відновлення якого він витратив 496,29 грн., які також просить стягнути з винуватця ДТП.

Вважає, що в результаті ДТП йому також було завдано і моральної шкоди, оскільки в день ДТП позивач разом зі своєю дружиною здійснювали поїздку для організації весілля своєї доньки, а пошкодження автомобіля та приведення його у стан не придатний для використання позбавило позивача та його родину можливості нормально підготуватися до весілля. Позивач змушений був орендувати інше авто, займатися оформленням документів в страховій компанії, проводити експертизу для визначення матеріальної шкоди. Все це призвело до порушення нормального укладу життя позивача та він витратив майже чотири місяці на часткове відновлення попереднього стану свого авто. Тому позивач вважає, що розмір завданої моральної шкоди становить 5000 гривень, яку він також просить стягнути з відповідача.

ОСОБА_1 в судових засіданнях свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Пояснив суду, що 01 серпня 2014 року керував своїм автомобілем ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1. В салоні авто також була його дружина ОСОБА_5 Їхали у справах з приводу весілля доньки. Потрапили у ДТП, в якому їхнє авто було пошкоджено, а позивач та його дружина отримали тілесні ушкодження. Позивач перебував на лікуванні приблизно 10 днів, а його дружина місяць. Після ДТП почали процедуру отримання страхового відшкодування. З сумою відшкодування, яку нарахувала страхова компанія, позивач не погодився та замовив експертизу у незалежного експерта, який нарахував збитків на суму приблизно 41000 гривень. Вказану експертизу надали страховій компанії і потім узгодили суму страхового відшкодування, яку позивач отримав. Під час звернення до страхової компанії позивачу в усному порядку пояснили, що страхова компанія не буде здійснювати виплату за шкоду, заподіяну здоровю, а також за витрати, які поніс позивач за експертизу та на пальне. Йому розяснили, щоб з такими вимогами він звертався до суду, тому позивач не просив відшкодувати такі витрати у страхової компанії. Додатково пояснив, що у його дочки планувалося весілля на 30 серпня 2014 року, і він як батько приймав активну участь у підготовці до весілля. Проте після ДТП, яке сталося за місяць до весілля, він був позбавлений автомобіля, що значно утруднило підготовку з боку позивача. Він вимушений був орендувати авто, просити машину у своїх друзів та знайомих, пояснюючи відсутність свого автомобіля тим, що потрапив у ДТП. Тому уклад його життя змінився, все це додавало нервозності ситуації, а згадування про ДТП погіршувало його стан здоровя та самопочуття.

Представник позивача адвокат ОСОБА_6, який діє на підставі договору на представництво інтересів від 05 листопада 2014 року (а.с.14-15,т.1), в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив суду, що ОСОБА_2 було визнано винним згідно постанови суду, а матеріальна шкода заподіяна в результаті ДТП лише частково відшкодована страховою компанією. Різницю такої шкоди повинна відшкодувати особа, яка є винною, тобто відповідач. Вважає, що в даному випадку існують як договірні так і деліктні зобовязання. Для приведення потерпілого у попереднє становище відповідач повинен сплатити йому 5262,71 грн., а також 1600 гривень за послуги експерта, 356,96 грн. - витрати на пальне та 496,29 грн. - витрати на лікування. При цьому представник позивача зазначив, що до страхової компанії з заявою про збільшення суми страхової виплати позивач не звертався.

Відповідач ОСОБА_2, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не зявився, причини неявки суд не повідомив, а його інтереси в судовому засіданні представляла повноважний представник ОСОБА_7, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29 грудня 2015 року (а.с.108, т.1), у звязку з чим суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник відповідача - ОСОБА_7 в судових засіданнях заперечувала проти задоволення позову, надавши і письмові заперечення (а.с.105-107,142-144 т.1, а.с.81 т. 2). Посилалася на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» з лімітом відповідальності за шкоду майну в розмірі 50000 гривень, а за шкоду здоровю -100000 гривень. Так, між страховою компанією та позивачем 13 листопада2014 року було укладено угоду, згідно якої позивач отримав 36447,61 грн. заподіяної шкоди в результаті ДТП. В п.п.5,6 вказаної угоди зазначено, що після виплат грошових кошів потерпілий ОСОБА_1 та страховик вважатимуть свої зобовязання виконаними повністю та належним чином і страхове відшкодування є абсолютно достатнім та відшкодовує усі витрати, що зазнав потерпілий під час ДТП. Тому представник відповідача вважала, що витрати, які просить стягнути позивач, вже були включені до складу страхового відшкодування та не перевищують ліміт відповідальності страховика. Вважала, що не предявлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди. Крім того, вважала, що вимоги про стягнення шкоди, заподіяної здоровю не підлягають задоволенню, оскільки докази, які надав позивач ставлять під сумнів взагалі отримання ним тілесних ушкоджень. Так позивач надав лікарняний, проте на час ДТП він не був офіційно працевлаштований, а тому не міг оформити лікарняний. До лікарні він звернувся лише 04 серпня 2014 року, а не в день ДТП, що підтверджує те, що травми він міг отримати у побуті, а не під час ДТП. Висновок експерта №113Е, як доказ отримання тілесних ушкоджень, містить певні неточності у зазначенні прізвища та серії і номера паспорта позивача, а тому не є належним доказом. ОСОБА_4, які були надані позивачем на підтвердження суми, яку він просить стягнути з відповідача, не містять тих ліків, які зазначені у виписному епікризі, а чеки на пальне також є сумнівними доказами, бо деякі з них свідчать про те, що на протязі 60 хвилин позивач витратив 31,25 літрів пального. В своїх письмових запереченнях представник відповідача посилалася на постанову ВСУ від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, згідно якої, якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобовязання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобовязання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обовязку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Однак, представник відповідача посилалася на те, що підписанням угоди від 13 листопада 2014 року позивач погодився з тим, що суми в розмірі 36447,61 грн. буде абсолютно достатньо та вона відшкодовує усі витрати, що зазнав потерпілий у вязку з настанням ДТП, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа - ОСОБА_3, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не зявився, надавши суду заяву, згідно якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності (а.с.110, т.1).

Представник третьої особи ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, у звязку з чим суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.10,11,57-60 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Суд встановив, що 01 серпня 2014 року в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області по вул. Радянській водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ОСОБА_8, державний номер НОМЕР_2, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався у безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.1 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, спричинивши матеріальний збиток та механічні ушкодження вказаним транспортним засобам, а пасажир ОСОБА_4 - ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, факт ДТП, яке відбулося 01 серпня 2014 року, факт пошкодження автомобіля ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_1 та факт того, що винним в спричиненні ДТП є відповідач ОСОБА_2 є встановленим рішенням суду.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч.2ст.16 ЦК Україниспосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Враховуючи розяснення Верховного Суду України, що містяться впостановах Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, розмір завданої шкоди.

Згідно зіст.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зст.1166 ЦК Українимайнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зст.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, судом під час розгляду справи було встановлено, а відповідачем та його представником визнано той факт, що завдавачем шкоди в ДТП, яке сталося 01 серпня 2014 року є ОСОБА_2, який на відповідній правовій підставі керував вказаним транспортним засобом.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на підставі поліса №АС/8260011 від 05 грудня 2013 року (а.с.3,т.2), згідно якого ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю, здоровю становить 100000 гривень, а за шкоду заподіяну майну 50000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 07 серпня 2014 року звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» з заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого в результаті ДТП, в якій зазначив про заподіяння шкоди його майну автомобілю ОСОБА_4 (а.с.5,т.2), а також надав письмові пояснення в яких зазначив, що отримав тілесні ушкодження, перебуває на лікуванні у лікарні, а про вартість лікування надасть інформацію пізніше (а.с.10,т.2).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по факту заподіяння аварійних пошкоджень від 11 вересня 2014 року, який був наданий судовим експертом ОСОБА_10 (а.с.32-49,т.2), вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля ОСОБА_4, пошкодженого в результаті ДТП складає 41710,32 грн. (а.с.53,т.1).

В той же час ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» згідно висновку від 18 вересня 2014 року визначила, що вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу складає 36957,61 грн. (а.с.31,т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що 13 листопада 2014 року між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_1 була укладена та підписана угода (а.с.30,т.1), згідно якої сторони домовилися, що розмір страхового відшкодування по ДТП становить 36447,61 грн.

В п. 5 вказаної угоди зазначено, що після виплати страховиком потерплому грошових коштів згідно умов цього договору загальною сумою в розмірі 36447,61 грн. страховик та потерпілий вважатимуть свої зобовязання виконаними повністю та належним чином, що виникли за кожним страховим випадком. В п.6 угоди зазначено, що потерпілий діючи добровільно, добре розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, бажаючи їх реального настання гарантує, що сума страхового відшкодування у розмірі 36447,61 грн., що сплачується страховиком потерпілому, згідно умов цього договору є абсолютно достатньою та відшкодовує усі витрати (мається на увазі будь-яка шкода, збитки, витрати, платежі, пеня, штраф тощо), що зазнав потерпілий у звязку із настанням ДТП, починаючи з моменту пошкодження майна за страховим випадком та виплати страхового відшкодування, включаючи дату укладання цього договору, відшкодовує будь-яку відповідальність страховика перед потерпілим, що настала у період з моменту настання страхового випадку, включаючи дату укладання угоди та не містить ознак фіктивного, удаваного, нікчемного або будь-яких підстав недійсного правочину.

Згідно виписки по картковому рахунку позивача (а.с.39,т.1), він отримав страхове відшкодування, розмір якого визначений в угоді від 13 листопада 2014 року в повному обсязі, що також не спростовувалося ним в судовому засіданні.

Зясувавши повно, всебічно та обєктивно усі обставини даної справи, дослідивши надані сторонами докази на їх підтвердження з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозвязку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що ДТП, в якому було заподіяно матеріальну шкоду позивачу, сталося з вини відповідача, у звязку з чим відповідно до ст.ст.1166,1179,1187 ЦК Українина нього повинен бути покладений обовязок відшкодувати спричинену позивачу такими протиправними діями матеріальну та моральну шкоду.

Суд зазначає, що метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом цього Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 звертався до страховика з завою про виплату йому заподіяної шкоди його майну, а стосовно шкоди, яка була заподіяна його здоровю він до страхової компанії не звертався.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобовязання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обовязок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобовязанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобовязання не виключають одне одного. Деліктне зобовязання первісне, основне зобовязання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обовязково припиняє деліктне зобовязання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобовязаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобовязаний виконати обовязок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобовязує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.

Таким чином потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобовязання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобовязання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обовязку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобовязаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обовязок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що деліктне зобовязання із заподіяння позивачу шкоди його майну було припинено внаслідок виплати ПАТ «СК «Універсальна» 36447,61 грн. згідно умов угоди від 13 листопада 2014 року, в якій позивач гарантував, що такої виплати буде абсолютно достатньо та вона відшкодовує усі витрати (мається на увазі будь-яка шкода, збитки, витрати, платежі, пеня, штраф тощо), що зазнав потерпілий у звязку із настанням ДТП, а розмір виплати не перевищує встановленого полісом №АС/8280011 ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну.

На підставі зазначеного суд вважає, що посилання позивача на те, що отриманої страхової виплати не достатньо для відновлення його попереднього становища, є необґрунтованими, оскільки під час підписання угоди від 13 листопада 2014 року він гарантував зворотнє. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача різниці між страховою виплатою та сумою на яку посилається позивач, яка є необхідною для відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в розмірі 5262,71 грн. задоволенню не підлягають, як не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення 1600 гривень в якості послуг експерта та вимоги про стягнення витрат на пальне у звязку з поїздками до страхової компанії та до експерта в розмірі 356,96 грн. Суд при цьому вважає, що отримана позивачем страхова виплата, яка не перевищила ліміт відповідальності страхової компанії на час її виплати була достатня для відновлення попереднього стану позивача в частині відшкодування завданої автомобілю шкоди, а також в частині понесення ним інших витрат на експерта та пальне.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач до страхової компанії з вимогами про виплату йому страхового відшкодування внаслідок заподіяння шкоди його здоровю не звертався, що вбачається з копії страхової справи, яка надана суду (а.с.1-79, т.2).

Таким чином деліктне зобовязання стосовно заподіяння шкоди здоровю позивача, яке виникло між ним та відповідачем не припинено шляхом виконання, оскільки виплачена страхова сума покрила витрати лише за пошкоджене майно, а відповідно до правового висновку ВСУ від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В той же час суд вважає, що позивачем не було доведено суду те, що на лікування свого здоровя у звязку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП позивач витратив саме 496,29 грн., оскільки чеки, які були додані до позову (а.с.78, т.1) свідчать про придбання ліків, які не зазначені у виписному епікризі №2491 (а.с.66, т.1), а тому суд вважає, що такі позовні вимоги є недоведеними та не обґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості, та справедливості. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

В судовому засіданні позивачем та його представником було доведено той факт, що ДТП сталося напередодні весілля дочки позивача (а.с.20, т.1), а тому пошкодження його авто та фактично позбавлення його засобу для пересування за місяць до визначної для сімї дати, завдало позивачу моральних страждань, оскільки значно змінився уклад його життя, плани, а він як батько нареченої відчував душевні страждання, нервував через ДТП.

При визначені розміру моральної шкоди суд враховує ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, погіршенні стану здоровя, у звязку з чим суд вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з особи, яка є винною в ДТП в розмірі 1 000 гривень, що на думку суду є достатнім та справедливим.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково, а витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.15,16,22,23,1166,1179,1187 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 30 червня 2016 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина